Управління виникає принаймні з двох обставин.

По-перше, там, де є проблема вибору.

По-друге, коли є потреба в процесі нормування, що забезпечує стійкість розвитку системи, її рівновагу, гарантію запобігання потрясінням і катаклізмам.

Виходячи з потреб суспільства соціальне управління визначає:

По-перше, шляхи розвитку суспільства у заданому напрямі, тобто виробляє цілі.

По-друге, соціальне управління здійснює теоретичне і практичне забезпечення способів досягнення очікуваного результату, організацію і координацію діяльності людей, її узгодження за допомогою відповідних дій. Для збереження своєї цілісності суспільство створює необхідні для цього механізми. Першим таким механізмом стала держава з властивими їй атрибутами влади. У суспільстві регулююча підсистема — це суб ´єкт управління, а регульована підсистема — об´єкт управління. Головним завданням соціального управління таким чином є досягнення відповідності суб´єктивної діяльності людей вимогам об´єктивних законів суспільного розвитку, забезпечення збалансованого функціонування та розвитку соціального організму.

Управління як специфічний засіб організації має ряд характерних особливостей: