Принципи визначення професійної придатності

Наукова розробка і практична реалізація процедури визначення про­фесійної придатності вимагають урахування і дотримання низки принци­пових положень, які визначають методологію психологічного обстеження й організаційні форми його проведення, а також зв'язок результатів виз­начення придатності з іншими формами забезпечення успішності нав­чання й ефективності професійної діяльності. Деякі принципи було об­ґрунтовано авторами підчас вивчення проблеми професійного психоло­гічного відбору (Бодров В.А., 1969, 1985, 2003; Гуревич K.M., 1966, 1982; Платонов К.К., 1970, 1986).

Досвід роботи у сфері діагностики та прогнозування професійної придатності свідчить про те, що наукове обґрунтування і реалізація си­стеми визначення придатності варто проводити з позицій системного підходу, що відбиває закони взаємозв'язку і взаємозумовленості компо­нентів системи «людина — професія». Системний характер властивості професійної придатності відповідає положенню Б.Ф. Ломова (1975,1989) про «різнопорядковість властивостей людини і про необхідність виді­лення системних властивостей, які відбивають належність індивіда до визначеної системи».

Вивчення професійної придатності з позицій системного підходу вимагає її розгляду в різних планах. «Коли досліджуване явище розгля­дається як деяка система (якісна одиниця), то головне завдання тут по­лягає в тому, щоб виявити «складові» цього явища і спосіб їх організації. Саме в цьому плані проводилися (і проводяться) теоретичні та експери­ментальні дослідження, націлені на вичленовування процесів, з яких «складається» психіка, параметри психічних станів, властивостей осо­бистості тощо» (Ломов Б.Ф., 1981). В аналітичному плані вважається до­цільним розглянути й деякі аспекти професійної придатності людини.

Наукова ідеологія системного підходу обумовлює необхідність вив­чення професійної придатності людини як її системної властивості, що утворюється в зв'язку й у результаті включення людини в діяльність, з'являється й оцінюється в процесі виконання функцій організації, кон­тролю, планування, коригування досягнення заданого результату діяль­ності. Ця властивість забезпечує формування і реалізацію в трудовому процесі таких системних якостей взаємодії людини з предметом діяль­ності, як стабільність і стійкість професійних і функціональних процесів і показників. Системний підхід у вивченні й забезпеченні професійної придатності людини визначає і положення про взаємозв'язок шляхів і методів досягнення необхідного рівня цієї властивості, про комплекс­ний характер зовнішніх факторів і умов, що відбиваються в його визна­ченнях, про розмаїтість рівнів і про механізми психічної регуляції при­датності, можливостях взаємної компенсації і стимуляції різних компо­нентів психологічної системи діяльності при підтримці необхідного рів­ня професійної придатності.

Системоутворююча роль ефективності діяльності людини при включенні її в трудовий процес відбиває особливості тих системних зв'язків, що існують між окремими компонентами конкретної діяльно­сті. Прояви трудової активності людини залежать від сукупного впливу на неї особливостей суб'єкта, змісту, засобів, умов і організації діяльно­сті, їх динаміки в трудовому процесі. Цей вплив виявляється в характе­ристиках професійної придатності людини, у їх зміні залежно від струк­турно-функціональної основи конкретної діяльності.

Діяльнісний підхід у вивченні професійної придатності ґрунтується на положеннях теорії діяльності, запропонованої А.Н. Леонтьєвим (1975, 1983), і концепції регулюючої ролі психічного відображення, роз­робленої Б.Ф. Ломовим (1984). Теорія діяльності дозволяє встановити характер причинно-наслідкових відносин на різних рівнях макрострук­тури трудового процесу і тим самим проникнути в сутність явищ, що визначають особливості формування і прояви професійної придатності людини. Закономірності психічного відображення предметного світу, співвідношення образних конструктів у процесі діяльності, адекватність психічних і фізіологічних ресурсів вимогам діяльності, можливість мобі­лізації функціональних резервів у екстремальних умовах визначають особливості придатності людини в зв'язку з конкретним характером її діяльності.

