Файли, каталоги, папки

Однієї з основних функцій ОС є організація роботи із зовнішніми носіями інформації: жорсткими й гнучкими дисками, дисками CD-ROM і т.п. На зовнішніх носіях дані зберігаються у вигляді інформаційних блоків – файлів.

Файл (від англ. file – реєстратор чи шпилька для наколювання паперів) – це сукупність даних, записаних на зовнішній носій, що має визначене ім'я.

Каталог – це спеціальний файл, у якому реєструються інші файли, а також каталоги, вкладені в даний каталог.

У системі Windows об'єкт, аналогічний каталогу, називається папкою. Для зручності збереження інформації й доступу до неї каталоги впорядковуються в деяку структуру. Ця структура в багатьох ОС утворюється за принципом підпорядкування чи ієрархії. На рисунку показана ієрархічна структура каталогів деякого логічного диска А.

Ця структура має вигляд дерева, зверненого гілками вниз. Тому ієрархічну структуру ще називають «деревоподібною». На самому верхньому рівні в даному прикладі знаходиться диск А.

Зміст диска утворює кореневий каталог. З кореневого каталогу можна перейти в каталоги

першого рівня, потім із них – у каталоги другого рівня і т.д. Файли можуть зберігатися в каталогах усіх рівнів. У кореневий каталог у нашому прикладі входять каталоги першого рівня: AMIGO і BUNGAL, а також, можливо, якісь файли. Кожний з цих каталогів містить у собі каталоги другого рівня: BST, BUW, GY3 (каталог AMIGO) і FIND (каталог BUNGAL). У каталозі FIND знаходиться ще каталог YELL5, що є вже каталогом третього рівня підпорядкованості.

Поточним каталогом називається каталог, з яким у даний момент працює користувач. Шлях до будь-якого каталогу відраховується, звичайно, від поточного каталогу або від кореневого каталогу.

Шлях описує послідовність вкладення каталогів від поточного каталогу або кореневого каталогу до розглянутого каталогу (чи файлу).

Тобто місце розташування каталогу в ієрархічній структурі записується з використанням імен каталогів більш високого рівня, а також імені диска. При записі шляху дотримуються наступних правил:

· Ім'я каталогу відповідає входу в каталог, вихід із каталогу позначається двома крапками «..».

· Перехід між каталогами різного рівня визначається косою рискою «/», а ім'я логічного диска записується з двокрапкою «:».

· Якщо першим символом у запису шляху є коса риска «\», це означає, що шлях відраховується від кореневого каталогу. Якщо ж перший елемент – ім'я каталогу або пробіл, то шлях відраховується від поточного каталогу.

Наприклад, шлях А:\AMIGO позначає положення каталогу AMIGO на диску А:, а шлях А:\BUNGAL\FIND\YELL5 – положення каталогу YELL5.

За способом іменування файлів розрізняють «коротке» і «довге» ім'я. До появи ОС Windows 95 загальноприйнятим способом іменування файлів на комп'ютерах IBM PC була угода 8.3. Відповідно до цієї угоди, прийнятій у MS DOS, ім'я файлу складається з двох частин: власне імені й розширення імені. На ім'я файлу приділяються 8 символів, а на його розширення – 3 символи. Ім'я від розширення відокремлюється крапкою. Сьогодні імена файлів, записані відповідно до угоди 8.3, вважаються «короткими».

Основним недоліком «коротких» імен є їхня низька змістовність. Далеко не завжди вдається виразити декількома символами характеристику файлу, тому з появою ОС Windows 95 було введене поняття «довгого» імені. Таке ім'я може містити до 256 символів. «Довге» ім'я може містити будь-які символи, крім дев'яти спеціальних: \ / : * ? “ < > ½. В імені дозволяється використовувати пробіли і кілька крапок. Розширенням імені вважаються всі символи, що йдуть після останньої крапки.

Поряд із «довгим» ім'ям операційні системи Windows створюють також коротке ім'я файлу – воно необхідно для можливості роботи з даним файлом на робочих місцях із застарілими операційними системами.

Повне ім'я файлу має такий вигляд:

[дисковод:][шлях\] ім'я файлу

тобто складається зі шляху до каталогу, в якому знаходиться файл, і імені файлу, розділених символом «\», перед якими може стояти позначення дисковода.

Якщо дисковод не зазначений, то мається на увазі поточний дисковод. Якщо шлях не зазначений, то мається на увазі поточний каталог.

Повне ім'я файлу цілком специфікує, з яким файлом Ви хочете працювати.

Папки. У Windows всі документи й програми зберігаються в папках. Але папки в Windows – це щось більше, ніж сховища документів і програм. Папки можуть логічно поєднувати різні об'єкти, включаючи образи дисків, принтерів, опцій меню і т.п. Тому папки іноді називають логічними контейнерами. Серед нетрадиційних об'єктів папок можуть бути наступні:

· Робочий стіл, що сам також є папкою. В ієрархічній системі Windows папку Робочий стіл можна вважати деякою суперпапкою, оскільки вона містить всі інші папки, зв'язані із системою.

· Образи дисків, включаючи жорсткі, флопи- і компакт-диски.

· Панель керування, що являє собою папку із значеннями, що дозволяють проводити настроювання компонентів Windows.

· Опції головного меню (меню кнопки Пуск), є, як правило, вкладеними папками, складеними з ярликів програм і документів.

· Папка Принтери, що містить піктограми всіх принтерів, установлених у системі.

· Кошик – папка, в якій містяться вилучені користувачем файли й папки.

У колишніх версіях Windows 3.1 папки називалися також каталогами (як і в MS-DOS). Однак із приведених прикладів ясно, що поняття папки ширше, ніж поняття каталогу, і папці не завжди відповідає конкретне місце на диску (наприклад, як у випадку папки Мій комп'ютер).

Зручність від уведення папок полягає насамперед у тому, що папки дозволяють створити документо-оріентовану систему, що значно спрощує роботу з об'єктами, згрупованими в папки.