У вогнищах ураження БА імовірна чисельність зараженого населення може бути визначена за формулою:
де NЗН – імовірна чисельність зараженого населення, чол.;
Sм – площа зони можливого біологічного зараження, км2;
Sм – площа зони біологічного зараження із щільністю населення на ній γмі, км2;
Гмі - глибина поширення зараженого повітря у і-тому населеному пункті, км;
Гр – розрахункова глибина поширення зараженого повітря, км;
γмі – середня щільність населення у і-тому населеному пункті (приблизні значення див. у таблиці 2, додатку 1), чол./км2;
ψІ,ІІ – імовірність зараження людей у зоні І або ІІ.
n – загальна кількість населених пунктів, які піддалися біологічному зараженню, шт.
Далі процес розповсюдження інфекційної хвороби серед населення можна проходити за типом епідемій і розрахунки потенційної кількості санітарних та безповоротних втрат серед населення на зараженій території проводять, як для епідемічного процесу (див. матеріал в темі 2).
Розрахунок глибини поширення зараженого повітря та площі зони можливого біологічного зараження можна проводити за варіантом І (спрощеним алгоритмом) в залежності від типу атаки [46]. При цьому імовірну глибину поширення зараженого повітря розділяють на дві зони: зону І в межах, якої імовірність захворювання людей ψІ, які там знаходяться без ЗІЗ лежить в діапазоні 100 – 30 % (в середньому можна прийняти 70-50 %); та зону ІІ в межах якої імовірність захворювання людей ψІІ, лежить в діапазоні 30 – 1 %.
Типатаки А,випадок а: точкова атака у вигляді аерозольного генератора, бомби, снаряду тощо. Цей тип атаки використовують також для токсинів.
Місце атаки обводять колом із радіусом 1 км. Із точки атаки за напрямком вітру проводять лінію (імовірну глибину поширення), довжину якої розраховують за формулою:
де Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км;
υ – швидкість повітря, км/год;
Т – тривалість ефективної дії аерозолю, годин (залежить від того, коли сталася атака вдень чи вночі, метеоумов для спрощених розрахунків в день можна прийняти до 6 годин, а в ночі з моменту атаки до сходу сонця).
На кінці лінії імовірної глибини поширення зараженого повітря, перпендикулярно до неї проводять лінії з обох її сторін, довжину яких обчислюють за формулою:
де Вр – імовірна ширина зони поширення зараженого повітря, км;
Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км.
Далі із точки атаки проти напряму вітру поводять лінію довжиною у два радіуси (2 км). Потім від початку цієї лінії проводять дотичні промені до кола і далі до пересічення з кінцями ліній імовірної ширини зони зараженого повітря.
Загальну площу можливого зараження обраховують за формулою:
де Sр – загальна площа можливого зараження, км;
Вр – імовірна ширина зони поширення зараженого повітря, км;
Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км.
Довжина зони І, складає ¼ від імовірної глибини поширення зараження повітря, довжина зони ІІ, складає ¾ від імовірної глибини понирення зараженого повітря. Приклад схеми малюнка наведено на рисунку 1.
|
Тип атаки А, випадок b: лінійне розповсюдження аерозолю.
Розрахунок геометричних параметрів зони І та ІІ має таку послідовність: у точках початку і кінця лінії атаки довжиною L, малюють по колу з радіусом 1 км, після цього кола з’єднують паралельними лініями з шириною у два радіуси (2 км). Із лінії атаки за напрямком вітру проводять лінію Гр (імовірну глибину поширення), довжину якої розраховують за формулою наведеною вище у прикладі атаки А, випадка а.
Далі з точок початку і кінця лінії атаки в протилежному напрямку вітру відкладають лінію у два розміри радіуса (2 км). Від цих точок проводять дотичні промені до кол і до пересічення з лінією імовірної ширини зони зараженого повітря Гр. Приклад схеми малюнка наведено на рисунку 2.
|
Імовірну глибину поширення розраховують за формулою:
де Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км;
υ – швидкість повітря, км/год;
Т – тривалість ефективної дії аерозолю, годин (залежить від того, коли сталася атака вдень приймають за 6 годин, а вночі від часу початку атаки до сходу сонця, але не більше 8 годин).
Імовірну ширину зони поширення зараженого повітря розраховують за рівнянням:
де Вр – імовірна ширина зони поширення зараженого повітря, км;
L – довжина лінії атаки, км;
Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км.
Загальну площу можливого зараження обраховують за формулою:
де Sр – загальна площа можливого зараження, км;
Вр – імовірна ширина зони поширення зараженого повітря, км;
L – довжина лінії атаки, км;
Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км.
