Безробіття – складне економічне, соціальне і психологічне явище і водночас економічна категорія, яка відображає економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.
Види: - добровільне (волевиявлення людей утриматися від пропозиції праці за
неприйнятих для них умов)
- вимушене (пов’язане з причинами, що не залежать від людей)
Форми безробіття: - відкрите (існування явно незайнятого населення, яке це визнає і
зареєстровано у службі зайнятості)
- приховане (люди, які не ведуть пошук робочого місця)
- фрикційне (пошук та очікування роботи)
- структурне (застарілі професії або не потрібні внаслідок НТР)
- сезонне
- застійне
- хронічне (відставання типів інвестицій у ств робочих місць від
зростання чисельності найманих працівників)
- інституційне (введення нових правових норм, які впливають на
попит і пропозицію праці)
Циклічне безробіття – відхилення фактичного рівня безробіття від природного.
Повна зайнятість — стан економіки, за якого кількість вакансій відповідає чисельності безробітних або перевищує його, тобто такий стан, за якого немає незайнятих, які бажають працювати. Однак повна зайнятість не означає 100% зайнятості усіх працездатних чи навіть усіх, хто хоче працювати. У разі повної зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі структурного і фрикційного безробіття, тобто не мають роботи люди які або знаходяться в стані її пошуку, або ж чия кваліфікація не відповідає вимогам ринку праці в наслідок структурних змін в економіці при тому, що попит на інші професії існує. Такий рівень повної зайнятості називається природним безробіттям. За ринкової економіки це не рівень залучення працездатного населення до суспільного виробництва, а принцип, що відображає право всіх громадян на працю й освіту, підкріплене зобов'язанням держави перед своїми громадянами забезпечувати всіх бажаючих працею.