Фонологічні проблеми не відіграють в перекладознавстві визначної ролі, хоча для усного перекладу важливими стають акустичні та інтонаційні задатки самого перекладача. Погане враження справляє, наприклад, нечітка вимова, дефекти мовлення, неправильне інтонаційне членування тощо. Більше того, красивий тембр голосу перекладача може навіть "згладити" фонетичні ґанджі особи, яку перекладають. Орфоепічні задатки перекладача особливо актуальні для усного перекладу драматичних текстів, промов. Навіть для перекладу пошепки такі задатки відіграють далеко не другорядну роль.
Стосовно практичної фонетики німецької мови перекладач повинен насамперед засвоїти особливості звуків, які відрізняються від українських, до автоматизму опанувати правила довготи, напівдовготи й короткості голосних, робити правильний словесний наголос, виділяти в реченні синтагми з відповідними паузами і наголосами, відтворювати потрібну методику.
Не вдаючись до деталей (це має бути метою окремого практичного курсу) наведемо найвагоміші особливості практичної фонетики німецької мови, які не притаманні українській орфоепії.