«СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ»
Винесений у заголовок книжки незвичний образ-символ сонячних кларнетів якнайкраще відбиває сутність індивідуального стилю молодого Тичини. Ним поет підкреслював сонячно-музикальний характер своєї творчості, вказував на синтез у ній животворного сонячного тепла і світла з музичними ритмами всесвіту, що єднають людину з природою в найуніверсальнішому її значенні.
Була не одна спроба віднести ранні твори Тичини до певної літературної школи, проте поет не зараховував себе до якогось напряму. При цьому зазначав, що на його творах позначилися впливи поетики символізму, імпресіонізму, навіть футуризму та імажинізму.
Під впливом вірша Миколи Вороного «Блакитна панна» з'явилася поезія «Арфами, арфами...». Усі чотири строфи цієї поетичної перлини наснажені світлим оптимістичним пафосом радості зустрічі з весною. Емоційність настрою забезпечується самобутнім ритмічним ладом, вишуканістю строфічної побудови, яскравою метафоричністю, «дзвоном» асонансів й алітерацій. Світла, ніжна гармонія барв і звуків, настрій трепетної мрійливості, бентежне очікування нового, невідомого характеризують й інші поезії книжки — «Закучерявилися хмари», «Гаї шумлять», «Десь надходила весна», «Цвіт в моєму серці», «Не дивися так привітно». Вони запам'ятовуються не тільки музичністю, а и живописністю. А головне: такі образи розкриваюсь порухи душі людини.Однією з перлин інтимної лірики Тичини є поезія «О панно Інно...». Це — щире освідчення ліричного героя, в якому повінь почуттів передається чарівною музичністю звучання слова, схвильованою уривчастістю сповіді, яскравою образністю.
«Замість сонетів і октав»
В 1920 році виходить тоненькою книжечкою цикл віршів у прозі "Замість сонетів і октав".
В циклі ліричної прози "Замість сонетів і октав" поет продовжує тему справжньої перемоги добра в серцях людських. У цій збірці Тичина пише про сьогодення з усіма його протиріччями і складністю він закликає прислухатись до простого народу, до того, що реально, а не примарно потрібно йому. Поет переконаний, що мистецтво повинно служити людям.
«ПЛУГ»
Образом, винесеним у заголовок цієї книжки 1920 р., Тичина виявляв свої сподівання на швидше припинення кривавої різанини, що називалася громадянською війною, на повернення людей до мирної праці. Багато крові пролилося. Гинули в нерівній боротьбі кращі люди, що мріяли про незалежність рідної землі. Гинула молодь. Київським студентам і гімназистам, що поклали голови у нерівному бою під Крутами, захищаючи свою державу від навали чужинців, поет присвятив вірш «Пам'яті тридцяти», вперше опублікований у газеті «Нова Рада» (березень 1918 р,). Йдеться в ньому про перепоховання тридцяти забитих юнаків на Аскольдовій могилі в Києві.
Книжка «Плуг» об'єднала вона 22 твори. До збірки ввійшли поезії, написані у 1918 — 1919 рр., але далеко не всі. Автор скомпонував книжку так, щоб вона являла собою єдину художню цілісність. Образ плуга є наскрізним у книжці, він виразно виявляє сподівання ліричного героя на світле майбутнє, хоч сьогодні можна бачити, якими вони були утопічними. У книжці став голосно звучати, розгортатись мотив нового мистецтва. Тут показовим є триптих «Листи до поета», де образами трьох кореспонденток — інтелігентки, селянки і робітниці поет намагався показати відмінність суспільних поглядів на художню творчість, розбіжність естетичних запитів і вимог представників різних соціальних верств. Книжка містила й низку поезій про той ентузіазм, той революційний порив, який охопив мільйони у прагненні до оновлення життя («На майдані», «Як упав же він з коня...»).
«ВІТЕР З УКРАЇНИ»
У цю збірку ввійшли твори, написані в 1920 — 1924 рр.Назвою книжки Тичина прагнув показати те нове, чого досягла Україна, здобувши свою куцу, позірну державність, напр балада «Три сини», сюжет якої заснований на непримиренній неприязні трьох синів одної матері. Поет цим символічним образом узагальнив гостроту і нещадність братовбивчої різанини, яка йшла впродовж тривалого часу і ніяк не могла зупинитися, яка знекровлювала рідний народ.