Цю групу складають динамічні (кінофільми, телепередачі, грамзаписи, магнітофонні записи) і статичні (діафільми, діапозитиви, транспаранти до кодоскопа) засоби наочності.
Необхідність їхнього використання, а саме динамічних засобів наочності, пояснюється тим, що завдяки їм молодші школярі можуть сприймати:
— об'єкти і явища, які відсутні у тій місцевості, де живуть діти;
— процеси і явища в їх розвитку, які безпосередньо органами чуття не можуть сприйматися у природі (наприклад, розпускання бруньок, розвиток жаби з ікринок і т. ін.);
— об'єкти і явища, які вимагають для спостережень тривалого часу або спеціальних умов (наприклад, життя водойм: їхній рослинний і тваринний світ і т. ін.);
— виробничий процес, послідовність здійснення його етапів (наприклад, добування кам'яного вугілля та інших корисних копалин);
— явища або процеси, які відбувалися у природі раніше і більше не повторюються.
Ефективність використання аудіовізуальних засобів у процесі навчання природознавства зумовлена насамперед загальними дидактичними вимогами, які необхідно враховувати учителеві. Головними серед них є, по-перше, чітке визначення конкретної дидактичної задачі чи підзадачі, яка буде розв'язуватися за допомогою того чи іншого засобу наочності на певному етапі навчання. По-друге, зміст засобу наочності повинен відповідати змістові теми уроку. Все, що не стосується теми, опускається і не показується, щоб необхідний матеріал не пройшов повз увагу учнів. По-третє, сприймання повинно бути цілеспрямоване, діти повинні усвідомити ціль і завдання перегляду чи прослуховування. Під час перегляду кінофільму, телепередачі, прослуховування магнітофонного запису, платівки педагогічне керування сприйманням дітей ускладнюється, оскільки учитель не може постійно подавати коментар і пояснення. Тому він заздалегідь готує учнів до сприймання змісту аудіовізуальних засобів наочності. Прийомами такої підготовки є: актуалізація понять і конкретних об'єктів, про які йтиметься, інформація і запис на дошці запитань, на які діти відповідатимуть після перегляду чи прослуховування, пояснення і запис складних термінів.
Навчальний фільм має ряд переваг над іншими засобами наочності. За короткий проміжок часу він дає можливість сприйняти і телепередачі значну за обсягом інформацію про предмети, явища і процеси навколишнього світу. Цінність фільму полягає в тому, що весь матеріал подається в динаміці, в розвитку, в певній об'єктивно зумовленій логічній послідовності. У навчальних фільмах чітко виділяються взаємозв'язки і залежності навколишнього світу, які досить важко або й неможливо сприйняти безпосередньо в природі, у часі і просторі, тобто можна спостерігати за тим, що знаходиться далеко і відбувалося давно.
Образність, динамічність фільму завжди збуджують увагу дітей, викликають пізнавальний інтерес, позитивні емоції, естетичні почуття.
Однак не слід забувати, що фільм не є універсальним засобом і не може заміняти інші засоби наочності. Він має свої особливості, які певною мірою впливають на методику його використання. Зміст навчального фільму часто охоплює значний за обсягом матеріал, що не завжди повністю відповідає темі уроку чи змісту його логічно завершеної частини. Рівень складності інформації не враховує реальний стан опорних знань та умінь, які забезпечують усвідомлене сприймання. Лаконічність викладу, його темп, спресованість важче розуміються, ніж пояснення. Тому вчитель повинен попередньо переглянути фільм; визначити, що в ньому відповідає змісту усієї теми чи його логічно завершеній частині; а також визначити цілі і місце застосування фільму чи його частини в структурі уроку.
Повністю кінофільм може бути показаний, якщо у ньому цілісно розкриваються процес, явище, певний об'єкт і він не поділяється на логічні частини. Такими, наприклад, є фільми: «Кругообіг води у природі», «Видобування торфу», «Видобування вугілля», «Вовки» та ін.
Фрагментарно кінофільм демонструється тоді, коли у ньому виділяються окремі частини. Наприклад, фільм «Степи» можна розділити на частини: клімат степів, рослинний світ, тваринний світ, праця людей. Для показу обирається та частина, яка відповідає дидактичній задачі і буде найефективнішим у порівнянні з іншими засобами розв'язання. Ефективність визначається характером матеріалу, складністю його для розуміння, рівнем підготовки дітей до осмисленого сприймання.
Навчальні кінофільми використовуються на всіх етапах уроку природознавства, але з різними дидактичними цілями.
При постановці мети і завдань уроку фрагмент кінофільму демонструється, наприклад, для створення проблемної ситуації. Вона виникає за неспроможності дітей на основі відомих їм знань та умінь пояснити показані явища, особливості існування природних об'єктів і т. ін. У зв'язку з цим виникає протиріччя між знаннями і незнаннями. Фільм зосереджує увагу учнів, а яскраві, детальні образи, події викликають у них інтерес. Це дозволяє їм швидше усвідомити проблему.
На етапі засвоєння методика використання кінофільму залежить від змісту теми або її логічно завершеної частини, від змісту кінофільму і дидактичних задач і підзадач.
Якщо кінофільм повністю відповідає логічно завершеній частині, доступний для розуміння учнями, то цей засіб наочності є основним джерелом нових знань. У таких випадках перед демонстрацією фільму актуалізуються опорні знання дітей і пояснюються нові терміни, об'єкти, які зустрічатимуться у фільмі, ставляться цілі і завдання роботи. Далі переглядається фільм або його фрагмент, після цього проводиться бесіда, метою якої є уточнення і закріплення одержаних знань.
