Останнім часом все більше визнання одержують методи професійного психологічного відбору фахівців, що дозволяють істотно підвищити якість їхнього навчання й підготовки, ефективність діяльності, вирішити низку інших питань підвищення надійності та ефективності діяльності. Відомо, що в основі професійного психологічного відбору лежить вивчення індивідуально-психологічних особливостей майбутніх фахівців з метою встановлення ступеня їхньої відповідності вимогам конкретної спеціальності або групи подібних спеціальностей (Платонов К.Н., 1970; Лєбєдєв В.І., 2001; Сапов I.A., Солодков О.С., 1985; Шостак В.І., 1999; Макаренко М.В., 1996; Божура В.А., 2001; Трофімов Ю.Л., 2002; Корольчук М.С., 2004).
Професійний психологічний відбір - складова частина професійного відбору — включає комплекс заходів, які сприяють раціональному розподілу кандидатів за певними спеціальностями, комплектуванню навчальних закладів з відповідними психологічними якостями, що забезпечують адекватність властивостей особистості фахівців вимогам професійної діяльності. У проблемі психологічного відбору можуть бути виділені два основних аспекти: з одного боку — особистість, індивідуальність людини, з іншого боку - нормативно зумовлені умови й особливості професійної діяльності (Бажура В.А., 2001 ; Трофімов Ю.Л., 2002; Ко- рольчук М.С., 1997, 2004).
Прогнозування професійної придатності засновано на системній, комплексній оцінці людини як біосоціальної істоти. Очевидна необхідність узагальнюючих уявлень про сукупність властивостей індивідуальності, які мають служити орієнтиром при оцінці окремих індивідуальних особливостей. Будь-які спроби подібної систематизації не можуть обійти проблему соціального та біологічного в людині, тобто співвідношення властивостей, у детермінації яких переважають соціальні або біологічні фактори. При рішенні цієї проблеми слід опиратися на досягнення сучасної психології, психофізіології, всього комплексу наук про людину (Бодров C.B., 2001, 2003; Корольчук М.С., 2004).
Під час психологічного відбору оцінюються психологічні та психофізіологічні властивості особистості: особливості мотиваційної сфери, характеру, інтелектуальної та сенсорної організації, психомоторики, властивості нервової системи, темперамент.
Професійний психологічний відбір має проводитися спільними зусиллями психологів і лікарів-психофізіологів, які здійснюють соціаль- но-психологічне вивчення, психологічне та психофізіологічне обстеження кандидатів для підготовки за певною спеціальністю. Соціально- психологічне вивчення передбачає оцінку моральних якостей особистості, суспільної та трудової активності, професійної спрямованості, умов виховання та розвитку, особливостей спілкування, стосунків і поведінки в колективі. Психологічне та психофізіологічне обстеження включає вивчення пізнавальних психічних процесів (інтелектуальних особливостей), психомоторики, емоційно-вольових якостей і рівня нервово-пси- хічної нестійкості.
Основним принципом, що визначає правильний шлях рішення теоретичних і практичних проблем психодіагностики, має бути діяльніс- ний підхід до психіки, що дозволяє об'єднати в межах єдиної теоретичної концепції поєднання властивостей індивідуальності й визначення критеріїв успішності професійної діяльності (Зінченко В.П., 1974; Леон- тьєв О.Н., 1975, Бурлачук Л.Ф., 1989; Максименко С.Д., 1998; Трофімов Ю.Л., 1999; Корольчук М.С., 2004).
Будь-яке уявлення про властивості як сталих індивідуально-психо- логічних особливостей людини має бути пов'язане з елементами діяльності. Тому індивідуально-психологічні особливості варто розглядати як відносно стійкий рівень результативності, стилю, динаміки, джерела мотивації до певної діяльності або окремих дій та операцій, ефективність програм їх реалізації. Ймовірно, деякі властивості пов'язані з формальними аспектами програмування дій та операцій: запуск програми, переключення з одного елемента на інший, контроль послідовності реалізації, тимчасових характеристик операцій (Медведєв В.І., 1981; Шостак В.І., 1999). Властивість може відбивати також стійкі особливості внутрішньої моделі навколишнього середовища, що включається людиною в прогнозування ходу подій та їх інтерпретацію.
При визначенні професійної придатності часто оперують поняттям «здібність». Шадриков В.Д. (1982), Бодров В.А. (2001, 2003) аналізуючи проблему професійних здібностей, розглядають її як індивідуально- психологічні особливості, що формуються в діяльності на основі задатків, що відрізняють одну людину від іншої, від яких залежить можливість успіху в діяльності. Таким чином, здібність — це інтегральне поняття, що відбиває характеристики системи психічних властивостей та якостей суб'єкта в їх співвідношенні з успішністю діяльності, що виражається продуктивністю праці, якістю продукції, безпомилковістю дій, швидкістю оволодіння новими знаннями, навичками тощо.
