“Нью-Йоркська група” являє собою групу українських еміграційних поетів, що виникла в середині 50-х років ХХ століття як співдружність митців, об’єднаних спільними поглядами на творчість, як можливість якомога повнішого самовияву творчої індивідуальності митця. Хоч назву одержала від місця перебування її ініціаторів, включала також поетів, які мешкали в інших країнах. До неї відносять Б. Бойчука, Женю Васильківську, Патріцію Килина, Б. Рубчака, Емму Андієвську, Ю. Тарнавського, Віру Вовк. Датою народження групи її засновники вважають 21 грудня 1958 року, коли під час дружньої бесіди в кав’ярні виникла назва групи й були намічені плани періодичного видання “Нові поезії” та видавництва. Поети “Нью-Йоркської групи” в естетичному плані орієнтувалися на поетику модернізму, відхід від традиційних норм та засвоєння нових течій у світовій літературі. Склад групи змінювався. Женя Васильківська та Патріція Килина з часом відійшли від літературної творчості, натомість до групи “примкнули” поети молодшого покоління: Ю. Коломієць, О. Коверко, М. Царинник, Р. Бабовал, Марія Ревакович. Нині про “Нью-йоркську групу” можна говорити як про історико-літературне явище, які деякі дослідники, зокрема Я. Розумний, співвідносять з творчістю українських поетів-шістдесятників.