Чутливість деяких організмів до іонізуючої радіації
| Клас | Представник | Опромінення, рад | Ефект |
| Найпростіші | Амеба | 100 000 | ЛД50 |
| Ракоподібні | Дафнія | 6 500 | ЛД100 |
| Риби | Карась | 1 500 | ЛД50/30 |
| Земноводні | Жаба | ЛД50/30 | |
| Тритон | 3 000 | ЛД50/30 | |
| Плазуни | Черепаха | 1 500 | ЛД50/30 |
| Птахи | Кури | 600–800 | ЛД50/30 |
| Ссавці | Кролик | ЛД50/30 | |
| Пацюк | ЛД50/30 | ||
| Морська свинка | 300–350 | ЛД50/30 | |
| Мавпа | ЛД50/30 |
Стійкість до опромінення і ракоподібних пояснюється присутністю в їх організмах підвищеної кількості речовин, що мають захисну дію. У раків напевно захисною дією володіють амінокислоти, аміни і дрібні поліпептиди, що беруть участь у регуляції осмотичного тиску (у ссавців регуляція осмотичного тиску здійснюється, насамперед, за допомогою іонів Na, K, Mg тощо).
Певну роль у радіочутливості відіграє кількість хромосомних наборів у клітинах організму. Передбачається, що радіочутливість клітини прямо пропорційна до маси ядра, тобто кількості ДНК.
Чутливість ссавців до іонізуючої радіації залежить від фізіологічного стану організму, умов його існування, індивідуальних особливостей. Більш чутливі до опромінення новонароджені ссавці і старі тварини, у першому випадку за рахунок підвищеної активності клітин (особливо чутливий до опромінення ембріон тварин і людини), у другому – за рахунок погіршення здатності клітини і тканин організму до відновлення. Радіочутливість теплокровних істотно підвищує вагітність.
Визначення індивідуальної радіочутливості (явище, яке досі поки ще не має достатнього пояснення) полягає в тому, що з численної групи тварин одного виду, навіть виведених шляхом близькородного схрещування, частина (хоч і незначна) може загинути від опромінення дозою, що становить менше половини ЛД50/30, а невеликий процент тварин переживає опромінення дозою, яка вдвічі перевищує ЛД50/30.
Ефект впливу іонізуючої радіації на організм людини і тварин залежить від низки причин, головними з яких прийнято вважати рівень поглинених доз, час опромінення і потужність доз, об’єм тканин і органів, що опромінюються, вид випромінювання.
Ступені променевого ураження, що розвиваються після опромінення, значною мірою залежать від того, зазнає опромінення все тіло чи тільки його певна частина. Досить, наприклад, у собаки при опроміненні її смертельною дозою екранувати живіт з тим, щоб попередити летальний кінець. Інший приклад: при терапії злоякісних новоутворень у хворих в ураженій пухлиною тканині створюється поглинена доза, що досягає тисяч радіан, тобто доза, що у багато разів
перевищує абсолютно смертельну для людини у разі загального опромінення.
Численними дослідженнями було доведено, що ефект променевого впливу на організм залежить не тільки від поглиненої дози та її фракціонування у часі, але і значною мірою від просторового розподілу поглиненої енергії.
ДНК– дезоксирибонуклеїнова кислота – гігантська молекула, в ланцюгах якої зберігається спадкова інформація клітин.
ДОЗА В ОРГАНІ (DТ) – середня поглинена доза в органі чи тканині, яка розраховується за формулою DТ = εТ/mТ, де εТ – сумарна енергія, що виділилася в органі чи тканині, mТ – маса органа чи тканини.
ДОЗА ЕКВІВАЛЕНТНА В ОРГАНІ АБО ТКАНИНІ (НТ)– величина, яка визначається як добуток поглиненої дози DТ в окремому органі або тканині на радіаційний коефіцієнт якості WR ·HT=DT·WR. Одиниця еквівалентної дози в системі SI – зиверт (Зв). 1 Зв = 100 бер. Радіаційний коефіцієнт якості дорівнює 1 для рентгенівського випромінювання, g- та b-випромінювання. Для a-частинок він дорівнює 20, повільних нейтронів – 3, швидких нейтронів – 10.
