Його “Місто” – це перший у пореволюційну добу роман європейського рівня про селянську українську молодь, яка на початку 20-х років тисячами потягнулась у чужі колись їй міста. І пішла вона туди, щоб завоювати і зробити своїм українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом. Така основна ідея роману й основна духовна сила збірного типу роману Степана Радченка. У романі з надзвичайною уважністю зафіксовано в типових рисах культурне, студентське, академічне й літературне життя киян і Києва. Але передусім це роман про Київ. Описи знайомих колись і вже, можливо, призабутих вулиць, завулків, парків, Дніпра, пляжів, університету, свідчать про це. Підмогильний старанно зафіксував усе чарівне й огидне, здорове і гниле, моральне й аморальне в житті нашої столиці. В основі сюжету “Міста” лежить історія життя Степана Радченка, що з нікому не відомого сільського хлопця поступово вибивається на верховини літературної слави. Для того, щоб довести читачам пріоритет найвищих цілей та справжніх істин, автор проводить свого героя Степана Радченка через ряд випробувань: через розчарування у власних силах, через смерть близької людини Зоськи, через трагедію Максима. Поступово мета Степана "завоювати" місто, ставши в ньому "свіжою кров'ю села", змінюється на розуміння, що він врешті-решт став перекотиполем, котре віднесене від одного берега і не пристало надійно до іншого. Занурюючись у свою душу, герой починає усвідомлювати, що життя грається з ним, воно позбавлене глибинного смислу, а це призводить до безглуздого існування його як Людини. Щоб бути гідним цього імені, Степан долає одну сходинку за другою на шляху становлення гідної особистості. Настає момент, коли його душа прагне надати смислу життю, він починає творити, стає письменником, щоб написати повість про життя. Зусилля і митарства Степана Радченка не пропали даремно. Цей сильної волі й характеру завойовник міста – переміг. Так оптимістично закінчує свій роман В. Підмогильний. У своєму психологічно-філософському ключі роман "Місто" порушує проблему перспективи української нації, узагальнивши її в епіграфі з "Талмуду" до нього: "Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола..." І тільки споконвічна боротьба людини за чистоту своєї души робить її подібною до янгола. Цю істину відкриває нам В. Підмогильний своїм завжди актуальним романом.
90. Поеми М. Бажана «Різьблена тінь», «Смерть гамлета», «Сліпці»
Велика історична поема «Сліпці» (нам доступні лише дві її перші частини з «Життя й революція», 1930, чч. 7 і 8-9 та 1931, чч. 1-2 і 3-4). У цій історичній епічній поемі поет, озброївшись великим історичним матеріалом і велетенським специфічним словником, малює з докладним знанням цех лірників-прошаків XVIII сторіччя. Кольорит епохи, людей, речей, психологія і дух часу схоплені в точних образах, ритмах, словах. Сюжет розгортається на основному конфлікті між старим лірником, якого прикрашують струпи і всеохопна мудрість, і молодим сліпцем, що хоче «здолати, пробитися, вийти як муж, а не мученик. Тут знову подиву гідна здібність Бажана перетопити в естетичний витвір колосальну складність, різноманітність, та внутрішню різнодинаміку світу, уйняти весь хаос мікро- і макрокосмосу в потужний ритм, в архітектурний план, обертати все те на своїй вісі і спрямувати в потрібному напрямі. «Сліпці» були останньою з його речей поетичною вершиною Бажана.
«Смерть Гамлета» (1932) — твір, цікавий для вияснення комплексу чи проблеми гамлетизму в Бажановій творчості, — уже позначені компромісом із переможеним ворогом. Звернемо відразу увагу на дуже своєрідну початкову назву твору – "Післямова про Достоєвського, про Гамлета і двійника" нагадаємо що "Смерть Гамлета" була своєрідним продовженням іншого твору – "Розмови сердець" (1928). Поемою про Гамлета почався новий етап у творчості поета, котрий вже став на шлях соціалістичного реалізму, почав писати на соціально-політичні теми. Цей "новий" Бажан – поет партійний і виступає у творі про Гамлета з класової позиції.
Зазначимо перш за все, що для Бажана Гамлет – це його сучасник – "сноб дволичності", який постійно прикидається, приймаючи трагічний вигляд. Мотив двійництва і дволичності проходить через всю поему і семантично пов’язаний із творчістю Ф. Достоєвського (згадаємо хоча б "Двійника") та традицією європейської романтичної літератури взагалі: "Двійник! / Роздвоєнство! / Примари романтики! / Блудливі блукання роздвоєних душ! / Такий романтичний, надземний туман такий / Смердить труповинням чому ж?" Роздвоєння світу у поемі презентовано автором, як бачимо, навіть на рівні протиставлення двох епох – романтичної та соціалістичної. Це роздвоєння автор продовжує, коли описує внутрішній стан Гамлета: "Стоїш у ваганні, / двоїшся, / і мариш / У трансі проблем, і дилем, і оман, / І чуєш, як хтось промовляє – / товариш! / І чуєш, як інший нашіптує – пан!" Цікаво зазначити, що протиставлення у художньому світі поеми здійснюється навіть на рівні суспільних номінацій, які відображають протиставлення різних суспільних укладів (товариш - пан).
Сучасний Гамлет не може визначитися зі своєю позицією, не може вирішити, до кого йому пристати, адже новий світ став протилежним до минулого. Засуджуючи подвійне життя сучасника Гамлета, його приналежність двом світам одночасно, М. Бажан вимагає зробити вибір, відкинувши минуле, бо "Між новим і старим – / не лягли мости. / На два стани розпався вік". Зауважимо, що у цитованих словах маємо справу з алюзією на знамениту фразу Шекспірового Гамлета "The time is out of joint" (час розладнався) І вже у цій алюзії відображена специфічна позиція М. Бажана. Якщо для Шекспіра трагедією було розладнання часу взагалі, то ліричний герой М. Бажана констатує поділ часу на "два стани". Цілком очевидно, що ми маємо справу тут з поетичним варіантом ідеї про боротьбу двох класів.
Питання вибору стояло у 20-30 роки минулого століття перед багатьма. Очевидно, що Гамлет – це уособлений образ української еліти того часу взагалі. Як поет М. Бажан переконаний, що нова радянська людина не має права на самозаглиблення, на рефлексію; про сумніви і вагання не може бути мови, бо партія і уряд дають конкретні ціннісні орієнтири. Дотримуватися цих орієнтирів – ось у чому сенс життя для радянського громадянина. Відхилення від ідеологічних догм розглядалося у ті часи як прояв буржуазної ідеології. М.Бажан ставить чіткі вимоги до сучасника подолати в собі все, що суперечить комуністичним ідеалам, відкинути старий дореволюційний світогляд. Для повноти історичного контексту нагадаємо, що у 1932 році була створена єдина Спілка письменників України та визнаний єдиний метод соціалістичного реалізму в мистецтві. Тих, хто не служив партії, вважали ворогами народу. М. Бажан засуджує "Роздвоєнство. Від Гамлета вимагалося відмовитися від романтики, яка є основою його єства. Сучасний Гамлет повинен був визначитися зі своєю позицією, усвідомити своє місце у лавах борців за соціалістичне життєтворення. М. Бажан окреслює шляхи подолання Гамлетових настроїв. Поет вимагає зректися гуманності "казань і молитв" (у чому ще раз проявляється зречення християнської традиції), Гамлет повинен прийняти нову гуманність. У збірці «Різьблена тінь» (1927) в романтичних тонах відтворено минуле України.