Удосконалення прийомів та методів праці
Прийоми праці – це способи виконання елементарних операцій.
Методи праці – це способи організації та виконання трудових процесів на РМ протягом тривалого часу, зміни.
Існує 2 напрямки удосконалення прийомів та методів праці:
- впровадження передового досвіду;
- раціоналізація праці шляхом знаходження принципово нових прийомів та методів праці.
Виявлення та впровадження передових прийомів та методів праці засновано на використанні головних критеріїв – витрат часу та якості роботи і здійснюється за такою схемою:
- відбір провідних представників професійних груп, вивчення їх досвіду;
- опис провідних методів та прийомів праці;
- навчання (тренування) усіх працівників передовим прийомам та методам праці.
4. Поліпшення умов праці
Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на працездатність людини в процесі праці. На промислових підприємствах визначають психофізіологічні, санітарно-гігієнічні та естетичні умови праці.
До психофізіологічних умов відносять такі фактори.
Фізичні навантаження залежать від маси вантажів, які переміщує робітник, та часу, протягом якого докладають зусилля. У відповідності з цим розрізнюють роботи середньої важкості, важкі і дуже важкі. Основним напрямком усунення важких робіт є механізація процесу виробництва.
Напруження уваги залежить від складності роботи, а також від необхідності безпечного виконання операцій. Одним з напрямків зниження напруженості уваги є чергування робіт різної складності і інтенсивності.
Темп праці характеризується кількістю рухів в одиницю часу і залежить від регламентації роботи у часі та від типу виробництва. Темп роботи слід встановлювати в залежності від фізичних і психічних навантажень. При цьому слід дотримуватися зворотної залежності: зі збільшенням навантажень темп знижують і навпаки.
Монотонність праці характеризується багаторазовим повторенням одноманітних короткочасних операцій, дій і циклів. Основним способом зниження монотонності є відмовлення від надмірного дроблення трудових операцій. Зниженню негативного впливу монотонності на людину сприяють транслювання музики, впровадження фізкультурних пауз.
Робоча поза залежить від виконуваної роботи й умов її проведення. Якщо робота вимагає зусиль понад 10 кг, то рекомендується робоче поза стоячи, при зусиллях від 5 до 10 кг робота може виконуватися як стоячи, так і сидячи. Коли зусилля не перевищують 5 кг і робота вимагає великої точності рухів, вона повинна виконуватися сидячи.
Психологічні умови праці характеризуються відносинами між працівниками, а також між керівниками і підлеглими. Для створення і розвитку нормальних відносин у виробничому колективі, які є важливою умовою високопродуктивної роботи, застосовують сучасні методи теорії мотивації, про яку ми будемо говорити в розділі «Управління».
До санітарно-гігієнічних умов відносять такі фактори.
Виробничий мікроклімат характеризується температурою, вологістю, рухом повітря і його барометричним тиском. Запобігання від дії низьких температур досягається застосуванням раціонального і теплого одягу. При надлишку тепла необхідно дотримувати відповідний режим пиття. Чистота повітряного середовища забезпечується усуненням різних забруднень (пилу, газу, диму). Головний напрямок поліпшення виробничого мікроклімату - впровадження устаткування, яке наносить мінімальну шкоду навколишньому середовищу.
Шум і вібрація є прямим наслідком роботи устаткування і несприятливо впливають на працездатність і здоров'я працівників. Для зменшення шуму в джерелах його утворення використовують звукоізоляцію, звукопоглинання, глушники, а для робітників – засоби індивідуального захисту. Для попередження негативного впливу вібрації на людину використовують віброізолюючі настили, спеціальне взуття, спеціальні рукавиці.
Освітлення робочого місця дуже впливає на продуктивність праці робітників. При недостатньому освітленні швидко стомлюється зір, що викликає загальну фізичну втому. Поліпшити освітлення – це значить краще пристосувати його до конкретних умов виробництва. Відповідність освітлення особливостям виконуваної роботи досягається різноманітною відбивною арматурою і раціональними конструкціями її кріплення на робочих місцях.
Контакти шкіри рук працівника із розчинами солей, кислот, лугів, з водою й іншими речовинами, що при тривалому впливі негативно впливають на шкіру, неможливо цілком виключити у виробництві. Для того щоб зменшити шкідливий вплив варто користатися спецодягом і регулярно доглядати за шкірою.
До естетичних умов праці відносять такі фактори.
Планування приміщень та робочих місць.
Архітектурне та художнє оздоблення.
Колірну гаму приміщень і устаткування.
Дизайн виробничого устаткування та оснащення робочих місць.
Озеленення виробничих приміщень і території підприємства.
Функціональну музику.
Позитивні естетичні умови підвищують настрій і працездатність, зменшують стомлюваність.