Положення про особистісний підхід у вивченні професійної придат­ності людини реалізує уявлення про особливості прояву внутрішніх факторів діяльності в регуляції процесів формування і реалізації систем­ної властивості суб'єкта діяльності. Спостерігаються численні експери­ментальні дані, які свідчіть про те, що професійна придатність людини обумовлюється не лише її професійними характеристиками, а й особли­востями мотиваційної, когнітивної, психомоторної, емоційно-вольової, темпераментальної та характерологічної сфер особистості. У більшості робіт розглядається головним чином зв'язок окремих особистісних осо­бливостей із придатністю при рішенні завдань психологічного відбору, тобто, як правило, при одномоментному її визначенні. Менше уваги приділяється вивченню процесів формування особистості професіона­ла, механізмів психічної регуляції професійної придатності, теоретич­них основ взаємодії особистості та діяльності в їх розвитку тощо. У ши­рокому сенсі особистісний підхід вивчення професійної придатності людини передбачає також оцінку впливу на неї таких структурно-дина­мічних характеристик, як особливості стану різних систем і функцій ор­ганізму, що забезпечують енергетичний потенціал суб'єкта діяльності. Таким чином, особистісний підхід при психологічному вивченні та фор­муванні професійної придатності визначає необхідність орієнтації на психічні та фізіологічні ресурси й функціональні резерви людини (Бо- дров В.А., 1969, 2001, 2003; Ломов Б.Ф., 1989; Платонов К.К., 1986; Ма- каренко М.В., 1996; Корольчук М.С., 1985, 1997, 2004).

Психологічні питання професійної придатності людини є одним з аспектів цієї проблеми. Важливе значення в її визначенні й формуванні має також власне професійний фактор, що визначається рівнем профе­сійної підготовленості, тобто обсягом, глибиною, стійкістю необхідних знань, навичок, умінь, а також досвідом роботи в конкретній трудовій сфері. Медичний аспект професійної придатності відбиває взаємний вплив особливостей трудової діяльності та професійне здоров'я, їх при- чинно-наслідкові відносини. Фізіологічний фактор придатності харак­теризує її з погляду адаптаційних можливостей організму та психіки в конкретних умовах діяльності, величини енергетичних ресурсів організ­му і функціональних резервів органів і систем при напруженій психічній діяльності. Перераховані компоненти особистісного фактору, що визна­чають рівень професійної придатності людини, зумовлюють необхід­ність використання комплексного підходу до визначення і формування цієї системної властивості. При даному підході до оцінки суб'єкта діяль­ності слід ураховувати особливості компенсації окремих професійно ва­жливих якостей і функцій, їх взаємозв'язок, мінливість і динамічність — це визначає можливості індивідуального пристосування до конкретної трудової діяльності, під час якої виробляється її індивідуальний стиль.

Принцип комплексного підходу відбиває також положення про те, що для судження про рівень професійної придатності потрібна оцінка сукупності професійно важливих якостей особистості за допомогою набору (комплексу, батареї) валідних і надійних методичних прийомів.

Розробка і використання рекомендацій з визначення професійної придатності повинні бути обґрунтовані з урахуванням низки наукових положень теоретичного і методичного характеру, а також особливостей конкретного виду діяльності (принцип наукової обгрунтованості). Мето­дичні рекомендації з визначення придатності, розроблені для конкрет­ної професії (діяльності), не можуть бути використані для інших, навіть близьких за зовнішніми ознаками професій без спеціальної наукової пе­ревірки й адаптації. Це положення визначається більш-менш істотними психологічними розходженнями в характері різних видів діяльності (в їх змісті, умовах тощо) і, відповідно, в особливостях професійних вимог до особистості, методах оцінки професійно важливих якостей, критеріях придатності тощо.

Надійність результатів діагностики і, особливо, прогнозування рів­ня професійної придатності багато в чому визначається ступенем урах­ування особливостей розвитку особистості в процесі навчання і трудової діяльності (процес становлення особистості професіонала) і можливо­стей зміни професійних вимог до особистості (їх складу і значимості окремих вимог) у зв'язку з появою нових характеристик у змісті трудо­вих завдань, в умовах їх вирішення тощо. Дане положення визначає необхідність урахування принципу динамічності (пролонгованості, етап- ності) визначення професійної придатності, що передбачає раціональну послідовність проведення цієї процедури, що забезпечує не лише нагро­мадження й уточнення інформації про індивідуально-психологічні осо­бливості особистості і, відповідно, підвищення надійності прогнозу придатності, а й можливість диференційованого її прогнозування на етапах професійного шляху. Ця мета досягається шляхом періодичного проведення психологічного обстеження на етапах первинного набору майбутніх фахівців (виявлення найбільш придатних до навчання), перед початком практичного навчання за фахом для уточнення прогнозу освоєння даного курсу, при завершенні навчання для розв'язання зав­дання раціонального розподілу за конкретними спеціальностями реаль­ної діяльності, при необхідності визначення доцільності переорієнтації на новий профіль діяльності, висування на нову посаду, переходу в осо­бливі умови професійної діяльності тощо. Такого роду обстеження мо­жуть мати і позачерговий експертний характер, наприклад, для з'яс­ування причин погіршення професійної діяльності, можливості освоєн­ня фахівцем нових професійних завдань і устаткування тощо.