Здібності іноді розуміють як усю сукупність індивідуально-психо- логічних особливостей. Однак такий підхід розмиває контури проблеми здібностей, утруднює її продуктивний науковий аналіз. Доцільно віднести до числа здібностей індивідуальні особливості пізнавальних психічних процесів і психомоторики. В основі дій та операцій, що становлять діяльність, лежить формування функціональних систем. Особливості функціональних систем, що реалізують діяльність, становлять сутність концепції здібностей. У зв'язку з цим більшість учених визначають здібності як характеристики продуктивності функціональних систем, що реалізують той чи інший психічний процес (сприйняття, пам'яті, мислення тощо). Здібності мають складну структуру, що аж ніяк не є простою сумою властивостей. Останні створюють систему, в якій окремі індиві- дуально-психологічні особливості взаємозалежні, визначаючи кінцевий результат діяльності. Це виражається, зокрема, у феномені компенсації й утворення індивідуального стилю діяльності (Мерлін У.З., 1981; Шостак В.І., 1999; Бодров В.А., 2001, 2003; Трофімов Ю.Л., 1999; Король- чук М.С., 2004; Клеменко В.В., 2004; Максименко О.Д., 2004).
Задатки визначають як можливість, швидкість і легкість формування здібностей. Сутність задатків може бути зведена до анатомо-фізіоло- гічних особливостей зон кори мозку й підкіркових утворень, які включаються у функціональну систему діяльності. На основі тих самих задатків можуть формуватися різні здібності. Задатки обмежують максимально досяжний рівень здібностей.
У роботах В.І. Медвєдєва (1973, 1981), І.В. Захарова (1980), В.А. Пухова (1981), І.Д. Кудрінатаспівавт. (1983), В.А. Бодрова (1984, 2001, 2003), М.В. Макаренка (1996), М.С. Корольчука (2004) сформульовані основні принципи обґрунтування й розробки методів професійного психологічного відбору. Наукове обґрунтування методик відбору передбачає рішення системи питань, що має здійснюватися в певній послідовності (Кулагін Б.В., 1984; Макаренко М.В., 1996; Бодров В.А., 2003). У цьому зв'язку варто звернути увагу на особливу значимість професіографічно- го аналізу діяльності, у процесі якого виявляються складові операції, дії й характер їх регуляції. Це необхідно для визначення вимог до індивідуально-психологічних якостей фахівців.
Нині здійснюється поступовий перехід від практики відбору на окремі спеціальності до системи раціонального розподілу трудових ресурсів за групами подібних спеціальностей. При проведенні раціонального розподілу на відміну від заходів власне профвідбору прогнозується придатність кандидата не за однією будь-якою спеціальністю, оцінюється його відповідність вимогам кількох основних груп спеціальностей. Це дозволяє знайти для кожного кандидата й фахівця ту діяльність, у якій він може працювати найбільш ефективно.
В сучасному світі є понад три тисячі спеціальностей. Зрозуміло, що створити для кожної з них свої методи відбору неможливо. Тому проводяться дослідження, спрямовані на розробку психологічної класифікації спеціальностей з виділенням основних груп професій, утворених за критерієм подібності психологічних і психофізіологічних вимог, запропонованих до кандидатів. Дослідження з вивчення й класифікації спеціальностей можуть проводитись у таких напрямах: об'єктивне вивчення діяльності фахівців з використанням усього спектра професіографіч- них методів; аналіз експертних оцінок значимості професійно важливих якостей; оцінка подібності спеціальностей за допомогою порівняльного аналізу валідності тестів. У результаті досліджень із використанням методу експертних оцінок, значимості професійно важливих якостей складена психологічна класифікація спеціальностей, що у цей час зіставляється з результатами, отриманими за допомогою інших методів аналізу (Дияконов І.Ф., 1985; Бодров В.А., 2001, 2003; Трофімов Ю.Л., 1999, 2002; Самоукін Н.В., 2004).
Таким чином, розв'язання проблеми раціонального розподілу кандидатів і фахівців припускає також розробку набору тестів для прогнозування придатності до основних груп спеціальностей. На відміну від цього набори тестів, які застосовано з метою профвідбору, як правило, прогнозують придатність тільки до одного виду професійної діяльності. У цьому випадку завжди утвориться група так званих «непридатних», професійне призначення яких залишається невизначеним. Методики, які використовуються з метою відбору, найчастіше спрямовані на оцінку відповідності індивідуальних особливостей кандидата специфічним професійним вимогам. У наборі методик для раціонального розподілу обстежуваних осіб необхідно створювати батареї тестів, що дає змогу виявити загальні й спеціальні здібності, властивості особистості й нервово-психічної нестійкості. Маємо прагнути до того, щоб методики якнайменше дублювали одна одну, мали мінімальну кореляцію. Поділ методик на слабокорелюючі групи досягається в результаті факторного аналізу їх інтеркореляцій (Бодров В.А., 2001).
Рішення проблеми раціонального розподілу неможливе без розробки алгоритмів диференційного прогнозування професійної придатності за різними видами професійної діяльності, програм для ЕОМ, стандартизації прийомів і методів первинної обробки результатів обстеження кандидатів.