Задачею цього напрямку НОП є приведення усіх показників, що характеризують вище названі фактори, до нормативних значень. Це забезпечує досягнення соціальної мети (полегшення праці, збереження високої працездатності та здоров’я людини) та економічної мети (підвищення продуктивності праці та рентабельності продукції).
5. Атестація робочого місця
Для того, щоб визначити наскільки добре організоване конкретне робоче місце проводять його атестацію.
Атестація робочого місця – це перевірка його відповідності певним умовам, які узагальнюються у еталоні організації робочого місця. Тобто атестація робочого місця є способом визначення ступеня організаційно-технічної досконалості робочого місця.
Еталоном організації робочого місця можуть служити:
- типові карти організації робочих місць, які розробляють спеціальні науково-дослідні заклади;
- технічна документація проекту підприємства щодо організації робочих місць.
В еталоні відображається план робочого місця, короткий опис зовнішнього виду та виробничого процесу, перелік технологічного та організаційного оснащення.
Порівняння робочого місця з еталоном здійснюється за трьома критеріями:
1) техніко-технологічний
2) організаційно-економічний
3) умови праці та техніки безпеки.
Кожен з цих критеріїв характеризується конкретними показниками.
Наприклад, перший груповий критерій може характеризуватися такими показниками:
- продуктивність обладнання;
- технічний стан обладнання;
- укомплектованість робочого місця технологічним оснащенням;
- технічний стан технологічного оснащення і таке інше.
Другий груповий критерій може характеризуватися такими показниками:
- відповідність загального планування робочого місця еталону;
- укомплектованість робочого місця організаційним оснащенням;
- технічний стан організаційного оснащення;
- відповідність кваліфікації робітника характеру і складності роботи;
- наявність інформаційного забезпечення (інструкції, СТП) і таке інше.
Третій груповий критерій може характеризуватися такими показниками:
- відповідність санітарно-гігієнічних умов на робочому місці еталону;
- відповідність засобів електробезпеки на робочому місці еталону;
- відповідність оснащення засобами пожежобезпеки на робочому місці еталону і таке інше.
Для проведення атестація робочого місця на підприємстві створюється комісія, до складу якої входять: представники адміністрації підприємства, начальник цеху, у якому розташоване робоче місце, начальники функціональних служб, передові робочі, представники профспілки.
В результаті атестації по кожному робочому місцю складається паспорт, в якому відображаються загальні відомості про робоче місце і перелік показників, по яких воно атестується. В паспорті по кожному з цих показників наводиться його фактичне значення і еталонне. Фактичне значення кожного показника порівнюється з еталонним і в паспорт виставляється оцінка за такими правилами. Якщо фактичне значення відповідає еталонному, то проставляють оцінку одиниця, якщо – ні, то може бути дві оцінки: нуль або нуль цілих п’ять десятих.
Нуль проставляється тоді, коли фактичне значення показника не відповідає еталонному і це не можливо виправити.
Нуль цілих п’ять десятих проставляється тоді, коли фактичне значення показника не відповідає еталонному але це не можна виправити.
Після одержання оцінок по всіх показниках підраховують оцінку по кожному окремому критерію як середнє всіх оцінок, що відносяться до нього.
Робоче місце визнається атестованим тоді, коли одночасно виконуються три умови: 1) немає ні однієї оцінки нуль, ні по якому показнику, тобто нема таких показників організації робочого місця, які не можуть бути приведені до еталонного стану;
2) у кожній групі існує не більше одного показника з оцінкою 0,5;
3) кожен критерій повинен мати значення не менш ніж 0,9.
Коли не виконується хоча одна з цих умов, робоче місце визнається неатестованим. Таке рішення може мати два наслідки. Якщо не виконується перша умова, то робоче місце підлягає ліквідації, а його функції передаються на інше робоче місце. Якщо не виконується умова 2 або 3, то робоче місце підлягає раціоналізації, тобто треба привести його фактичні показники до еталонного рівня.
В першому випадку розробляється план заходів по передачі функцій ліквідованого робочого місця іншому, а в другому випадку розробляється план заходів по раціоналізації робочого місця.
6. Організація режиму праці та відпочинку.
Режим праці та відпочинку – це встановлений порядок чередування і тривалості періодів праці та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця, року.
Науково обґрунтований режим забезпечує підтримку високої працездатності і охорону здоров’я робітників.
