ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ЖИТТЯ І СВІТОВИЙ РИНОК

ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ЖИТТЯ І СВІТОВИЙ РИНОК

Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарства

Етапи розвитку світового господарства: I — кінець XIX — початок 20-х років XX ст.; II — друга третина 20-х років — кінець 80-х років XX ст.;

Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) — процес зближення та взаємопроникнення національних госпо­дарств групи країн, спрямований на створення єдиного гос­подарського механізму.

МЕІ має переважно регіональний характер. Форми МЕІ:

— торговельна інтеграція (створення зон вільної торгівлі) країн-учасниць;

— валютно-фінансова інтеграція (зняття обмежень на пе­реміщення капіталів всередині угруповання, єдина валютна по­літика тощо);

— створення єдиного економічного простору (усунення не-тарифних бар'єрів у взаємній торгівлі).

Рис. 1.4. Найбільші регіональні інтеграційні угруповання

Рис. 1.5. Суб'єкти світового господарства

Провідну роль у сучасному світовому господарстві відігра­ють інтернаціональні промислові та банківські корпорації.

Міжнародні корпорації (МНК) — концерн або союз кон­цернів різних країн, які домінують в одній або кількох сферах світового господарства.

Транснаціональні корпорації (ТНК) — основні суб'єкти світогосподарських зв'язків на сучасному етапі.ТНК — фірми, які здійснюють основну частину своїх опе­рацій за межами країни, в якій вони зареєстровані, — найчасті­ше в декількох країнах, де розміщені їхні відділення, філії, підприємства.

Транснаціональні банки (ТНЕ) — крупні банки, які вико­нують посередницьку роль у міжнародному русі позичкового капіталу (спираючись на мережу закордонних підприємств) і контролюють (за державної підтримки) валютні й кредитні опе­рації на світовому ринку.

Класифікація країн світового господарства

За специфікою господарських систем:

— країни з розвиненою ринковою економікою;

— країни з ринковою економікою, що розвивається;

— країни з перехідними до ринку економіками;

— країни з неринковою економікою. За ступенем економічного розвитку:

— високорозвинені;

— середньорозвинені;

— з низьким рівнем розвитку. Крім того, нині виділяють:

— нові індустріальні країни Південно-Західної Азії та Ла­тинської Америки;

— високодохідні нафтоекспортуючі країни;

— найменш розвинені країни.

Структура міжнародних організацій та інститутів

Спеціалізовані:

— АСС — Адміністративний комітет з координації роботи спеціалізованих закладів ООН та Міжнародного агентства з атомної енергії;

— UNPC — Комісія ООН з питань народонаселення;

— СТС — Комісія ООН з питань діяльності ТНК;

— ILO — Міжнародна організація праці та ін. Галузеві економічні об'єднання:

— IAEA — Міжнародне агентство з атомної енергії;

— ІСАО — Міжнародна організація цивільної авіації;

— UNCTAD — Конференція ООН з торгівлі і розвитку;

— IMF — Міжнародний валютний фонд;

— IBRD — Міжнародний банк реконструкції і розвитку та ін. Міжнародні галузеві організації:

— OPEC — Організація країн-експортерів нафти;

— GATT — Генеральна угода з тарифів і торгівлі;

— EBRD — Європейський банк реконструкції і розвитку;

— EUROATOM — Європейське товариство з атомної енергії та ін. Міжнародні об'єднання підприємців:

— IRU — Міжнародний союз автомобільного транспорту;

— IUMI — Міжнародний союз морського страхування;

— SITA — Міжнародне товариство авіаційного електро­зв'язку і т. ін.

Форми міжнародних економічних відносин (МЕВ). Концепції трансформації

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) — економічні відно­сини в системі світового господарства.

Рис. 2.6. Форми міжнародних економічних відносин

Проблемам світової торгівлі, міжнародних валютно-фінан­сових відносин та міграції робочої сили присвячені наступні параграфи. Зараз же ми ретельніше розглянемо дві форми МЕВ: міжнародний рух капіталів і науково-технічне співробітни­цтво.Міжнародний рух капіталів (МРК) — переміщення засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку.

Таблиця 2.1. Форми міжнародного руху капіталів

Критерії класифікації	Форми вивозу капіталу
За суб'єктами, що ви­возять капітал	Приватний і державний
За об'єктами	Грошовий і товарний
За строками	Довгостроковий і короткостроковий
За способом отримання доходу на капітал	Позичковий і підприємницький

Рис. 2.7. Форми вивозу капіталів

Прямі інвестиції надають право управлінського контролю за об'єктом, у який інвестовано капітал.

