Вступні міркування

Художній переклад суттєво відрізняється від усіх останніх функціо­нально-стильових перекладів. Якщо труднощі в них пов'язані левовою часткою зі специфікою самого функціонального стилю і, трохи узагаль­нюючи думку, від конкретного тексту залежать мало, то кожне художнє висловлювання - це кантівська "річ у собі" і тому потребує окремої ме­тодики перекладу, спеціально для цього оригіналу розробленої, а інколи навіть і уточнення деяких методологічних постулатів, бо змістовне та формальне наповнення художнього образу завжди настільки індивіду­альне, що типові принципи його сприйняття й перекладу спрацьовують лише для найповерховішого і тому мало у художньо-функціональному стилі значущого рівня. Через це белетристичний переклад витрачає на аналіз оригіналу значно більше часу й енергії, ніж інші функціонально-стильові переклади. До речі: майже безмежна складність художнього перекладу і породила хибну теорію інтерпретаційних ресурсів тексту, згідно з якою перекладачеві не треба перевантажувати себе копітким аналізом оригіналу та ще більшими енерговитратами для пошуку від­повідних шляхів адекватного перекладу;.йому, мовляв, досить зрозумі­ти хоча б один з багатьох інтерпретаційних ресурсів тексту (тобто один

із прошарків художнього змісту) і спробувати донести його до іншо­мовного реципієнта. Як наслідок цієї хибної гіпотези - множинність переспівів і майже жодного адекватного перекладу.

Проілюструємо сказане не одним, а декількома прикладами, бо, як вже вказувалось у теоретичній частині підручника, крім різних типів художнього тексту, є ще і розмаїття рівнів художності в них.