ДОЗА ЕФЕКТИВНА ЕКВІВАЛЕНТНА (Е)– сума добутків еквівалентних доз HT в окремих органах і тканинах на відповідний значущий коефіцієнт WТ·Е = Σ HT·WТ. Вимірюється у зивертах.
ДОЗА ІЗОТОПУ, ЩО ВВОДИТЬСЯ– кількість ізотопу (за активністю), що вводиться в організм тим або іншим шляхом із розрахунку на 1 кг / 1 г ваги тіла. Виражається в мілікюрі на кілограм (мКі/кг) або мікрокюрі на грам (мкКі/г).
ДОЗА КОЛЕКТИВНА ЕКВІВАЛЕНТНА– сума індивідуальних еквівалентних доз опромінення певної групи населення за певний період часу, або сума добутків середньогрупових еквівалентних доз на число осіб у відповідних групах, що утворюють колектив, для якого вона розраховується. Одиниця вимірювання – людино-зиверт (люд.‑Зв).
ДОЗА КОЛЕКТИВНА ЕФЕКТИВНА ЕКВІВАЛЕНТНА– сума індивідуальних ефективних доз опромінення в конкретній групі населення за певний період часу, або сума добутків середньогрупових ефективних доз на кількість осіб у відповідних групах, що утворюють колектив, для якого вона розраховується. Одиниця вимірювання – людино-зиверт (люд.‑Зв).
ДОЗА ПОГЛИНЕНА (D)– відношення середньої енергії dτ, що передана іонізуючим випромінюванням речовині в елементарному об’ємі, до маси dm речовини в цьому об’ємі: D = dτ/dm. Одиниця вимірювання в системі SI – грей (Гр).
ДОЗА ТОКСИЧНА– мінімальна кількість шкідливого агента, яка призводить до помітного отруєння організму.
ДОЗИМЕТР – прилад для визначення доз радіації.
ДОЗИМЕТРІЯ – розділ прикладної ядерної фізики, яка вивчає дії іонізуючого випромінювання на об’єкти живої та неживої природи, а також методи і технічні засоби (дозиметри) для вимірювання величини, яка характеризує
цю дію.
ДОПУСТИМІ УМОВИ І ХАРАКТЕР ПРАЦІ – умови і характер праці, за яких рівень небезпечних і шкідливих виробничих факторів не перевищує встановлених гігієнічних нормативів на робочих місцях, а можливі функціональні зміни, викликані трудовим процесом, зникають за час регламентованого відпочинку протягом робочого дня або домашнього відпочинку до початку наступної зміни і не завдають несприятливого впливу в близькому і віддаленому періоді на стан здоров’я працівників та на їхнє потомство.
ДОЩ КИСЛОТНИЙ – дощові опади з показником рН < 5,6. Утворюються внаслідок взаємодії промислових викидів (двоокису сірки, азоту тощо) з атмосферною вологістю.
ЕКВІВАЛЕНТНА ДОЗА радіоактивного ВИПРОМІНЮВАННЯ – поглинена доза випромінювання, помножена на середній коефіцієнт
якості випромінювання для біологічної тканини. Вимірюється в зивертах (1 Зв = 100 бер). Наприклад, для гамма-випромінювання поглинена доза в
1 Гр відповідає еквівалентній дозі в 1 Зв. Поглинена доза для альфа-випромінювання в 1 Гр відповідає еквівалентній дозі в 20 Зв. Коефіцієнт якості випромінювання виявляє ступінь можливого руйнування біологічної тканини конкретним видом іонізуючих частинок.
Для захисту від випромінювання важливо знати вплив радіоактивного випромінювання на живу тканину. Еквівалентна доза, яка не є фізичною величиною, визначається шляхом множення поглиненої дози на перевідний коефіцієнт якості Q (табл. 5). Перевідний коефіцієнт Q до 1985 р. називався коефіцієнтом відносної біологічної ефективності (ВБЕ).
Таблиця 5