У новому Законі України "Про систему оподаткування" передбачено, що при визначенні податків, зборів і обов'язкових платежів, а також встановленні обов'язків і відповідальності плетільника ця система будується на наступних принципах.
По-перше, обов'язковість виконання законодавства про податки всіма суб'єктами оподатковування, що означає одно напруженість для компаній всіх форм власності у формуванні загальнодержавного і місцевих бюджетів. У рамках цілісності економічної системи всі господарські суб'єкти і громадяни зобов'язані знаходитися в приблизно однакових податкових умовах. Як свідчить світовий досвід, відступ від цього принципу означало б руйнування одного ринку, порушення звичайного переміщення грошових і трудових ресурсів.
По-друге, соціальна справедливість у відношенні всіх суб'єктів оподатковування в питаннях про джерело сплати податків, про трудомісткість одержання доходів (прибутку), і в тому числі - про надання визначених пільг.
По-третє, поєднання інтересів країни, регіонів, компаній і людей і забезпечення надходження засобів у бюджети відповідних рівнів і державні цільові фонди.
Обов'язки і відповідальність у системі оподатковування обумовлені також дією двох взаємозалежних принципів системи - стабільності і гнучкості. Принцип стабільності системи означає, що вона зобов'язана носити стійкий характер при визначенні нормативних ставок податків і порядку числення податкових платежів у бюджет, грошових санкцій і ін Дотримання цього принципу є однією з основних умов створення в країні в цілому і в кожному регіоні окремо обстановки загальної економічної стабільності, підвищення ефективності виробничої і фінансової діяльності і т. Д. У Законі України "Про систему оподаткування" також передбачається, що ставки податків і розмір інших обов'язкових платежів не зобов'язані змінюватися протягом бюджетного року, якщо інше не передбачено 3законодательством України. В умовах ринку така стабільність потрібно на більш тривалий час.
З метою стабілізації податкових відносин установлено, що закон, що передбачає зміна розмірів податків і інших обов'язкових платежів, зворотної сили не має (за винятком випадків, коли він поліпшує положення особи або знімає з нього відповідальність). Ніхто не може нести відповідальність за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися правопорушенням.
Під гнучкістю податкового законодавства розуміється здатність податкової системи швидко перебудовуватися для ефективного рішення різноманітних питань, що виникають у податковій політиці країни, без порушення стабільності системи оподатковування. Виходячи з вимог податкової політики України в сучасних умовах, у новому податковому законодавстві уряд відмовився від не виправдали себе дуже твердих ставок податків на компанії, встановило фінансову відповідальність банків і інших кредитних установ за порушення законів про податки, позбавило зрівнялівку в застосуванні адміністративного штрафу до посадових осіб компаній і громадянам, більш вірно регламентувало права, обов'язки і відповідальність державних податкових інспекцій з урахуванням чинного законодавства України.
Принцип гнучкості забезпечується наявністю комплексу податкових пільг, що встановлює повне або часткове звільнення юридичних або фізичних від обов'язків по сплаті податків і інших обов'язкових платежів, що, у чергу, створює попередні умови для розвитку більш потрібних пріоритетних для суспільства напрямків діяльності суб'єктів господарювання. Пружність податкової системи в умовах ринкових відносин виступає потрібної передумовою для активного використання всіх податкових інструментів з метою економічного і правового регулювання соціальних дій, стимулювання розвитку виробництва й ін
.
Вартісна, фізична або інша характеристика об'єкта оподаткування являє собою податкову базу. Необхідно мати на увазі, що податкову базу складає виражена в оподатковуваних одиницях лише та частина об'єкта податку, до якої за законом застосовується податкова ставка. Наприклад, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток підприємства, але податкову базу становитиме не вся балансовий прибуток, а лише частина її, так звана оподатковуваний прибуток, яка може бути або більше, або менше балансового прибутку.
Згідно НК РФ, під податковим періодом розуміється календарний рік або інший період часу, вказаний в законі про податок, по закінченні якого визначається податкова база і обчислюється підлягає сплаті сума податку.
Податкова ставка, (її ще називають нормою податкового обкладення), являє собою величину податку на одиницю виміру податкової бази. Залежно від предмета (об'єкта) оподаткування податкові ставки можуть бути твердими (специфічними), процентними (адвалорними) і за змістом розрізняють маржинальні, фактичні та економічні ставки. Маржинальні ставки зазначаються у відповідному законодавчому акті, що регулює порядок розрахунку і сплати податку. Фактичні ставки розраховуються як відношення суми податку до об'єкта оподаткування і відображають реальну величину оподаткування. Економічна ставка розраховується шляхом відношення суми податку до доходів платника податку і показує ефективність оподаткування, величину податкового тягаря платника податків.
Податкові пільги - повне або часткове звільнення суб'єкта від податків відповідно до чинного законодавства. Одним з видів податкової пільги є неоподатковуваний мінімум - найменша частина об'єкта оподаткування, звільнена від податку. Податкові пільги можуть також виступати у вигляді відрахувань з оподатковуваного доходу, зменшення ставки податку аж до встановлення нульової ставки, знижки з обчисленої суми податку.
Податковий оклад являє собою суму податку, що сплачується платником податку з одного об'єкта оподаткування. Справляння податкового окладу може здійснюватися трьома способами:
1. "У джерела отримання доходу";
2. "По декларації";
3. "По кадастру".
Справляння податку «у джерела» здійснюється в основному при обкладанні податком доходів осіб найманої праці, а також інших достатньою мірою фіксованих доходів. Зокрема, подібний спосіб стягнення податків в нашій країні характерний для податку на доходи фізичних осіб, коли бухгалтерія підприємства обчислює і утримує цей податок з доходів працівників. Справляння податку «у джерела» є по суті вилученням податку до отримання власником доходу.
Справляння податку «за декларацією» являє собою вилучення частини доходу після його отримання. Зазначений порядок передбачає подачу платником податків у податкові органи декларації - офіційної заяви платника податків про отримані доходи за певний період часу.
Кадастровий метод припускає використання кадастру. Кадастр являє собою реєстр, що містить перелік типових об'єктів (земля, майно, доходи), які класифікуються за зовнішніми ознаками, до яких належать, наприклад, розмір ділянки, об'єм двигуна і т.д. Зазначений спосіб приймається при оподаткуванні земельним податком.