ВПРАВА 1 "ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ"
Плануючи в перспективі відкриття власної справи у сфері туризму, Ви постійно вивчаєте нові шляхи організації туристичних послуг, цікавитесь проблемами та перспективами розвитку туристичної галузі. Останнім часом із різних джерел Ви отримуєте інформацію щодо активного розвитку зеленого туризму та його позитивного впливу на економіку регіону.
Однак днями Вам у газеті "Кіевскій телеграфь" на очі потрапила стаття "Залюбить до смерти. Плюсы и минусы зеленого туризма". Думки автора статті дещо відрізняються від тієї позитивної інформації про значення розвитку зеленого туризму, яку Ви зустрічали раніше. Зокрема автор пише про таке:
"Культурний і зелений туризм - це два альтернативні його види, які за останні десять років активно розвиваються в Україні. Гарна природа приваблива для втомленого смогами, комп'ютерами і шумом міського жителя, який мріє про спів півня на світанку й горнятко свіжого молока. Це - зелений туризм. Жителі західних регіонів України, на відміну від своїх східних братів, зберігають традиції і живуть так само, як їх предки. Тому одночасно з питтям свіжого молочка можна вивчити побут, побачити старовинні обряди, а якщо повезе, то й взяти участь у них. Це — культурний туризм. Ніби нічого поганого. І назва — зелений, сільський, культурний туризм, екотуризм — підвищують туриста у своїх власних очах."
Але проблеми є. І полягають вони навіть не в тому, чи зміниться село від напливу "зелених" туристів, а в тому, як швидко і в якій мірі воно зміниться. Останнім часом в Україні йде посилена пропаганда сільського туризму. Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні не сидить склавши руки. її цілі найблагородніші: популяризація відпочинку в українському селі, сприяння розвитку сільської інфраструктури й самозайнятості сільського населення, збереження культурної спадщини та навколишнього середовища. У 2003 році з його допомогою прийнятий Закон України "Про особисте сільське господарство", який дає право власнику приватного господарства надавати послуги у сфері сільського зеленого туризму з використанням власного майна. Спілка роздає селянам, які погодились зробити із своїх осель міні-готелі, таблички "Зелена садиба", називаючи цей знак "новим інструментом маркетингу". Як сполучається маркетинг (елемент бізнесу) із статусом Спілки — "Всеукраїнська громадська неприбуткова організація" - залишається тільки здогадуватись.
Уявімо собі гуцульське карпатське гірське село. З тих, які ще, на щастя, існують. Будинки в жителів майже однакові й побудовані для зручності, а не з метою здивувати сусідів. Живуть гуцули практично так само, як і їх пращури: зберегли мову, обряди, звичаї. На свята вони вдягають національний одяг. Щороку чоловік вимагає від дружини нову вишиванку з однієї простої причини: попередню зношує. Гуцули органічно співіснують з природою, а п'ють вони таку чисту й смачну колодязну воду, що навіть розчинна кава, приготовлена на ній, здається натуральною.
Тепер подивимось, як зміниться життя гуцульського села під впливом цілей Спілки з її маркетингом.
"Сприяння розвитку сільської інфраструктури" насправді означає, що власний дім гуцулу доведеться або перебудовувати (добудовувати поверхи, сауни, більярдні), або зводити окремо готель-мотель. Але це півбіди. Ось цитата з пропагандистської статті: "Якщо раніше туристи висували вимоги до зручностей, то тепер їм хочеться розваг: їзда верхи, прогулянки до водоспадів і навіть збирання лікарських рослин на гірських вершинах - все це для відпочиваючого і на його користь". Для відпочиваючих один селянин поблизу Коломиї вже зараз пропонує такий джентльменський набір: "Готель, ресторан, сауна, лазня, більярд, риболовля, квадроцикли, гірські велосипеди, кінні прогулянки, екскурсії, трансфер". Готелі та ресторани мало вписуються в архітектуру села, та якщо хоча б чверть селян підуть за прикладом такого, з дозволу сказати "селянина", то місце їх існування стане більш схожим на приміське дачне селище з нью-йоркським відтінком.
"Сприяння самозайнятості сільського населення" призведе до того, що вишивати, доїти корів та займатися вирощуванням худоби гуцулам стане ніколи. Сільські жителі перетворяться на обслуговувальний персонал, а молодь не схоче займатися традиційними видами діяльності й жити за законами пращурів. Багаті туристи стануть для них зразком для наслідування, та стиль життя, який складався віками, зруйнується." (Кіевскій телеграфъ, 5-11 травня 2007 р.)