Портфельні інвестиції здійснюються шляхом придбання акцій іноземних підприємств у розмірах, які не забезпечують право власності або контролю над ними.

Сек'юритизація — зростання ролі цінних паперів у залу­ченні та розміщенні засобів комерційними банками, кінцевими

кредиторами та позичальниками, як інструменту регулювання руху позичкового капіталу.

Сучасний етап розвитку світового господарства характери­зується трансформаційними зрушеннями в системі міжнарод­них економічних відносин.

Рис. 2.9. Форми міжнародного науково-технічного співробіт-

ництваФактори, що зумовлюють трансформації у системі МЕВ:

— поширення кризи в енергетичній, сировинній та фінан­совій сферах;

— швидка зміна пріоритетів, зумовлена розвитком інформа­ційного суспільства;

— зміни суспільно-економічних та політичних устроїв, зо­крема постсоціалістичних держав;

— економічні, науково-технічні й технологічні зрушення, які зумовлюють зміну форм і напрямків міжнародної спеціалізації;

— зміна місця окремих країн, регіонів та фірм у системі міжнародного поділу праці та в структурі світового господарства.

Концепції трансформації міжнародних економічних відносин:

— концепція нового міжнародного економічного порядку (НМЕП, 1974 р.), висунута країнами, що розвиваються, і спря­мована на протидію пануванню ТНК у системі МЕВ;

— концепція міжнародної економічної безпеки (МЕБ, сере­дина 80-х років XX ст.).

Розглянемо коротко зміст кожної концепції (рис. 21.10,21.11).

Рис. 2.10. Зміст концепції нового міжнародного економічно­го порядку

Концепція МЕБ стосується інтересів усіх держав світового господарства (рис .21.11).

Рис. 2.11. Зміст концепції міжнародної економічної безпеки

Всесвітній ринок товарів та послуг

Світовий ринок — розвинена сфера товарного обміну, що ґрунтується на МПП. Теорії зовнішньої торгівлі Теоріїзовнішньоїторгівлі покликані відповісти на запитання: що лежить в основі МПП?

Класичні теорії зовнішньої торгівлі

праці, в тому числі й міжнародного. А. Сміт дійшов виснов­ку, що кожна країна має спеціалізуватися на виробництві та експорті тих товарів, у… Теорія відносних переваг Д. Рікардо передбачала, що кож­на країна використовує… Таблиця 21.3. Витрати виробництва на одиницю продукції у робочих днях Товари Англія …

Доцільність використання різних доктрин зовнішньої тор­гівлі

Протекціонізм доцільно використовувати під тиском необ­хідності. Це політика короткострокового періоду.

Фрітредерства — довгострокова політика.

Обмежена зовнішньоторговельна політика більш бажана, ніж відсутність будь-якої зовнішньої торгівлі.

Головні елементи зовнішньої торгівлі — експорт і імпорт.

Експорт (Е) — продаж товарів та послуг зарубіжному кон­трагенту.

Імпорт (2) — купівля у зарубіжного контрагента товарів та послуг.

Сума експорту та імпорту становить зовнішньоторго­вельний оборот.

Реімпорт — придбання реекспортного товару країною-спо-живачем. Особливості сучасного етапу розвитку світової торгівлі: — перевищення темпів зростання світової торгівлі над тем­пами зростання ВВП;

Торговельний і платіжний баланси країни

проміжок часу (місяць, квартал, рік), який показує співвідно­шення між сукупними надходженнями з-за кордону та плате­жами за кордон (табл. 21.4). …       Експорт товарів су­проводжується виве­зенням їх за межі країни-виробника, а експорт послуг може…

Дебетові рахунки пов'язані з витратами іноземної валюти.

Різниця між кредитом і дебетом утворює сальдо зовніш-ньоторгівельного балансу.

Якщо експорт товарів (Е) перевищує імпорт (£), то сальдо (чистий експорт — ІУ£) буде додатним (+). Якщо 2 > Е, то ІУ£ буде від'ємним (-).

Баланс послуг

Витрати українських туристів на оплату послуг за кордоном рівнозначні імпорту цих послуг в Україну (дебет). Надання Україною транспортних, страхових, медичних, банківських по­слуг іноземцям рівнозначне експорту (кредит).

Сальдо балансу послуг дорівнює різниці між експортом і імпортом патентів, ліцензій, ноу-хау, послуг транспорту, зв'яз­ку, комунікацій, страхування, охорони здоров'я тощо.