Іноді матеріал фільму складний для дітей. Переглядаючи його, вони
запам'ятовують лише окремі вражаючі факти, епізоди і не звертають увагу на головне, на суть. Тому під час сприймання й осмислення змісту елемента знань доцільно використовувати інші засоби наочності, а фільм (фрагмент) продемонструвати на закріплення і розширення сформованого уявлення чи поняття.
На етапі систематизації та узагальнення використовуються фільми, які містять кілька взаємозв'язаних частин (наприклад, «Степ», «Море» та ін.) і відповідають змістові всієї теми. Вони дозволяють, з одного боку — закріпити засвоєні елементи знань, розширити їх, поглибити; з іншого — систематизувати знання, сприйняти та усвідомити внутрішньопоняттєві зв'язки, осмислити їх суть і узагальнити матеріал щодо родового поняття (наприклад, «степ»).
Телепередачі мають ті ж можливості, що й кінофільми, але телепередачі готуються з конкретної теми в цілому або лише до її частини. Дикторський текст не тільки подає готову інформацію, але й включає пояснення окремих її частин. Він містить деякі дидактичні прийоми, зокрема запитання до учнів, які спонукають до актуалізації засвоєних знань і здобутих у процесі спостережень.
Учитель не знає конкретного змісту передачі, тому перед нею звертає увагу на поняття, які можуть бути основою для сприймання. При потребі у процесі передачі учитель може подавати короткий, чіткий і зрозумілий для дітей коментар.
Телепередача не заміняє учителя, вона повинна бути органічною частиною уроку.
Діафільм — статичне зображення на плівці, яке має одну тему. Кожний кадр діафільму за змістом пов'язаний з діапозитиви попереднім, внаслідок чого отримується цілісна інформація на визначену тему. Зміна кадрів до деякої міри розкриває динаміку того чи іншого процесу, явища, структури об'єкта.
Кадри діафільму мають зоровий ряд і субтитри, які розкривають основний зміст. У субтитрах часто містяться запитання і завдання для учнів, які допомагають активно і цілеспрямовано сприймати зображення. За характером зорового ряду діафільми поділяються на групи: а) кадри, створені на основі малюнків, б) фотоматеріалів, в) на поєднанні малюнків і фотоматеріалів (комбіновані). Найчастіше діафільми мають кольорове зображення, яке сприяє зосередженню уваги дітей, зацікавленості, позитивним емоціям, оскільки кольором точно передається різноманітність і краса природи.
За побудовою діафільми бувають цілісні та фрагментарні. Перший вид присвячений певним темам і використовується на одному уроці. Наприклад, «Охорона рослин». Фрагментарні — містять матеріал до розділів програми, а окремі кадри розкривають зміст конкретних тем. Наприклад, «Природні зони».
Навчальні діапозитиви — це набори кадрів за певною темою, які мо жуть застосовуватися в різній послідовності, найбільш доцільній у конкретній навчальній ситуації.
За дидактичною спрямованістю серії діапозитивів розподіляються на інформаційні і контрольно-перевірочні. Діапозитиви першої групи — це фотографії, малюнки предметів, процесів і явищ природи. Вони не мають субтитрів, але мають підписи, які полегшують сприймання дітей. Контрольно-перевірочні діапозитиви містять малюнки з поданими до них завданнями.
Діапозитиви, як і діафільми, мають ряд властивостей, які забезпечують ефективність їхнього використання. Проекція кадру на екран дає збільшене в багато разів, яскраве зображення, що сприймається усіма учнями класу зі своїх робочих місць. Крім того, підготовка цих засобів наочності потребує небагато часу і на екран одразу подасться необхідний матеріал. Легко можна вибрати необхідні кадри, повернутися до попередніх, затримати на деякий час зображення і вибрати оптимальний час для демонстрації кожного кадру.
Обов'язковим елементом методики використання діафільму та діапозитивів є організація усвідомлення учнями мети і завдань роботи. Вони пояснюються вчителем і можуть бути записані на дошці.
Методичні прийоми застосування діафільмів і діапозитивів, як і всіх інших засобів наочності, визначаються конкретними дидактичними задачами і підзадачами, з допомогою яких вони розв'язуються.
Насамперед діафільми застосовуються як джерело нових знань і для ілюстрації розповіді вчителя. На етапі засвоєння вони також можуть розширювати, поглиблювати сформовані елементи знань, конкретизувати їх. У практичній діяльності вчителі часто обмежуються тільки читанням підписів. Така робота можлива, якщо на кадрах зображується фактичний матеріал. Найчастіше субтитри — це основа для проведення більш широкої бесіди з метою усвідомлення зображеного. Якщо діяльність за діафільмом супроводжується читанням субтитрів, то це роблять діти за умови, якщо вони вміють добре читати, у протилежному випадку текст читає учитель. Субтитри можуть закриватися, коли кадри діафільму використовуються для актуалізації знань під час їх перевірки, закріплення і систематизації. А також для виконання за їх змістом різних пізнавальних завдань. Серія контрольно-перевірочних діапозитивів дозволяє швидко здійснити перевірку засвоєних знань та умінь в кожній логічно завершеній частині.
Діапозитиви можуть заміняти таблиці. Така заміна буде доцільною на тих уроках, де використовуються декілька картин і таблиць. Переглянути діафільм значно простіше і швидше, ніж таблиці. Однак слід урахувати, що вони демонструються в темряві, а це ускладнює спілкування вчителя з учнями.