Економі́чна тео́рія — фундаментальна суспільна наука, що вивчає :
- господарські основи та принципи існування суспільства ;
- шляхи ефективного використання ресурсів у виробництві матеріальних благ та послуг для максимального задоволення потреб людей ;
- економічні відносини між господарюючими суб’єктами ;
- сутність національного багатства .
Предметом економічної теорії є економіка як сфера життєдіяльності людей на мікро, мезо, макро і мега рівнях.
Мікроекономіка –вивчає поведінку окремих економічних суб’єктів.
Мезоекономіка (регіональна)- поведінку певних підсистем в регіоні або галузі госп-ва.
Макро – вивчає господарські суб’єкти вцілому.
Мега – вивчає закони та поведінку світової економіки.
Функції :
1. Пізнавальна. Виявляється у поясненні економічних явищ в процесі ті сприяє формуванню теоретичного знання.
2. Методологічна. Полягає у тому, що економічна теорія є фундаментом системи економічних наук.
3. Прогностична. Служить науковому передбаченню науково-технічного та суспільного прогресу.
4. Практична. Необхідна для обґрунтування економічної політики держави, галузей, підприємств.
Методи:
1.Аналізу та синтезу(аналіз – частинами, синтез – вцілому).
2.Позитивний та нормативний аналіз(позитивний – вивчає реальний стан речей, реалізує теоретичну функцію, показує як є; нормативний – реалізує практичну функція, як має бути) .
3.Спостереження.
4.Експеримент.
5.Моделювання
6.Наукової абстракції(відкидання другорядних якостей об’єкта).
7.Індукції( від мілкого до загального, дедукція навпаки)
8.Історичний.
9.Статистичний
10.Графічний.