Мова не йде про юридичні закони. Ми ведемо мову про закони збереження енергії та речовини чи про закон всесвітнього тяжіння, то було б безглуздям стверджувати, що ми зможемо їх скасувати чи свідомо загальмувати їхню дію. Це стосується також і об’єктивних законів розвитку суспільства, таких, зокрема, як залежність суспільної свідомості від суспільного буття, чи основного соціологічного закону про вирішальну роль способу виробництва. Найсуттєвішою ознакою закону буде те, що він відображає об’єктивний стан речей, об’єктивні зв’язки між речами, предметами, явищами.
Іншою важливою ознакою закону є необхідність такого зв’язку, що неминуче виявляється в процесі розвитку того чи іншого явища. Якщо виникає щось нове, то воно обов’язково пов’язане із старим, стоїть на його «плечах», не відкидає старого цілком, а з необхідністю знімає потрібне для подальшого розвитку. Цей закон є необхідним і загальним, тобто він є постійним, внутрішнім і таким, що неминуче повторюється, якщо виникають умови для дії такого зв’язку. Можливість узагальнення якраз і ґрунтується на тому спостереженні, що приблизно за однакових умов можуть відбуватися схожі події, – тобто необхідні суттєві зв’язки між речами: будуть зберігатися. В законі, за висловом Гегеля, є сталість, що зберігається». Саме явище – змінне, нестабільне. Закон же – спокійне, стійке відображення ІСНУЮЧОГО світу. «Царство законів, – писав Гегель, – містить у собі лише простий, незмінний, але різноманітний зміст існуючого...» царство законів – це спокійне відображення існуючого світу, що з’являється.
Закон – це зв’язок між сутностями, який є: 1) об’єктивним; 2) необхідним; 3) загальним; 4) внутрішнім; 5) суттєвим; 6) повторювальним.
42. Поняття закону, класифікація законів.