Ринок - це механізм взаємодії покупців і продавців, котрий визначає ціни та кількість потрібних товарів і послуг.
Основним механізмом, що дає змогу узгодити дії суб"єктів ринкової економіки, є система цін, або ринковий механізм. Рішення, які ухвалюють покупці й продавці продуктів, реалізуються через систему ринків.
Механізм ринку робить усіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленними в задоволенні тих потреб, які виражаються через попит. Створюючи сигнали через ціни, ринок, стимулює засвоєння досягнень науково-технічного прогресу, зниження витрат, підвищення якості, розширення асортименту товарів і послуг. Сприяє вирішенню центральних проблем економіки. Таких, як підвищення рівня життя , зміна структури економіки, підвищення ефективності суспільного виробництва. Механізм ринку в цілому звільняє економіку від дефіциту товарів і послуг.
Ринок виконує функції встановлення зв"язків між виробниками й споживачами продукції, не опосередкованих іншими системами розподілу. Забезпечує вільний вибір партнерів по господарських зв"язках. Забезпечує конкуренції між суб"єктами ринку.
Ціни координують рішення виробників і споживачів на ринку. Вищі ціни скорочують споживання й стимулюють виробництво. Нижці ціни стимулюють споживання й звужують виробництво. Ціни є зрівноважувальною складовою ринкового механізму.
Ціни - це орієнтири, керуючись якими власники ресурсів, підприємці та споживачі роблять свій вибір, щоб реалізувати власний інтерес. Система цін і ринків є основною організуючою системою ринкової економіки, а конкуренція - механізмом контролю.
Ціна допомагає збалансувати споживання й виробництво (або попит і пропозицію) кожного продукту. Ринковий механізм установлює загальну рівновагу цін та кількостей і розв"язує три проблеми: що, як, для кого.
Особливість функціонування ринкового механізму помечає в тому, що кожний його елемент тісно пов"язаний із ціною, яка служить основним інструментом впливу на попит і пропозицію. Зокрема попит знаходиться у зворотній залежності від цін. Якщо ціни на товари зростають, то попит на них зменшується тому, що високі ціни обмежують купівельні спроможності людей. При зниженні цін попит зростає.
Попит - це кількість продукту, яку споживачі бажають і спроможні купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу.
На попит впливають такі основні чинникі і ціна продукту, ціни на взаємозамінювані та взаємодоповнювані продукти, доходи населення , індивідуальні смаки й уподобання.
Отже, закон попиту відображає обернену залежність між ціною продукту і величиною попиту на нього.
Якщо споживачі репрезентують попит, то продавці - пропозицію.
Пропозиція - це та кількість продукту, яку виробник бажає та спроможний виробляти і постачати для продажу на ринку за певну ціну впродовж визначеного проміжку часу.
Товарна пропозиція з ціною пов"язана прямою залежністю. Якщо ціна зростає, відповідно збільшується й величина пропозиції, якщо ціна знижується, то зменшується величина пропозиції. Цю залежність називають законом пропозиції.
Окрім ціни, на пропозицію впливає ще низка чинників:
"ціна продукту;
"ціни взаємозамінюваних і взаємодоповнюваних продуктів;
"витрати виробництва;
"податки;
"технологія.
Взаємодія попиту і пропозиції з ціною має й зворотний зв"язок. Коли пропозиція перевищує попит, ціна знижується, що збільшує попит. Якщо ж попит перевищує пропозицію, ціна підвищується , що стимулює зростання пропозиції. В даному випадку попит і пропозиція через ціну взаємно впливають одне на одного.
Отже, функції закону попиту і пропозиції виконує ряд важливих економічних і соціальних функцій у ринковій економіці: сприяє досягненню збалансованості ринку, регулює ринкові ціни, забезпечує взаємозв"язок між виробництвом і споживанням та відображає певні суспільні відносини між виробниками і покупцями.
Формування економічної рівноваги неможливе без поглиблення суспільного поділу праці. Саме суспільний поділ праці, його рівень і характер, що притаманні тій чи іншій економічній системі, зумовлюють суттєві ознаки механізму ринкової рівноваги, принципи його формування і функціонування, визначають специфіку його дії в конкретних історичних умовах. Ступінь розвитку та економічні межі суспільного поділу праці, в свою чергу, залежать від можливостей досягнення структурної збалансованості економічних зв‘язків, їхнього рівноважного стану.
Взаємозв‘язок між економічною рівновагою і суспільним поділом праці характеризується тим, що досягнення першої є умовою вдосконалення макроструктури суспільного виробництва. Об‘єктивну зумовленість характеру і рівня розвитку суспільного поділу праці й процесів, для яких він є матеріальною основою, можливостей досягнення економічної рівноваги можна розглядати як один з найважливіших законів ринкової економіки.
За змістом система економічної рівноваги багаторівнева. В економічній теорії розмежовують рівновагу обміну, виробництва, розподілу та споживання. У сукупності вони формують загальну систему економічної рівноваги відтворювального процесу. Одночасно виділяються умови статичної рівноваги і умови рівноваги економіки, що динамічно розвивається. При цьому статичну рівновагу розглядають не як самоціль, а лише як попередню сходинку до визначення принципів збалансованості економічних процесів, що реально розвиваються. В теорії також виділяють поняття повної та часткової, тимчасової та постійної рівноваги.
Епіцентром формування рівноваги в ринковій економіці є потреби людини. Тому вихідною ланкою багатоструктурного механізму ринкової рівноваги є рівновага між платоспроможним попитом населення і пропозицією.
У ринковій економіці основною ланкою врівноваження попиту і пропозиції є природна ціна продукції, що реалізується, або ціна рівноваги. Вона формується в точці перетину кривих попиту і про-позиції й визначається як базова ціна, до змін якої змушена пристосовуватися економіка: зростання ціни приводить до розширення пропозиції порівняно з попитом, а падіння - до розширення попиту порівняно з пропозицією.
Йдеться про ідеальні умови виробництва і реалізації продукції - наявність конкуренції і економічних зв‘язків, за яких автоматично забезпечується рівність попиту і пропозиції. Виробництво породжує доходи, на які обов‘язково купуються товари відповідної вартості, і пропозиція товарів сама створює необхідний попит.
Ця взаємозалежність попиту і пропозиції була вперше обґрунтована ще в 1803 р. у роботі французького економіста Ж. Б. Сея "Трактат політичної економії". Вона має назву "закон Сея".
Найбільш загальні умови формування економічної рівноваги простого і розширеного відтворення були обґрунтовані К. Марксом у другому томі "Капіталу". Поділивши всю структуру суспільного виробництва на І та II підрозділи - виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання, К. Маркс визна-чив три основні умови пропорційної реалізації їхніх складових частин - с, V та m.
Головна з них, на якій ґрунтуються дві інші умови, полягає в рівності суми змінного капіталу і додаткової вартості І підрозділу величині використаного у виробничому циклі постійного капіталу II підрозділу, тобто І(V + m) = IIc.