Періодичність і обсяг подібного психологічного обстеження визна­чаються виходячи з потреб оцінки рівня професійної придатності в кож­ному конкретному професійному випадку.

Професійна ефективність і надійність людини, безпека праці знач­ною мірою визначаються станом її індивідуально-психологічних яко­стей і функцій, ступенем урахування характеристик людини на всіх ста­діях проектування, створення і реалізації трудової діяльності. Істотне місце в цьому процесі посідають заходи щодо визначення (оцінки та прогнозування) професійної придатності. Результати психологічного обстеження використовуються головним чином для вирішення завдан­ня професійного психологічного відбору майбутніх фахівців. Але досвід проведення подібних обстежень свідчить про те, що отримані дані про особливості психологічних характеристик як конкретної людини, так і визначеної сукупності людей (за професійними, віковими, іншими оз­наками) можуть і мають бути використані й при розв'язанні інших зав­дань психологічного забезпечення професійної діяльності (принцип ак­тивності у використанні результатів визначення професійної придатно­сті). Психологічні можливості й обмеження людини є вихідною інфор­мацією для інженерно-психологічного й ергономічного забезпечення процесу створення технічних засобів праці, нових видів діяльності, спо­собів і засобів підготовки фахівців, критеріїв оцінки функціонального стану людини. Дані про індивідуальні особливості психіки служать під­ставою для побудови суб'єктно-орієнтованих рекомендацій з навчання і тренування конкретного фахівця, регламентації його діяльності, індиві­дуальних норм функціонального стану.

Принцип активності у формуванні професійної придатності визна­чає і те положення, що для її підтримки на необхідному рівні потрібне використання всієї сукупності заходів щодо психологічного забезпечен­ня професійної діяльності, що дозволяють розвивати професійно ва­жливі якості та функції людини, підвищувати її резервні можливості, компенсувати ті чи інші обмеження, коригувати функціональні пору­шення тощо. Йдеться про створення адекватних можливостей стосовно до особливостей людини засобів, змісту, умов і організації діяльності, вдосконалення систем відбору і підготовки фахівців, розробки й упрова­дженні процедур і засобів керування психічним станом людини тощо.

Активність заходів щодо визначення професійної придатності по­лягає також і в тому, що їх проведення має обмежуватися констатацією «діагнозу» або «прогнозу», але у випадку негативних висновків результа­ти психологічного обстеження варто використовувати для рекомендації з корекції професійних планів, орієнтації на більш адекватний профе­сійний вибір. Цей принцип надає можливість за результатами обстежен­ня розв'язаних завдань раціонального розподілу фахівців обгрунтувати рекомендації з розвитку недостатньо виражених професійно важливих якостей і індивідуалізувати процес навчальної та трудової діяльності.

Раціональною схемою визначення професійної придатності є побу­дова такої системи її діагностики і прогнозування (методики, показни­ки, критерії), що дозволяє поетапно проводити оцінку придатності до діяльності за групою професій, об'єднаних за принципом спільності ос­новних характеристик діяльності і, відповідно, професійно важливих якостей особистості (наприклад, професії льотного профілю — льотчи­ки, штурмани, бортінженери тощо), потім за окремими професіями і, нарешті, за конкретними спеціальностями (наприклад, льотчик вини­щувальної, транспортної, вертолітної авіації). Така процедура відбиває зміст принципу диференційованого прогнозування. Його реалізація дозволяє зробити систему визначення професійної придатності найбільш еконо­мічно доцільною й оперативною, оскільки вона забезпечує не тільки визначення ступеня відповідності індивідуально-психологічних харак­теристик конкретного кандидата вимогам визначеної професії (спе­ціальності), а й також можливість корекції її вибору на більш ранніх ета­пах прогнозування або на етапі розподілу за окремими спеціальностями.

