Іван Вишенський народився в середині XVI ст. в містечку Судова Вишня на Львівщині в родині міщан (у творах називав себе "Іоан мних з Вишні", "странник речений Вишенський", "Із Вишні"). Здобув початкову освіту, а потім перебував у Луцьку та Острозі. Десь у 80-х роках XVI ст. він залишив батьківщину й вирушив на Афон (у Греції) - найбільший тоді на Сході центр православного чернецтва. Тут Вишенський певний час мандрував по "святих обителях", став послушником, а потім ченцем Загребського монастиря. Під кінець життя полеміст замкнувся в печері, ставши аскетом-пустельником. У 1598р. у "Острожской книжице" було надруковане послання І. Вишенського "От святое Афонское горы скитствующих" (із 16 нині відомих творів полеміста лише цей твір був надрукований за його життя, решта вперше побачили світ у другій половині XIX ст.). У 1599-1600 pp. І. Вишенський переписав частину своїх ' творів у "Книжку", збирався надрукувати її в Острозі. І хоча книга не була опублікована, його твори розійшлися по Україні в списках. У цей час він написав "Послание к старице Домникии", послання до І. Княгиницького (1610), кілька творів: "Зачапка мудраго латын-ника з глупым русином", "Позорище мысленное", "Послание Львовскому братству" та ін. У 20-х pp. XVII ст. полеміст помер на Афоні (про те, як і коли закінчив Вишенський своє життя, немає достовірних відомостей: у меморіалі православних за 1621р. "Советование о благочестии" йдеться про виклик з Афона на Русь "преподобных мужей", в тому числі й Івана Вишенського. Але Вишенський не повертався на Україну. У 1633р. чернець Леонтій у листі до львівського міщанина М. Золоторуцького згадує про "великого старця Іоан-на Вишенського святогорця" уже як про покійного). Письменницька діяльність Вишенського тривала понад двадцять п'ять років.Він є автором багатьох послань та діалогів: "Виявлення дия-вола-світодержця"; "Благочестивому князю Василю" (Послання до князя Василя Острозького); Основна ідея творів Вишенського - ідея соціальної рівності. Він доводив, що люди є рівними від природи: їхні тіла складаються з єдиної субстанції, королі та царі "толко властію сродство людське превосходять, а плотію і кровію і смертію всім ровни суть". У зв'язку з цим він осуджував різні форми феодального гніту. Вишенський висував ідею соборності, суть якої полягає в тому, щоб жити, "соборно один одного ісправляючи, а не одному над всіма володіти". В основі соборності лежить ідея соціаль-ної рівності. У контексті ідеї соборності Іван Вишенський критикував світську владу, далеку від ідеалів раннього християнства. Він наголошував, що, одержавши владу від Бога, правитель не може користуватися нею на власний розсуд, чинити свавілля, бо це є грубим порушенням Божих настанов про рівність. Бог дав владу для того, щоб утверджувати закон і справедливість, а не чинити свавілля. У "Писание до всех обще в Лядской земли живущих" письменник намагається зобразити занепад релігійності й моралі в Польській державі. Він вважає своїм громадянським обов'язком звернутися до всіх українців, литовців, поляків, які живуть на території Речі Посполитої, і поставити їм запитання: "Де-бо нині в Лядській землі віра, де надія, де любов, де правда і справедливість суду, де покора; де євангельські заповіді, де благоговійне і благочестиве християнство?". ОСНОВНІ ТВОРИ: "Виявлення диявола-світодержця", "Благочестивому князю Василю" (Послання до князя Василя Острозького), "Порада", "Послання до всіх взагалі, хто в Лядській землі мешкає", "Послання до єпископів".