У другій половині 17 ст. продовжує розвиватися система літературних жанрів, що склалася в попередній період. Триває розробка теоретико-літературних проблем. На поч..18 ст. створені києво-могилянська академія в ньому читаються курси полеміки і риторики. Найпліднішим в європейський і Українській поезії був стиль Барокко.(від італ.-вибагливий ,примхливий, химерний). Він був поширений в мистецтві (архітектурі) і літературі. Зародився в Італії. Ознаки (Стиль): для Барокко характерна підкреслена урочистість, пишність, складність, примхливість, підвищена мальовничість, контрастність світла та тііні, барви чсні і темні, динамічність, декоративність. Від лінійного зображення Барокко переходить до живописного. Прямі лінії майже зникають. Серед літературних засобів мистецтва центральне місце посідає метафора (порівняння, алегорія) наяскревіше стиль барокко проявив себе в архітектурі. На україні в 17-18ст. створюються архітектурні будівлі в стилі Барокко (Києво-Печерська лавра і церква Юра). Українському барокко були властиві різні ідейно-політичні та формально-стильові тенденції: високе бароко (офіційне, феодальне, аристократичне), середнє бароко (низове , або народне Б), що розвивалося в тісній взаємодії з фолькролом. На грунті низового барокко виникли жартівливо-пародійні, різдв»яні і великодні вірші: вертепна драма; шкільні інтермедії; бурлеск і травестія, гумористичні віршові оповідання і соціальна сатира. Панегириці та курйозне( штучне) віршування створили погану репутацію барокові й поезії. Літературне бароко в його кращій частині це безперечно позитивне явище в історії укр..літ. маємо підставу розглядати як початковий етап у зароджені реалізму у Українській літературі.