Побудувати кінематичну схему механізму

Побудову кінематичної схеми механізму за натурним зразком починають з вивчення будови механізму — визначають кількість ланок і кінематичних пар, назви ланок і вид кінематичних пар. Після цього обирають положення механізму, за якого найбільш чітко виявлена конфігурація Його кінематичного ланцюга, тобто ланки по можливості не повинні перекривати одна одну (не треба обирати таки положення, в яких кривошип і шатун накладаються один на один або витягуються в одну лінію).

Послідовність побудови кінематичної схеми:

1.Креслиться ескіз кінематичної схеми в обраному положенні. Ескіз виконується з дотриманням умовних позначок, які наведені в табл. 1. Стояк на схемі не викреслюється однією ланкою, а позначається підштриховуванням елементів кінематичних пар, які утворюють рухомі ланки зі стояком.

2.Обирається система координат. За початок координат рекомендується приймати центр одного з елементів кінематичної пари (в більшості випадків кінематичної пари, яку утворює кривошип і стояк), а осі спрямовувати вздовж осей симетрії.

3.Проводиться обмір геометричних розмірів, необхідних для побудови кінематичної схеми, а саме: координати кінематичних пар, які утворюють ланки зі стояком, і довжини ланок (відстані між центрами осей обертальних кінематичних пар). Результати обміру записуються в таблицю протоколу.

4.За виконаними вимірами зображується обране положення механізму в масштабі (ланки та пари зображуються за ГОСТ 2.770-68). При кресленні кінематичної схеми користуються "методом засічок".

"Метод засічок" грунтується на тому, що будь-яку третю точку механізму можна знайти за двома заданими за допомогою циркуля. Для цього достатньо з відомих точок заданими радіусами (довжинами ланок у масштабі) провести дуги. Точка перетину цих дуг дає потрібну точку.

На кінематичній схемі нумеруються ланки (арабськими цифрами) і кінематичні пари з одночасним позначенням їх класу. Пари позначаються римськими цифрами, а поряд, як нижній індекс, арабськими цифрами вказують клас пари. Наприклад: друга пара п'ятого класу - П₃. Нумерацію ланок здійснюють, починаючи з кривошипа, найкоротшим шляхом до вихідної ланки (повзуна) або до найближчої точки стояка (див. рис. 1). Стояку присвоюється номер "0". Тоді останній номер рухомої ланки буде дорівнювати числу рухомих ланок механізму. Нумерація пар виконується в тій же послідовності. В деяких механізмах кілька пар можуть мати спільну геометричну вісь. Кількість пар у цьому випадку дорівнює К-1, де К - кількість ланок, що утворили цей вузол. Кінематичні пари на схемі позначаються, крім номерів, ще й великими літерами латинського алфавіту.

Якщо ланки утворюють вищу кінематичну пару, то потрібно визначити форму елементів пари та її положення по відношенню до елементів нижчих кінематичних пар цих ланок. Геометричну форму вказаних вище елементів найчастіше визначають шляхом відбитку на папері кромок цих елементів.

Другим етапом лабораторної роботи є структурний аналіз механізму.