Реферат Курсовая Конспект
Оболонка - раздел Педагогика, З предмету Операційні системи Операційна Система Являє Собою Програму, Що Виконує Системні Виклики. Редакто...
|
Операційна система являє собою програму, що виконує системні виклики. Редактори, компілятори, асемблер, компонувальник і інтерпретатори команд за визначенням не є частиною операційної системи при всій своїй важливості і принесеної користі.________________________________________________________________________— shell.
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.
Коли не застосовується графічний користувальницький інтерфейс, вона також є основним інтерфейсом між користувачем, сидячим за своїм терміналом, і операційною системою. Існує безліч оболонок, включаючи sh, csh, ksh і bash. Всі вони підтримують розглянуті далі функції, що відбуваються з вихідної оболочка (sh).
3.3 Системні виклики
Системний виклик читання - read, ____________________________________________________________
_________________________________________________________________________________________.
Системний виклик (і бібліотечна процедура) _________________________________________________
_________________________________________________________________________________________
count. Зазвичай це значення співпадає зі значенням параметра nbytes, але може бути і менше, якщо, наприклад, у процесі читання буде досягнуто кінець файлу.
Виконання системного виклику складається з декількох кроків. Для прояснення ситуації повернемося до згадуваної вище прикладу виклику read. Спочатку, при підготовці виклику бібліотечної процедури read, яка фактично і здійснювала системний виклик read, зухвала програма поміщає параметри в стек, як показано на рис. 1.17 кроками 1-3.
Фактичний виклик бібліотечної процедури (крок 4). ___________________________________________ ______________________________________________________________________________________________.
Бібліотечна процедура, можливо написана на асемблері, зазвичай по - міщан номер системного виклику туди, де його чекає операційна система, наприклад в регістр (крок 5). Потім вона виконує команду TRAP для переключення з користувальницького режиму в режим ядра, і виконання триває з фіксованої адреси, що знаходиться усередині ядра операційної системи (крок 6).
Що почала роботу після команди TRAP частина ядра (диспетчер на рис. 1.17) перевіряє номер системного виклику, а потім передає управління потрібного обробника. __________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
У стандарті POSIX визначено більше 100 процедур, що забезпечують обіг до системних викликів. Деякі наи ¬ більш важливі з них і згруповані для зручності за категоріями перераховані в табл. 1.1. Далі ми коротко опишемо кожен виклик і його призначення.
Однак більшість процедур POSIX ______________________________________________________
________________________________________________________________________________________
У деяких випадках, особливо коли кілька необхідних системі процедур мало чим відрізняються один від одного, один системний виклик обробляє більше одного виклику бібліотечних процедур.
Лекція № 4
4.1 Монолітні системи
Монолітні системи можуть мати деяку структуру. _______________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Ця інструкція перемикає машину з користувальницького режиму в режим ядра і передає керування операційній системі (крок 6 на рис. 1.17). Потім операційна система витягує параметри і визначає, який системний виклик повинен бути виконаний. Після цього вона переміщається по індексу в таблиці, яка в рядку k містить покажчик на процедуру, що виконує системний виклик k (крок 7 на рис. 1.17).
Така організація _______________________________________________________________________
1. ______________________________________________________________________________________
2. _______________________________________________________________________________________
3. ______________________________________________________________________________________
Процедури діляться на три рівні, які показані на рис. 1.21.
На додаток до основної операційній системі, що завантажується під час запуску комп'ютера, багато операційні системи підтримують завантажувані расширення, в числі яких драйвери пристроїв введення-виведення і файлові системи. Ці компоненти завантажуються в міру потреби.
4.2 Багаторівневі системи
Узагальненням підходу, показаного на рис. 1.21, є організація операцион ної системи у вигляді ієрархії рівнів, кожен з яких є надбудовою над нижележащим рівнем. Першою системою, побудованої таким чином, була система ТНЕ, створена в Technische Hogeschool Eindhoven в Голландії Е. Дейк-лад (Є. W. Dijkstra) і його студентами у 1968 році. Система ТНЕ була простою пакетной системою для голландського комп'ютера Electrologica Х8, що мав пам'ять 32 До 27-розрядних слів. Як показано в табл. 1.3, у системи було шість рівнів. Рівень 0 займався розподілом ресурсу процесора (процесорного часу), перемиканням між процесами при виникненні переривань або закінчення часу таймера.
Рівень 1 управляв пам'яттю.______________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Рівень 2 управляв зв'язком кожного процесу з консоллю оператора (тобто з користувачем). ______
________________________________________________________________________________________
Рівень 3 управляв пристроями вводу-виводу і буферизацією інформаційних потоків в обох напрямках. ________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________
На рівні 4 працювали користувальницькі програми,___________________________________________
________________________________________________________________________________________
Процес системного оператора розміщувався на рівні 5.