Під час розробки режиму праці та відпочинку для робочої зміни враховують, що висока працездатність не може зберігатися під час усієї зміни. Дослідженнями встановлено, що на початку зміни у межах 0,5 години працездатність зростає і досягає найвищого рівня. Це період впрацьовування. Потім 2,5 - 3 години – період стійкої найбільшої працездатності. Після цього відбувається зменшення працездатності. В зв’язку з цим через 3,5 – 4 години від початку зміни передбачають перерву на обід. У другій половині зміни спостерігається така сама картина, тільки граничний рівень працездатності нижчий, ніж у першій половини дня, впрацьовування відбувається швидше, а зменшення працездатності більш високим темпом.
| |||
 |
час
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Рис. 1. Типовий графік зміни працездатності робітника
Крім обідньої перерви під час зміни можуть встановлюватися невеликі перерви для відпочинку та особистих потреб. Їх тривалість і кількість залежить від умов праці: чим більш складні і несприятливі умови праці, тим більша їхня тривалість. Ці перерви повинні розподілятися рівномірно протягом зміни з таким розрахунком, щоб кожна перерва становила 5-10 хв.
На підприємствах молокопереробної та м’ясопереробної галузей більшість робітників і службовців мають п’ятиденний робочий тиждень при восьмигодинному робочому дні. Режим роботи підприємства може бути з перервами на вихідні дні або безперервним, він може бути однозмінним, двозмінним, тризмінним, але кожен робітник працює тільки одну зміну на добу. Режим праці і відпочинку працівника протягом тижня запроваджується графіком виходу на роботу, який залежить від режиму роботи підприємства або цеху. При складанні цього графіка слід зважати на такі умови Кодексу законів про працю (КЗПП):
- тривалість робочого тижня не повинна бути більша ніж 40 год.;
- тривалість робочого дня не повинна бути більша ніж 8 год.;
- перерва між робочими змінами повинна бути не менше ніж 16 год.;
- безперервність праці в одній зміні (при багатозмінному режимі підприємства) повинна бути не менше ніж 4-5 днів;
- при переході із однієї зміни в іншу тривалість відпочинку повинна бути не менше ніж 40 годин.
Режим праці протягом року передбачає одну чергову відпустку, яку можна використати одноразово, чи поділити на дві частини (по узгодженню з адміністрацією підприємства).
7. Зміцнення дисципліни праці.
Дисципліна праці – це сумлінне виконання працівниками своїх обов’язків, виконання наказів і розпоряджень керівництва, дотримання правил ведення технологічних процесів, дотримання розпорядку робочого дня. Дисципліна праці складається з трудової, технологічної та виробничої дисципліни.
Трудова дисципліна характеризується ступенем використання робочого часу. При її порушенні відбуваються втрати робочого часу і, як наслідок, зменшення виробітку продукції та зниження продуктивності праці. (Наприклад, порушення трудової дисципліни – запізнення на роботу).
Технологічна дисципліна характеризується точністю дотримання технологічних режимів, послідовності та способів ведення виробничих процесів. Її порушення погіршує якість продукції або зовсім псує її. Внаслідок цього зростають витрати виробництва, і зменшується прибуток. (Наприклад, порушення технологічної дисципліни – зменшення терміну копчення ковбаси).
Виробнича дисципліна характеризується рівнем організації виконання робіт, розпоряджень і наказів керівництва, чіткістю визначення виробничих завдань, дбайливим ставленням до майна підприємства, ступенем дотримання правил безпеки, виробничої санітарії тощо. При її порушенні зменшуються обсяги виробництва продукції і зростають витрати виробництва. (Наприклад, порушення виробничої дисципліни – несвоєчасна подача предмета праці на робоче місце).
Боротьба з порушеннями дисципліни праці може провадитися адміністративними, економічними та громадськими методами.
Адміністративні методи можуть бути такими:
- зауваження із занесенням до особової справи;
- догана, сувора догана;
- звільнення з роботи;
- притягнення до кримінальної відповідальності.
Економічні методи засновані на застосуванні економічних санкцій:
- переведення на три місяці на низькооплачувану посаду;
- зменшення оплати праці протягом трьох місяців на тій же посаді;
- відшкодування втрат або збитків за рахунок винуватця;
- зменшення преміальних виплат аж до повного позбавлення їх.
Громадські методи передбачають застосування системи соціального регулювання, яка включає встановлення порядку і черги розподілу соціальних благ. Наприклад, позбавлення права придбання пільгової путівки на якусь поїздку. До цих методів відноситься обговорення вчинків порушників на зборах бригади, цеху або на раді трудового колективу.
Лекція 6. Технічне нормування праці
1. Цілі і задачі нормування праці.
2. Види норм і методи їх визначення.
3. Класифікація витрат робочого часу.
4. Призначення та методика фотографії робочого дня.
5. Призначення та методика хронометражу.
6. Аналіз стану нормування праці на підприємстві.
1. Цілі і задачі нормування праці.
Нормування має за мету встановлення міри праці працівників у формі різноманітних норм праці.
Норми праці є основою для раціональної організації та оплати праці, планування праці і оплати праці.
Норми, які обґрунтовані економічно і фізіологічно, носять назву технічно (науково) обґрунтованих.
Тому головним завданням нормування праці являється встановлення технічно обґрунтованих норм.
2. Види норм і методи їх визначення.