Процедура визначення професійної придатності має передбачати можливості зміни значень інтегрального показника придатності - прин­цип динамічності (адаптивності, відносності) критеріїв. Потреба у зсуві психологічних критеріїв убік їх підвищення або зниження періодично виникає через мінливу кон'юнктуру набору в навчальні заклади, ступе­ні успішності проходження інших видів професійного відбору, періо­дичні зміни професійних вимог до фахівців у зв'язку з розвитком техні­ки, постановкою нових професійних завдань, зміною умов діяльності тощо. У низці випадків доцільно орієнтувати значення критеріїв придат­ності в більшому ступені на виявлення найбільш здатних до даної діяль­ності або абсолютно непридатних, якщо вона досить складна, відпові­дальна, небезпечна. Іноді допускається їх використання і щодо низьких критеріїв придатності, якщо є методична і тимчасова можливість ком­пенсувати недостатньо високий рівень розвитку професійно важливих якостей за рахунок їх розвитку або компенсації засобами професійної та психологічної підготовки, ергономічного забезпечення діяльності.

Цей принцип реалізується, наприклад, у системі психологічного відбору шляхом визначення трьох груп критеріїв придатності, що дозво­ляють виділити:

♦ безумовно придатних — осіб, що за своїми здібностями, ступенем розвитку професійно важливих якостей повною мірою відповідають ви­могам конкретної діяльності (або видам діяльностей);

♦ умовно придатних - осіб, навчання або трудова діяльність яких буде пов'язана з незначними порушеннями, погрішностями, або вони матимуть потребу в збільшенні термінів навчання, зміни режимів трену­вань тощо;

♦ непридатних - осіб, успішність навчання і роботи яких безумов­но не відповідає запропонованим вимогам.

 

Обґрунтування, розробка і проведення заходів щодо визначення рівня професійної придатності має відповідати вимогам економічної, організаційної та технічної доцільності й прийнятності (принцип прак­тичності).

Таким чином, дотримання основних принципів професійного від­бору: діяльністного й особистісного підходів, науковості, динамічності, активності, диференційованості та практичності сприяє й забезпечує досягнення основної мети профвідбору — прогнозу, навчання та ефек­тивності надійної та безпечної діяльності спеціалістів, задоволення ос­новної потреби в праці.

Науково-практичні проблеми професійного відбору спеціалістів

Давно відомо, що різні види професійної діяльності потребують від людини різних якостей і властивостей, якими не всі володіють однаково. Тим більше важливість професійного відбору зростає в період станов­лення України як самостійної держави, коли змінюється законодавство, пріоритети у молоді, комплектування приватних і державних установ спеціалістами все більше набуває професійного рівня.

Не претендуючи на повне викладання проблеми профвідбору, най­більш актуальними є такі:

♦ розробка загальнодержавної програми з патріотичного виховання молоді України, виховання інтересу до професії;

♦ вироблення єдиної концепції професійної орієнтації та відбору;

♦ визначення організаційних форм, напрямів, етапів профвідбору в законодавстві України;

♦ аналіз особливостей діяльності спеціалістів у нових умовах;

♦ системний аналіз вимог діяльності, які ставляться до людини;

♦ розробка і практична перевірка нових інформативних критеріїв прогнозу професійної діяльності;

♦ оснащення технічними засобами дослідження професійно важли­вих якостей та здоров'я людини.

Основою комплектування профвідбору повинні стати відповідальні та спеціально підготовлені кадри (психофізіологи, психологи) з відпо­відним матеріально-технічним забезпеченням.

Запитання для самоконтролю

1. Історія становлення та розвитку професійного відбору в Україні та за кордоном.

2. Об'єкт, предмет, методи професійного відбору.

3. Сутність і основні категорії професійного відбору, його види, показання і завдання.

4. Опрацювати матеріал за опорним конспектом.

5. У чому полягає методологія професійного відбору?

6. Охарактеризуйте принципи визначення професійної придатності.

Використана і рекомендована література

1. Анастази А.ГТ. Психологическое тестирование. — M.: Просвещение, 1982.

2. Бодров В.А. Практикум по дифференциальной психодиагностике профес­сиональной пригодности. — М.: ПЕРСЭ, 2003. — 768 с.

3. Бодров В.А. Проблемы профессионально-психологического отбора // Психологический журнал. — 1985. — № 2. — С. 85-94.

4. Бодров В.А., Орлов В.Я. Психология и надежность: человек в системе упра­вления техникой. — М.: Ин-т психологии РАН, 1998.

5. Гуревич K.M. Индивидуально-психологические особенности школьников. — М.: Просвещение, 1975.

6. Даниличева H.A. Психология профессионального выбора. — СПб.: СЛП, 1998. - 144 с.