Тип атаки В: крупно-краплинне зараження поверхні землі.
Розрахунок глибини поширення зараженого повітря при типі атаки В, проводиться аналогічно типу атаки А, випадку а. Однак є відмінність. В цьому випадку радіус дорівнює зоні зараження, але радіус повинен бути не менше ніж 5 км, при цьому відстань від центру атаки до вершини трикутника буде складити 10 км. Приклад схеми малюнка наведено на рисунку 3.
Імовірну глибину поширення розраховують за формулою:
де Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км;
υ – швидкість повітря, км/год;
Т – тривалість ефективної дії аерозолю, годин (залежить від того, коли сталася атака вдень приймають за 6 годин, а вночі від часу початку атаки до сходу сонця, але не більше 6 годин).
Імовірну ширину зони поширення зараженого повітря розраховують за рівнянням:
де Вр – імовірна ширина зони поширення зараженого повітря, км;
Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км.
Загальну площу можливого зараження обраховують за формулою:
де Sр – загальна площа можливого зараження, км;
Вр – імовірна ширина зони поширення зараженого повітря, км;
Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, км.
|
Варіант ІІ. Більш точний розрахунок імовірної глибини поширення зараженого повітря, можна провести за наступним алгоритмом. Спочатку оцінююється швидкість осідання частинок аерозолю біосупензії за формулою наведеною нижче:
де υ – швидкість осідання частинок аерозолю біосуспензії у повітрі, м/с;
g – прискорення вільного падіння, 9,81 м/с²;
d0 – імовірний діаметр частинок аерозолю (варіюється в межах 1-20 мкм), м;
ρ0 – густина частинок аерозолю (у наближенні можна прийняти за густину води), кг/м³;
μ – динамічна в’язкість повітря (для 20 °С дорівнює 1,84·10-6), Па·с.
Потім розраховують час осідання частинок з висоти хмари аерозолю за рівнянням:
де t – час осідання частинок аерозолю, с;
υ – швидкість осідання частинок аерозолю, м/с;
Н – висота хмари (для розрахунків при наземному вивільненні аерозолю під час вибуху чи розпилення можна прийняти 10-20 м), м.
Далі розраховують імовірну глибину поширення зараженого повітря при заданій його швидкості:
де Гр – імовірна глибина поширення зараженого повітря, м;
υ – швидкість повітря, м/с;
t – час осідання частинок аерозолю, сек;
Кп – коефіцієнт, який залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря (0,13 для інверсії; 0,23 для ізотермії; 0,24 для конвекції);
Кр – константа, яка враховує вплив рельєфу місцевості (див. табл. 4.2).
Площу зони можливого зараження аерозолем можна визначити за формулою (по аналогії з хімічними інцидентами):
де - площа зони можливого зараження, км2;
- розрахункова глибина зони можливого зараження, км;
- кут зони, який залежить від швидкості повітря.
Залежність кута від швидкості приземного вітру зображена нижче в таблиці 5.1.
Таблиця 5.1 Залежність кута зони можливого зараження аерозолем | |
Швидкість вітру, м/с | Кут φ, град |
< 0,5 | |
0,6-1 | |
1,1-2 | |
> 2 |
Зона фактичного зараження, має форму еліпсу і включається в зону можливого зараження. Внаслідок можливих переміщень хмари аерозолю під дією вітру, зображення зони фактичного зараження на мапу (схему) не наноситься.
Площу зони фактичного зараження можна визначити за формулою:
де - площа зони фактичного зараження, км2;
Кп – коефіцієнт, який залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря (0,081 для інверсії; 0,133 для ізотермії; 0,235 для конвекції);
- розрахункова глибина зони можливого зараження, км;
t – час, який пройшов після утворення аерозолю, годин.
Деякі найважливіші характеристики БА за даними [14, 16, 52], неведені у таблиці 1, додатку 3.
Препарати для екстренної профілактики при визначених інфекційних захворювань в осередках біологічного ураження [29], наведені у таблиці додатку 4.
Препарати для екстренної профілактики при невизначених видах інфекційних захворювань в осередках біологічного ураження наведені нижче в таблиці 5.2 [29].
Таблиця 5.2 Схема спеціальної екстреної профілактики (при невизначеному збуднику) | ||||
№ п/п | Препарат* | Разова доза, г | Кратність приймання на добу | Середня тривалість курсу, діб |
Доксициклін | 0,2 | |||
Рифампіцин | 0,3 | |||
Тетрациклін | 0,5 | |||
Сульфатон | 1,4 |
* Препарати розташовані за ступенем зниження ефективності.