РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПЕРЕКЛАДУ

§ 1.1. Об'єкт і предмет дослідження. Значення перекладу в сучасному суспільстві

До числа професій, які виникли ще на початку зародження людської цивілізації, слід віднести так конче потрібний, але водночас порівняно маловідомий фах усного та письмового перекладача. Більше того, ще досі рідко хто бачить межі та особливості цих двох видів предметної діяльності, що відбивається на соціальному, освітньому й навіть матері­альному статусі особи перекладача. Разом з тим вага його в суспільстві невпинно зростає, з'являються нові складні форми праці перекладача в офіційних установах, у міжнародних організаціях, в економічних струк­турах, як і також молода професія усного "конференц-перекладача".

XX століття називали ще й віком репродукування, оскільки на часі було засвоєння та узагальнення інформації, набутої окремими науковими школами, колективами, націями, регіонами, цивілізаціями, що готувало підґрунтя для процесів глобалізації в XXI столітті. Зачепили ці процеси й динаміку мовної політики та планування. Якщо сьогодні за певними критеріями нараховують від 2 до 6 тисяч мов, то мовознавці з гіркотою схиляються до того, що в XXI столітті їх кількість зменшиться удвічі, а це може серйозно збіднити світову культуру. З іншого боку, має місце процес утвердження найпоширеніших мов, завоювання ними мовного ареалу, витісняючи чи остаточно нівелюючи ще животіючі мови. В дано­му контексті цікаво спостерігати "опирання" молодих незалежних націй і держав цьому процесові та намагання утвердити рідну мову в сонмі перспективних мов світу. Сподіваємося, цієї мети досягне й українська

 

мова, до чого повинні долучатися також вітчизняні перекладачі. В цьому полягає патріотичне й політичне покликання останніх.

Перекладач наводить містки між культурами, наукою, політикою різ­них народів, що результує взаємозбагачення. Недарма Б. Шоу повторю­вав: "Якщо в тебе є яблуко і в мене є яблуко і ми обміняємося ними, то в кожного залишиться по яблукові. Якщо ж у тебе є ідея і в мене є ідея, то, обмінявшись ними, кожен з нас матиме вже по дві ідеї". Хоча кіль­кість мов і буде зменшуватися, але кількість перекладачів буде зростати, як і потреба в них. За окремими підрахунками нині на планеті задіяно повністю або частково як перекладачі понад 100 тисяч фахівців. Серед об'єктів перекладу є особливо популярні, проте найчастіше перекладала­ся Біблія, яку отримали різними мовами близько 1 500 народів, ще близь­ко 500 перекладів іншими мовами знаходяться в процесі написання.

У ставленні людини до навколишнього середовища все більшу роль відіграє іноземна інформація, що зумовлюється як партнерствами між державами, розвитком економіки, туризму, мистецтва, техніки, науки, шоубізнесу, телекомунікацій, так і навіть певними негативними про­цесами на кшталт проблем біженців та шукачів прихистку. Одним сло­вом, питання інтернаціоналізації продукують потребу міжнародного взаєморозуміння.

Дані процеси стають особливо актуальними для нашого континенту у зв'язку з розширенням Європейського Союзу та намаганнями напра­цювати в ньому цивілізовані засади внутрішньої мовної політики, яка базуватиметься, насамперед, на англійській, німецькій та французькій мовах. Слід зазначити всезростаючу роль німецької мови, надто на те­ренах Центральної Європи. На політичних перемовинах у режимі "віч-на-віч" колосальну роль відіграє "людина за кулісами" - перекладач. Останній повинен володіти, поряд з блискучими знаннями чужоземної та державної мов, такими енциклопедичними знаннями, які стосуються багатогранних тем предмета перемовини.

Незалежна Україна намагається останнім часом надолужити прога­яне, тому звертає все більшу увагу на розвиток- перекладацького фаху. Йдеться як про усний, так і письмовий переклади. В Україні формують­ся власні термосистеми, які орієнтуються безпосередньо на мови-про-дуценти, а не лише на російську мову, що було неможливим за часів Радянського Союзу. Серед цих представницьких мов на чільному місці

перебуває німецька мова, яка репрезентує один із найпотужніших плас­тів світової культури. Засновуються спільні українсько-німецькі під­приємства, формуються солідні програми та проекти, центри культури, щорічно тисячі науковців та студентів з України завдяки спеціальним стипендіям їдуть до німецькомовних країн на навчання, практикуван­ня, конференції, підвищення кваліфікації. До цього спонукає обраний Україною шлях повернення до Європи, орієнтований на вступ до струк­тур ЄС та НАТО. Перекладацький фах стає однією з домінуючих про­фесій у сфері інтелектуальної діяльності.