7. Ильин Е.П. Психофизиология физического воспитания. — М.: Наука, 1980. — 224 с.

8. Керівні документа щодо професійного відбору України (Наказ міністер­ства охорони здоров'я України та державного комітету України по нагляду за охороною праці № 263/121 від 23.09.1994 р. Про затвердження переліку робіт, де є потреба у професійному доборі).

9. Климов Е.А. Психология профессионала. Психологи Отечества. — M., Во­ронеж: МОДЭК, 1996. - 360 с.

10. Ковалевский В.Ф. Военная профессиология, проблемы теории и практики. — М.: Воениздат, 1983.

11. Конопкин O.A. Психологические механизмы регуляции деятельности. — М.: Наука, 1980. - 264 с.

12. Кораблін В.О., Хопьорський C.B., Яковенко Т.М. Професійно-психологіч­ний відбір у Збройні сили України: Методичні рекомендації. — К: КВГІ, 1996.- 172 с.

13. Корольчук М.С. Актуальні проблеми психофізіології військової діяльності. — К: МОУ, 1996.

14. Корольчук М.С. Практикум з психофізіології військової діяльності. — К.: КВГІ, 1997.

15. Корольчук М.С. Практикум з психофізіології військової діяльності: Нав- чально-методичний посібник. — К: КВГІ. - 140 с.

16. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності: Підручник для студентів вищ. навч. закладів. - К.: Ельга; Ніка-Центр, 2004. - 400 с.

17. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Соціально-психологічне забезпечення діяль­ності в звичайних та екстремальних умовах. — К: Ніка-Центр, 2006. — 580 с.

18. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Теорія і практика професійного відбору. — К: Ніка-Центр, 2006. - 536 с.

19. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Косенко А.Ф., Кочергіна Т.І. Психологіч­не забезпечення психічного і фізичного здоров'я: Навчальний посібник / За заг. ред. М.С. Корольчука. - К: ІНКОС, 2002. - 272 с.

20. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Марченко В.М. Основи психології: схеми, опорні конспекти, методики. — К.: Ніка-Центр, 2007. — 324 с.

21. Корольчук Н.С., Пизин В.А. Методическое пособие по профотбору в воен­ное училище. - К.: КВВМУ, 1989.

22. Лебедев В.И. Екстремальная психология. Психическая деятельность в тех­нических и экологически замкнутых системах: Учебник. — М.: ЮНИ- ТИ-ДАНА, 2001.

23. Макаренко Н.В. Теоретические основы и методики профессионального психофизиологического отбора военных специалистов. — К.: МОЙ, 1996.

24. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. Навч. посібник. — К.: Владос, 2000.

25. Методики психодиагностики в спорте. Учебное пособие для студентов пе­дагогических институтов по специальности 0303 «Физкультура» / Марищук

B. JI. и соавт. — М.: Просвещение, 1990.

26. Петров В.П., Ростунов А.Т. Военно-профессиональная ориентация моло­дежи. — М.: Воениздат, 1988.

27. Профессиональная ориентация учащихся / Под ред. Сазонова А.Д. - М.: Просвещение, 1988.

28. Психологія: Підручник / За ред. Трофімова Ю.Л. — К.: Л ибідь, 1999.

29. Рекомендация по применению методов научного тестирования физическо­го состояния, психических качеств и профессиональной подготовки воен­нослужащих / Под ред. Джагмарова Т.Т. — Ленинград: ГДОИФК им. П.Ф.Лесгафта, 1972.

30. Решетников М.М. Профессиональный отбор в системе образования, про­мышленности и армии США // Психологический журнал. — 1987. — № 3. —

C. 145-153.

31. Романов Е.С. 99 популярных профессий. Психологический анализ и про- фессиограммы. — СПб.: Питер, 2004. — 464 с.

32. Самоукин Н.В. Психология профессиональной деятельности. — СПб.: Пи­тер, 2004. - 224 с.

33. Современная психология: Справочное руководство. — М.: ИНФРА-М, 1999. -688 с.

34. Стрелков Ю.К. Инженерная и профессиональная психология: Учебное по­собие. — М.: Академия; Высшая школа, 2001. — 324 с.

35. Фрумкин A.A. Психологический отбор в профессиональной и образова­тельной деятельности. — СПб.: Речь, 2004. — 210 с.

36. Шадриков В.Д. Психологический анализ деятельности. — Ярославль: Яр- ГУ, 1979.