Баланс руху капіталів

Надання позики однією державою іншій, придбання однією країною цінних паперів іншої країни в платіжному балансі відби­ваються як торгівля борговими зобов'язаннями.

Надання позики іншій країні — імпорт боргового зобо­в'язання (дебет). Отримання позики з-за кордону — експорт боргового зобов'язання (кредит).

Придбання Україною цінних паперів в інших країнах — ім­порт боргових зобов'язань (дебет).

Придбання іншими країнами цінних паперів України — екс­порт боргових зобов'язань (кредит).

Оцінювання експортно-імпортних операцій у платіжному балансі здійснюється на умовах ФОБ, тобто без урахування в ціні товарів затрат на страхування і транспортування.

Платіжний баланс — фактично виконані надходження і платежі.

Розрахунковий баланс — включає всі вимоги і зобов'язан­ня країни до сектору закордон, у тому числі й непогашені.

Платіжний баланс враховує і платежі, що мають однобічну основу, тобто не пов'язані з відшкодуванням:

— однобічні перекази;

—- надання СПЗ з боку МВФ;

— переведення частини золота країни в її золотий запас і на­впаки;

— переоцінка золотих і валютних резервів у зв'язку зі зміною світових цін на золото й валютних курсів.

Статті платіжного балансу А, В, С — основні. Статті блоків, пов'язані з рухом валютних резервів, — ба­лансуючі.

V, 19 Базилевич В. Д.Якщо за основними статтями сальдо платіжного балансу від'ємне, то, впливаючи на рух валютних засобів через балан­суючі статті, врівноважують сальдо таким чином, що показ­ники по основних та балансуючих блоках дорівнюють нулеві.

Зміст і структура світової валютної системи

Валюта в широкому розумінні — це грошова одиниця країни (гривня,рубль, долар і т. ін.); у вузькому розумінні — це грошові одиниці іноземних держав.

Рис. 21.13. Структура національної валютної системи Етапи розвитку міжнародної валютної системи (МВС) І. Система "золотого… — золотомонетний стандарт (діяв із 1867 р. до початку XX ст.);

Курс валюти — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Котирування — визначення офіційними державними органами (центральним банком) ціни іноземної валюти.

Фактори, які зумовлюють коливання курсів валют:

— співвідношення купівельної спроможності валют на внутрішніх ринках;

— співвідношення попиту і пропозиції національних валют на міжнародних ринках.

Штучні валюти, запроваджені для міжнародних розрахунків

СПЗ — "спеціальні права запозичення" — створена у 1969 р. МВФ колективна валютна одиниця з метою перетворення її в го­ловний резервний актив МВС, альтернативний золоту і долару.

СПЗ застосовують для встановлення паритетів і курсів валют. Свого головного призначення їй виконати не вдається.

Європейська валютна система (1979 р.) запровадила свою валютну одиницю — ЕКЮ, яка виконувала функції: міри вар­тості (засобу для встановлення курсів валют шляхом прирівню­вання до неї курсів національних європейських валют) і засобу платежу в міжнародних розрахунках.

З посиленням інтеграційних процесів ЕКЮ поступилася місцем ЄВРО (1999 р. — початок запровадження). Ця валюта покликана виконувати всі функції повноцінних грошей.

Конвертованість валюти — здатність національної грошової одиниці обмінюватись на інші валюти.

Режими конвертованості

Повна конвертованість — можливість вільно здійснюва­ти (без будь-яких обмежень) усі валютні операції фізичним та юридичним особам.

 

Часткова конвертованість — передбачає певні обмеження на обмінні валютні операції, які за вимогами МВФ не повинні сто­суватися платежів за поточні міжнародні операції.

Зовнішня конвертованість — надання повної свободи іно­земним фізичним і юридичним особам щодо здійснення валют­них операцій.

Внутрішня конвертованість — надання права здійсню­вати обмінні операції національних грошових одиниць на іно­земну валюту тільки фізичним і юридичним особам даної кра­їни.

Сутність, причини, форми і тенденції розвитку міграції робочої сили

Міжнародна міграція робочої сили — переміщення пра­цездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошу­ку роботи, нових сфер застосування своїх здібностей, кра­щих умов життя.

Рис. 21.15. Причини міжнародної міграції робочої сили

Тенденції розвитку ММРС:

— поширення міграційних процесів робочої сили практич­но на всі країни світу;

Базилевич В. Д.

— головний напрям міграції робочої сили: з країн, що роз­виваються, та країн із перехідними економіками у найрозви­неніші країни; — активізація міграційних процесів із однієї розвиненої країни в іншу; — посилення міждержавних переселень у межах країн, що розвиваються;