Західноєвропейські фахівці, маючи на увазі процес перекладу, зде­більшого вживають термін "трансляція", оскільки при цьому слід чітко розрізняти його два види: усний та письмовий. Результат праці письмо­вого перекладача в будь-який час можна оцінити. Більшість із письмо­вих перекладачів працюють у сфері професійного перекладу, спеціалізу­ючись при цьому в конкретних фахових галузях чи мовних комбінаціях. Нерідко така спеціалізація відзначається своєрідністю (наприклад, пе­реклад документів, переклад у сфері засобів масової інформації, конфе-ренційний переклад, редагування машинного перекладу, літературний переклад тощо). Діяльність усного перекладача уможливлює будь-коли й будь-де спілкуватися з носіями інших мовних культур. Такий перекла­дач володіє специфічною технікою синхронного та послідовного пере­кладу, як і перекладу на перемовинах чи пошепки. При цьому усний пе­рекладач повинен не тільки вільно володіти відповідними мовами, але й набути достатні знання з тем, які слугують об'єктом перекладу.

Наведені тут можливості "трансляції" можна проілюструвати схематично (див. Рис. 1).

Наука письмового та усного перекладу є молодою сферою дослі­дження, їй всього близько 30 років. До задач цієї науки можна віднести наступні напрями:

1) аналіз процесів комунікації;

2) сприяння розумінню та взаєморозумінню під час реалізації даних процесів;

3) вироблення навичок з метою оволодіння технікою усного чи пись­мового перекладу, для чого застосовуються відповідні оптималь­ні методи, які водночас виявляють та формують індивідуальні особливості перекладача;

 

4) виявлення критеріїв оцінки якості результатів усного чи письмо­вого перекладу; запропонованого тексту вихідної мови у вигляді тексту мови перекладу, який можна будь-коли проконтролювати або виправити;

2) усний переклад - це передача одноразово (як правило, усно) за­пропонованого тексту вихідної мови у вигляді тексту мови пере­кладу, який лише умовно можна проконтролювати та через брак часу виправити.

Трансляція

Усний переклад

Письмовий переклад

Конференції, переговори, окремі форми перекладу

Професійний переклад

Літературний переклад

Сфери перекладу: термінологія, документація, експертиза перекладу

Дослідження усного перекладу

Мистецтво,

культура,

філософія,

критика

Теорія усного перекладу

Дослідження письмового перекладу

Теорія письмового перекладу

Рис. 1. Загальна схема видів та форм перекладу

Отто Каде належить першість у запровадженні термінів "тран-слят " як продукт процесу усного чи письмового перекладу і "тран­слятор " як автор перекладу.

Цікавою теорією перекладу є теорія скопосу. (Веймеєра - 1978) - за­гальна теорія перекладу, згідно з якою основою процесу перекладу є його мета, а перекладач (Translator) виступає експертом, що несе відпо­відальність за оптимальне досягнення мети. Пояснити поняття скопосу перекладу можна як виконання певної обраної функції чи дотримання певної стратегії перекладу. Вибір стратегії перекладу знаходиться у прямій залежності від скопосу, тобто мети. За цією теорією, перекладач має право передавати особливості культури, адресата та ситуації мовою перекладу, тобто відповідати очікуванням цільової культури (чи групи) або порушувати ці норми. Наприклад, перекладаючи художній твір, один перекладач відтворює дослівно ідіоматичні вирази з метою пере­дачі своєрідності оригіналу; метою іншого перекладача є відтворення філософських настанов твору, тому його стратегія направлена на ство­рення тексту зрозумілого та перенасиченого іншомовними словами; для третього перекладача важливим є застосування якомога більшої кіль­кості перекладацьких методів (передача синтаксичних особливостей тексту оригіналу) тощо. Отже, дана теорія не абсолютизує вимоги до перекладу, а ставить на перше місце стратегічний вибір самого творця перекладу, тобто перекладача, який діє відповідно до скопосу, мети, ви­значеної замовником перекладу, ним самим або цільовою аудиторією.

Узагальнюючи вступні зауваги до курсу теорії та практики перекладу з німецької мови, подамо складові сфери інтегральної теорії перекладу.

I. Загальна теорія перекладу:

а) теорія усного перекладу;

б) теорія письмового перекладу;

в) теорія машинного перекладу.

II. Окремі теорії перекладу:

1. Теорія наукового та технічного перекладу:

а) теорія перекладу текстів загальнонаукових дисциплін;

б) теорія перекладу в сфері спеціальних технічних галузей;

2. Теорія журналістського (публіцистичного) перекладу.

3. Теорія літературного перекладу: а) теорія поетичного перекладу;

 

б) теорія прозового перекладу;

в) теорія театрального перекладу;

г) теорія біблійного та сакрального перекладу.

III. Праксеологія перекладу:

1) соціологія перекладу;

2) редакційна практика.

IV. Дидактика перекладу:

1) навчання перекладачів;

2) допоміжні засоби (в т.ч. і технічні) для перекладачів.