Теорія абсолютних переваг А. Сміта виходить з того, що добробут нації залежить від ступеня поглиблення поділу
праці, в тому числі й міжнародного. А. Сміт дійшов висновку, що кожна країна має спеціалізуватися на виробництві та експорті тих товарів, у виготовленні яких вона має абсолютні переваги, тобто виробництво товарів, які певній країні обходяться дешевше, повинне орієнтуватися не лише на задоволення потреб своєї держави, а й забезпечувати продаж їх (експорт) за кордон. Купувати (ввозити, імпортувати) держава повинна ті товари, виробництво яких у її межах обходиться дорожче. Відбір тих галузей і видів виробництв, на яких спеціалізуватиметься країна, здійснює не уряд, а невидима рука ринку. Кожна нація виграє від міжнародної торгівлі, оскільки вона обов'язково має певну абсолютну перевагу у виробництві тих чи інших товарів.
Теорія відносних переваг Д. Рікардо передбачала, що кожна країна використовує свій капітал і працю у тих галузях, які забезпечують їй найбільші вигоди. Керуючись принципом егоїстичного індивідуалізму, забезпечується загальне благо для всіх. Таким чином, відбувається найефективніший і найбільш економічний поділ праці між різними націями. Суть концепції Рікардо: наявність абсолютної переваги у національному виробництві того чи іншого товару не є необхідною умовою для розвитку міжнародної торгівлі; міжнародний обмін можливий та ефективний за наявності порівняльних переваг. Порівняльні переваги виникають там, де для виробництва двох товарів використовується різна кількість праці. Наприклад, дві країни (Англія і Португалія) виробляють по два товари (сукно і вино). Португалія має абсолютні переваги перед Англією і у виробництві сукна, і у виробництві вина (табл. 21.3).
Таблиця 21.3. Витрати виробництва на одиницю продукції у робочих днях
| Товари | Англія | Португалія |
| Вино | ||
| Сукно |
У Португалії витрати на виробництво сукна порівняно з витратами на виробництво вина становлять 2 : 1, а в Англії 4:3, тобто відносно менші витрати на виробництво сукна має Анг-1
лія (1— < 2). Витрати на виробництво вина у Португалії порівняно з виробництвом сукна становлять 1/2, а в Англії — 3/4, тобто виробництво вина ефективніше в Португалії, оскільки тут менші витрати на одиницю продукту. Отже, виходячи з теорії відносних переваг, Португалії варто спеціалізуватися на прибутковішому для неї виробництві вина, а Англії — сукна.
Неокласичні теорії світової торгівлі. Теорія Хекшера — Оліна — Самуельсона є сучасною модифікацією теорії відносних переваг і відома як теорія співвідношення факторів виробництва. Шведські економісти Елі Хекшер та Берклі Олін теоретично обґрунтували необхідність та спрямованість зовнішньоторговельних відносин, а американський вчений Пол Са-муельсон визначив математичні умови, за яких реалізується теорія Хекшера — Оліна.
Автори пов'язують теорію порівняльних переваг із теорією цін на фактори виробництва. Країни продають (експортують) товари інтенсивного використання відносно надлишкових факторів та ввозять (імпортують) продукти інтенсивного використання відносно дефіцитних для них факторів. У результаті відбувається вирівнювання цін на фактори виробництва, втрачаються відносні переваги, вирівнюються умови розвитку.
Парадокс Леонтьєва. Американський економіст Василь Леонтьєв, досліджуючи структуру експорту та імпорту США у 1947 р., виявив закономірність, яка відома під назвою парадокс Леонтьєва. Парадокс полягає в тому, що США експортували переважно трудомісткі товари, а імпортували — капіталомісткі.
Пояснюється парадокс тим, що одна людино-година американської праці еквівалентна трьом людино-годинам іноземної праці. Отже, США мають надлишок праці високої кваліфікації, що й зумовлює таку структуру експорту.
Теорія альтернативних витрат Г. Хаберлера ґрунтується на дослідженні технологічних змінних, що визначають поведінку суб'єктів на світовому ринку товарів. Він стверджує, що країни експортують продукцію найпередовішого технологічного виробництва, сприяючи тим самим поширенню у світі новітніх технологій. Відтак розрив між технологічними рівнями зникає, експорт скорочується, структура зовнішньої торгівлі змінюється.
Теорія життєвого циклу товару (ЖЦТ) Раймонда Варнона виходить з того, що всі товари проходять свій життєвий цикл. Ця теорія розглядає взаємозв'язок між життєвим циклом типового нового товару та міжнародною торгівлею за такою схемою:
I етап — поява нового продукту на ринку;
II етап — зрілість продукту;
III етап — випуск стандартизованого продукту.
У міжнародному плані виробництво цих товарів переміщується залежно від етапу циклу. Цією теорією Р. Варнон прагнув пояснити, чому саме США займає лідерські позиції у виробництві нових і перспективних товарів. Оскільки попит на ці товари на американських ринках з'являється раніше, ніж на ринках інших країн, це забезпечує США технологічні переваги.
Ця теорія не поширюється на:
— товари з коротким життєвим циклом;
— предмети розкошів;
— товари з непомірно високими транспортними витратами;
— товари, відносно яких фірма застосовує стратегію диференціації з метою підтримання споживчого попиту без використання цінової конкуренції (рекламні послуги).
Концепції незалежності, взаємозалежності і залежності. У випадку незалежності країна позбавляється можливості споживати ті блага, яких вона не виробляє. Тому країни не прагнуть до повної економічної незалежності, головне для них — уникнути або мінімізувати іноземний контроль за попитом і пропозицією.
Взаємозалежність — це розвиток торговельних зв'язків на основі взаємовигідного економічного співробітництва.
Залежність проявляється у нерівноправності країн різного ступеня економічного розвитку в системі світової торгівлі, зумовленої залежністю від однієї країни як споживача чи постачальника.
Шляхи обмеження залежності:
— вихід країн, що розвиваються, на світовий ринок;
— диверсифікація експорту шляхом розвитку нетрадиційних виробництв.
Дві протилежні доктрини у галузі міжнародного обміну:
— свободи торгівлі (фрітредерства);
— протекціонізму (захисту інтересів національного виробника).
Аргументи на користь фрітредерства:
— забезпечення міжнародної спеціалізації, вигідної як окремим країнам, так і країнам — учасницям зовнішньоторговельних відносин;
— активізація розвитку конкуренції як на національному, так і на міжнародному рівнях;
— розширення ринку;
— зменшення ризику дефіциту;
— формування високих стандартів життя;
— демократизація господарського життя. Аргументи на користь протекціонізму:
— забезпечення певних гарантій щодо належної економічної державної безпеки;
— опікування нових галузей, які тільки перебувають у стадії становлення;
— забезпечення вищого рівня зайнятості та доходів у межах національної економіки.