Результатом впливу адміністративно-правових норм на суспільні відносини управлінського характеру є виникнення, зміна та/або припинення адміністративно-правових відносин. Учасники цих відносин виступають як конкретні носії суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, що встановлені адміністративно-правовими нормами і забезпечені примусовою силою держави.Адміністративно-правові відносини є юридичною формою вияву і закріплення суспільних відносин, адже в адміністративно-правових відносинах виявляються суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх учасників.
Адміністративно-правові відносини в механізмі правового впливу на суспільні відносини виконують такі основні функції:
– вказують на коло осіб, на яких у конкретний час поширюється дія адміністративно-правової норми;
– закріплюють конкретну поведінку юридичних осіб і громадян у сфері державно-управлінської діяльності, якої вони повинні додержуватися;
– є умовою для можливості введення в дію правових засобів забезпечення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків учасників адміністративно-правових відносин.
Наприклад, адміністративно-правові норми, що містяться в Законі Україні “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 25 березня 1991 р., реалізуються в конкретних правовідносинах, що виникають між Фондом України соціального захисту інвалідів і підприємствами (об’єднаннями), установами й організаціями незалежно від форми власності і господарювання при виконанні нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Модель поведінки учасників цих правовідносин (правова норма) сформульована компетентним органом, який ствердив нормативний акт про соціальну захищеність інвалідів. У цьому акті встановлені права і обов’язки учасників адміністративних відносин щодо реалізації державної політики у сфері соціальної захищеності інвалідів. Конкретизуються ці приписи в адміністративних правовідносинах, що виникають між державним органом і суб’єктом господарювання. У разі незабезпечення передбачених Законом нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (у розмірі 4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік — у кількості одного робочого місця), керівники таких суб’єктів господарювання несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Одночасно із забезпеченням юридичних прав Фонду України соціального захисту інвалідів у правовідносинах забезпечується право іншого їх учасника — підприємств (об’єднань), установ й організацій незалежно від форми власності і господарювання.
В адміністративно-правових відносинах реалізуються всі адміністративно-правові норми. Приписи держави з приводу забезпечення соціальної захищеності інвалідів, які містяться в адміністративно-правових актах, є юридичною формою, що наповнюється матеріальними засобами при здійсненні позитивних дій (створення робочих місць, внесення платежів), завдяки чому і досягається мета адміністративно-правового регулювання. Адміністративні відносини існують тільки у формі правовідносин.