Валюта в широкому розумінні — це грошова одиниця країни (гривня,рубль, долар і т. ін.); у вузькому розумінні — це грошові одиниці іноземних держав.

Національна валютна система — форма організації валют­них відносин країни, що визначається національним законодав­ством (рис. 21.13).

Рис. 21.13. Структура національної валютної системи

Етапи розвитку міжнародної валютної системи (МВС) І. Система "золотого стандарту" (рис. 21.4):

— золотомонетний стандарт (діяв із 1867 р. до початку XX ст.);

— золотозливковий стандарт (з початку XX ст. до Першої світової війни);

— золотодевізний (золотовалютний) стандарт (із 1922 р. до початку Другої світової війни).

Переваги:

— стабільність курсів валют сприяє розвитку торгівлі та зменшує ризики;

— жорстке саморегулювання. Недоліки:

— відмова від самостійної грошової політики;

— залежність від видобутку золота.

Рис. 21.14. Форми золотого стандарту

II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.) Основні принципи:

— встановлення твердих обмінних курсів країн-учасниць до курсу долара;

— курс долара фіксований відносно золота;

—центральні банки підтримують стабільний курс національ­ної валюти відносно долара;

— організаційною ланкою виступають МВФ і МБРР.

III. Ямайська валютна система (створена в 1976 р.) Основні особливості:

— заснована на кількох валютах;

— відмінено монетний паритет золота;

— основний засіб розрахунків — вільно конвертована валю­та, а також міжнародні кредитні гроші — СПЗ і резервні позиції МВФ;

— вільний плаваючий курс валют визначається попитом і пропозицією;— центральні банки країн не зобов'язані втручатися в робо­ту валютних ринків для підтримання фінансового паритету на­ціональних валют;

— країна сама обирає режим валютного курсу (фіксований, плаваючий або змішаний).