Норми чинного законодавства України прямо не визначають контроль за бан-
ківською діяльністю, але їх зміст свідчить, що йдеться саме про банківський конт-
роль.
Чинний Закон «Про Національний банк України» визначає поняття «банківське регулювання» та «банківський нагляд». В законі зазначається, що банківське регулювання – це одна з функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи бан-
ківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства. Під банківським наглядом розуміють систему контролю та активних упорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та
кредиторів банку.Зі змісту статей законів можна зробити висновок про те, що банківський нагляд підлягає банківському регулюванню і фактично ототожнюється з контрольними діями, які є в розпорядженні НБУ. «Банківський контроль» і «банківський нагляд» є близькими поняттями, але не тотожними.
Якщо розглядати контроль у загальному вигляді, то це діяльність, а нагляд – один із засобів державної контрольної діяльності. При з'ясуванні цілей банківського контроля в якості базового визначення необхідно використовувати ч. 1 ст. 55 Закону «Про Національний банк України». В ній зазначається, що головною метою банківського регулювання і нагляду є: безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредито-
рів. до принципів банківського контролю як фінансово-правового інституту і виду фі-
нансового контролю, слід віднести:
1) законність. Цей принцип має наступний зміст: по-перше, є важливим прин-
ципом правової держави, по-друге, відображає верховенство закону у складних
банківських правовідносинах.
2) об’єктивність. Цей принцип пов’язано з достовірністю, реальністю, обґрун-
тованістю, які мають важливе значення для отримання реальної картини пове-
дінки підконтрольного суб’єкта. Об’єктивні дії контролюючого суб’єкта націлені
на отримання достовірної інформації про стан підконтрольного суб’єкта [12]. В за-
конодавстві України визначається, що при виконанні розрахункових операцій банк
зобов’язаний перевіряти достовірність і формальну відповідність документу (ст. 51
Закону «Про банки і банківську діяльність»). Інспектори НБУ з метою визначення
рівня безпеки і стабільності операцій банку перевіряють достовірність звітності
банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяль-
ність а також нормативно-правових актів НБУ (ст. 71 Закону «Про банки і банків-
ську діяльність»).
3) незалежність. Своє відображення цей принцип знаходить у ст. 5 Закону «Про
банки і банківську діяльність»: банки мають право самостійно володіти, користува-
тися та розпоряджатися майном, що є у їхній власності. Ця ж стаття носить і харак-
тер заборони на втручання в діяльність банків органів державної влади і органів мі-
сцевого самоврядування і на здійснення впливу на керівництво. Незалежність бан-
ків підкреслюється тим, що держава і НБУ не відповідають по зобов’язанням бан-
ків, а банки не відповідають по їх зобов’язанням, за винятком випадків, передбаче-
них законом або договором. Також принцип незалежності відображає економічну
незалежність банків в Україні.
4) компетентність. Враховуючи, що в перекладі з латинської, componential – це
відповідність, узгодженість, то компетенція визначається як сукупність встанов-
лених у юридичній або неюридичній формі прав і обов’язків, тобто повноважень
будь-якого органу або посадової особи, які визначають можливості цього органу
або посадової особи приймати обов’язкові до виконання рішення,організовувати
та контролювати їх виконання, вживати у необхідних випадках заходи відпові-
дальності тощо [18, с. 196].
5) плановість. Плановість знаходить своє відображення в роботі органів банків-
ського контролю. Це означає, що контрольно-ревізійна та експертно-аналітична
діяльність органів контролю в банках здійснюється на підставі річних та поточних
планів. Принцип плановості щодо перевірки НБУ комерційних банків закладено в
ст. 71 Закону «Про банки і банківську діяльність» та у відповідних актах НБУ.
Так, Правління НБУ прийняло Постанову «Про затвердження Положення про пла-
нування та проведення інспекційних перевірок», в якій перевірка банків здійсню-
ється відповідно до плану, затвердженого НБУ [3]. Плани інспекційних перевірок
складаються щокварталу з врахуванням прогнозного річного плану. Про проведен-
ня планової перевірки НБУ зобов’язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10
днів до її початку. Інспекційна перевірка може бути й поза плановою. Наприклад,
згідно Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні № 368 від
28.08.2001 р. п. 6.1, територіальне управління НБУ (структурний підрозділ центра-
льного апарату НБУ, що безпосередньо здійснює нагляд за банком боржником)
здійснює контроль за виконанням банком-боржником умов угоди (договору),
бізнес-плану (у тому числі програми капіталізації) та за відсутністю заборгованос-
ті Інвестора (пов’язаних з ним осіб) перед банком-боржником під час проведення
планової інспекційної перевірки (у разі потреби – під час проведення позапланової
інспекційної перевірки) [4];
6) ефективність. Цей принцип має тлумачення в Базельських рекомендаціях з
організації внутрішнього контролю в банку, з яким слушно погодитися. Саме така
мета в організації фінансового контролю визначається і у проекті закону про
фінансовий контроль. Державне регулювання у сфері фінансового контролю, яке
визначає цей документ, здійснюється з метою забезпечення ефективності роботи
суб’єктів фінансового контролю, усунення паралелізму і дублювання в діяльності
шляхом розмежування їх функцій [6]. Проте, ефективність можна розглядати як
результат контрольної діяльності, що повинен бути спрямований не тільки на
попередження та подолання порушень, але й на притягнення до відповідальності
[12].
7) відповідальність. Цей принцип є кінцевим етапом при здійсненні банківсько-
го контролю. Зміст цього принципу знаходить своє закріплення в чинному законо-
давстві, а саме в Постанові «Про затвердження Положення про застосування Наці-
ональним банком України заходів впливу за порушення банківського законодав-
ства» [5];
8) гласність. Принцип гласності закріплено у Конституції України (ст. 57) [1].
Це один із важливих принципів демократії, гарантії ефективного функціонування
всіх інститутів. Цей принцип визначає реалізацію права на інформацію [18, с.
596]. Його значення полягає в тому, що закони та інші нормативно-правові акти, що
визначають права та обов’язки громадян, повинні бути доведені до відома населен-
ня у порядку, встановленому законом.