Щоб під час порівняння першоджерела з його поетичними перероб
ками дійти об'єктивного висновку про їх адекватність, треба спочатку
розібратись з художнім змістом оригіналу.'ІНа перший погляд здаєть-
*" ся: вірш Гейне занадто простий, навіть скоріше не поетичний, а майже
прозова замальовка на тему трагічної долі закоханних, а вся його ху
дожність зводиться до того, що замість Ганса та Грети автор виписав
два дерева. При такій оцінці вірша його дійсно перекласти неважко.
__ Але якщо звернути філологічну увагу на прозовість ритму, на прак
тично 100 %-ову відсутність тропів (і це у поезії про кохання?!), на
лексеми, що характеризують суворе дерево півночі та красуню півдня,
на зображення їх середовища, то картина буде суттєво інша. Отже, про
понуємо розглянути картину з традиційних точок зору: мовознавчої та
літературознавчої. Зауважимо лише попередньо, що контраст персона
жу й обставин, зіставлення персонажів та обставин між собою, актив
не використання слів з багатими фоновими знаннями для створення
вказаних контрасту і зіставлення дозволили Гейне мінімумом тради
ційного поетичного матеріалу і оптимумом нових художніх засобів не
тільки сказати у своїй мініатюрі про неможливість любовного щастя
через ворожість дійсності до нього, але й заявити про вічний трагізм
неподіленого кохання через незбагненність жіночого Я. Частковий ви
падок любовної драми (Кедр та Пальма) подати як притчу про любов-
ну трагедію людства і зробити це впродовж 8 рядків вельми скупими лінгвальними (але не художніми!) засобами - це, безперечно, поетичний подвиг, який свідчить, що його творець починає чинити стильову реформу ліричного роду белетристики. Прозаїзація вірша як наслідок зрощення не лише епоса з лірикою, а й белетристики з публіцистикою - ось новаторський шлях Гейне, що привів поета до всесвітнього визнання сучасниками і до художньої невмирущості у нащадків. І не побачити цього в аналізованому оригіналі, не перенести це у мову перекладу означає знищення першоджерела як шедевру і створення йому на заміну графоманської цидулки. Не випадково ж М. Ю. Лєрмонтов, перший східнослов'янський переспівувач мініатюри Гейне (1841), який повністю відчув у цій поезії безмежний масштаб творчого хисту автора, але не знайшов у тогочасній російській літературі адекватних засобів для його втілення (та й об'єктивно не міг ще знайти зрілості у ледве народженому красному письменству нації), переробив її у неповторний шедевр вітчизняної лірики. Щоправда, на превеликий жаль для масштабності гейневської концепції, але зовсім не для художнього блиску задуму М. Ю. Лєрмонтова, він побачив у гейневському вірші лише тугу самітності, а не трагічний сум кохання без взаємності і тому різні граматичні роди лексем для героїв Гейне (і, отже, їх різні статі) переніс у свій текст одним родом. І хоч потім росіянин Ф. І. Тютчев (1852) та українець М. П. Старицький (1865) виправили морфологічну помилку Л. Ю. Лєрмонтова, вказаної величі оригіналу вони все ж зберегти не змогли.
Б. Текстиперекладів
Українські переклади:
Старицький М.(1865)
На півночі млистій, в заметах у кризі,
Один собі кедер дріма,
Куняє у срібній, пуховистій ризі, -
> В яку його вбрала зима.
І марить той кедер про південь блискучий, Де мліє палка сторона, Де теж в самотині, в пустелі пекучій, Красується пальма сумна.
Франко 1.(1882)
На півночі сосна самотня
стоїть на безлюдній горі,
дрімаєсь її... снігом і льодом
зима оповила її.
І сниться її пальма зелена,
Що ген десь у южній землі
Стоїть, і дрімає, і в 'яне
На голій, жарущій скалі.
Кобилянський В. (1918)
Дрімає сосна в самотині
На півночі голім шпилі,
Холодною вкрили габою
Сніги та морози її.
І сниться їй пальма далека
В південній країні німій.
Що спить, утомившись від спеки,
На скелі гарячій, сухій.
Загул Д. (1930)
Самотній кедр півночі
на голім стоїть верху,
сповитий білою млою,
дрімає в льоду, в снігу.
Він снить про горду пальму
в південній стороні
що мовчки й самотньо тужить
на кручі, пекучій стіні.
Первомайський Л. (1946)На півночі кедр одинокий Стоїть на страшній вишині І, сніжною млою повитий, Дрімає і мріє вві сні.
Він мріє про пальму чудову, Що десь у південній землі Самотньо і мовчки сумує На спаленій сонцем скалі.
Первомайський Л. (1956)На півночі кедр одинокий В холодній стоїтьвишині І, сніжною млою повитий, Дрімає і мріє вві сні. Він мріє про пальму чудову, Що десь у східнійземлі Самотньо і мовчки сумує На спаленій сонцем скалі.
Первомайський Л. (1972) Самотній кедр на стромині В північній стоїть стороні, І, кригою й снігом укритий,
Дрімає і мріє вві сні. І бачить він сон про пальму,Що десь у південній землі Сумує в німій самотині
На спаленій сонцем скалі, ч.
Іван Дамар'їн(2003)
Північ. Кедр. Гола верховина. Тут самотою весь вік Дрімає кедр. Накидкою білою Вкрили його лід і сніг. Марення в нього постійне: Пальма, де сонцю зійти, На скелі палкій, крутогорій Сумує про щось в самоті.
Російські переклади:
Лєрмонтов М.(1841 - перший варіант)
На холодной и голой вершіте
Стоит одиноко сосна,
И дремлет... под снегом сыпучим,
Качался, дремлет она.
Ей снится прекрасная пальма
В далекой восточной земле,
Растущая тихо и грустно
На жаркой песчаной скале
Лермонтов М.(1841 - другий варіант)
На севере диком, стоит одиноко
На голой вершине сосна.
И дремлет, качаясь, и снегом сыпучим
Одета, как ризой, она.
И снится ей всё, что в пустыне далекой,
В том крае, где солнца восход,
Одна и грустна на утесе горючем
Прекрасная пальма растет.
Тютчев Ф.(1852)
На севере мрачном, на дикой скале
Кедр одинокий под снегом белеет,
И сладко заснул он в инистой мгле,
И сон его вьюга лелеет.
Про юную пальму всё снится ему,
Что в дальних пределах Востока,
Под пламенным небом, на знойном холму
Стоит и грустит одинока.
ФетА. (1881- ?)
На севере дуб одинокий
Стоит на пригорке крутом.
Он дремлет, сурово покрытый И снежным илъдяным ковром Во сне ему видится пальма, В далекой восточной стране В безмолвной глубокой печали, Одна на горячей скале.
Гиппиус 3.(1938)
На севере кедр одиноко
На голой вершине растет.
Он спит: одеялом белым
Укрыл его снег и лед.
Он видит сон о пальме,
Что в дальней восточной земле
Грустит одиноко и молча
На раскаленной скале.
Иван Дамарьин(1988) Север, кедр, голая вершина. Там одиноко весь век Дрелшет кедр: панцирем белым Покрыли его лед и снег. Грёза у него всё та же: На самом востоке страна, Скала, как стена, обожженная, Там — пальма, печальна, одна.
§ 8.8.10. Текст 3 для самостійного опрацювання: "Заповіт" Тараса Шевченка:
Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори -
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров 'ю
Волю окропіте.
І мене в сем "і великій,
В сем "і вольній, новій,
Не забудьте пом 'янути
Незлим тихим словом.