4.3 Мікроядра
Задум, покладений в основу конструкції мікроядра, спрямований ______________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Зокрема, якщо запустити кожен драйвер пристрою і файлову систему як окремі користувацькі процеси, то помилка в одному з них може викликати відмову відповідного компонента, але не зможе викликати збій всієї системи
Мікроядро MINIX 3, в якому максимально використана ідея модульності і основна частина операційної системи розбита на ряд незаежних процесів, що працюють в режимі користувача.
Структура процесу MINIX 3 показана на рис. 1.22.
У ядрі також розміщений драйвер годин, тому що планувальник працює з ними в тісній взаємодії. Всі інші драйвери пристроїв працюють як окремі користувацькі процеси.
За межами ядра структура системи являє собою три рівні процессов, які працюють в режимі користувача.
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Окремий інтерес представляє служба перевтілення (reincarnation server),____________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Лекція № 5
5.1 Клієнт-серверна модель
Невелика варіація ідеї мікроядер виражається у відокремленні двох класів процесів:
- ______________________________________________________________________________________
- ______________________________________________________________________________________
Досить часто самий нижній рівень представлений мікроядром, але це не обов'язково. Вся суть полягає в наявності клієнтських процесів і серверних процесів.
Зв'язок між клієнтами і серверами часто організовується за допомогою передачі со - спілкувань. Щоб скористатися службою, клієнтський процес становить повідомлення, в якому говориться, що саме йому потрібно, і відправляє його відповідній службі. Потім служба виконує певну роботу і відправляє назад відповідь. Якщо клієнт і сервер запущені на одній і тій же машині, то можна провести визначену оптимізацію, але концептуально тут йде мова про передачу повідомлень.
Очевидним розвитком цієї ідеї буде запуск клієнтів і серверів на різних комп'ютерах, з'єднаних локальною або глобальною мережею, як показано на рис. 1.23. Оскільки клієнти зв'язуються з серверами шляхом відправки повідомлень, їм не обов'язково знати, чи будуть ці повідомлення оброблені локально, на їх соб ¬ дарських машинах, або ж вони будуть відправлені по мережі на сервери, розташований ні на віддалених машинах. Що стосується інтересів клієнта, слід зазначити, що в обох випадках відбувається одне й те ж: відправляються запити і повертаються відповіді. Таким чином, клієнт-серверна модель є __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Машина 1 Машина 2 Машина 3 Машина 4
Повідомлення від клієнта сервера Рис. 1.23. Клієнт-серверна модель, реалізована за допомогою мережі
5.2 Віртуальні машини
5.2.1 VM/370
Група з наукового центру IBM Scientific Center в Кембриджі, Массачусетс, раз - працювала зовсім іншу систему, яку IBM в кінцевому підсумку прийняла як закінчений продукт. Ця система, спочатку називалася CP / CMS, а пізніше перейменована в VM/370 (Seawright and MacKinnon, 1979), була осно - вана на наступному проникливому спостереженні: система з поділом часу забезпечує:
1) _____________________________________________________________________________________
2) _____________________________________________________________________________________
Сутність VM/370 полягає в повному поділі цих двох функцій.
Основа системи, відома як монітор віртуальних машин, запускається безпосередньо на звичайному обладнанні та забезпечує багатозадачність, передіставлення верхньому рівню не одну, а кілька віртуальних машин (рис. 1.24).
Коли програма під управлінням операційної системи CMS виконує системний виклик, він перехоплюється в системне переривання операційної системи на своїй власній віртуальній машині, а не на VM/370, як це було б при її запуску на реальній, а не на віртуальній машині. Потім CMS видає звичайні команди введення-виведення для читання свого віртуального диска або інші команди, які можуть їй знадобитись для виконання цього виклику. Ці команди введення-виведення перехоплюються VM/370, яка виконує їх в рамках моделювання реального обладнання. При повному поділі функцій багатозадачності і надання машини з розширеною архітектурою кожна зі складових може бути набагато простіше, гнучкіше і зручніше для обслуговування.
5.2.2 Віртуальна машина Java
Віртуальні машини використовуються - правда, дещо в інший спосіб - і в іншій області: для запуску програм на мові Java. Коли компанія Sun Microsystems винайшла мову програмування Java, вона також винайшла і віртуальну машину (тобто архітектуру комп'ютера), названу JVM (Java Virtual Machine - віртуальний машина Java). Компілятор Java створює код для JVM, який потім зазвичай виконується програмним інтерпретатором JVM.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Робочий зошит... з предмету Операційні системи... Призвіще Ім я...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Оболонка
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов