Особистості

Логіка викладу: поняття психічного здоров'я особистості. Рівні психічно­го здоров'я особистості. Критерії оцінки психічного здоров'я. Психоло­гічний комфорт як умова психічного здоров'я особистості.

♦ ♦ ♦

Поняття психічного здоров'я особистості

Нині в Україні актуальність психічного та фізичного здоров'я зумо­влена реаліями життя.

Сучасні умови життєдіяльності людини пов'язані з низкою особли­востей, які ставлять високі вимоги до індивідуально-психологічних вла­стивостей і психічних функцій організму.

Різнобічна й тривала дія несприятливих соціальних, психологічних, економічних та інших чинників зумовлює високу нервово-психічну на­пругу, яка залежить від індивідуально-психологічних особливостей лю­дини, рівня її особистісної сформованості й здатна викликати різнома­нітні негативні прояви в її поведінці, зокрема такі, як межові нервово- психічні розлади (Л.Ф.Бурлачук, 1979; А.Є.Лічко, 1985; Б.Д.Александ- ровський, 1976, 1993; А.М.Свядощ, 1997; Т.М.Титаренко, 1997; А.А.Крилов, 1998; A.B.Мальований, В.М.Бєлов, С.Б.Котова, 1998; Б.Д.Карвасарський, 1990, 1999; С.Д.Максименко, 1999).

Підвищений інтерес до вивчення індивідуальних психічних власти­востей пов'язаний зі зростанням частоти межових нервово-психічних розладів (МНПР).

За даними багатьох фахівців, розповсюдженість МНПР у світі ста­новить від 20 до 40% населення. Коли врахувати, що вони можуть зумо­влювати аномалії в міжособистісних стосунках, підвищувати конфлікт­ність, викликати небажані зміни в поведінці — включно до асоціальних вчинків, а також спричиняти погіршення або втрату працездатності, то стане зрозуміло, що психічне здоров'я та психосоціальний комфорт ма­ють суттєве соціально-економічне значення й належать до найважливі­ших проблем сучасності.

Результати дослідження осіб віком 17-21 років показали, що 15% мають незадовільну нервово-психічну стійкість, 30% — задовільну нер­вово-психічну стійкість, 28% не задоволені міжособистісними стосунка­ми, 25% потребують додаткового психологічного обстеження (М.А.Дми- трієва зі співавт., 1979; Ю.В.Тельних, 1991; М.С.Корольчук, 1997). Вод­ночас І.М.Чиж, С.Г.Жиляєв (1998), В.М.Крайнюк (1999) вважають, що понад 40% юнаків характеризуються слабким психічним і фізичним здо­ров'ям, близько 30% мають різні МНПР. Це ставить вивчення психоло­гічних факторів формування таких порушень у низку найбільш актуаль­них завдань.

Психічні розлади перебувають у центрі уваги медичної психології вже не одне десятиріччя. Сучасний етап вивчення психологічних аспек­тів МНПР характеризується комплексним, поліфакторним вивченням етіології, патогенезу, перебігу та лікування психічних порушень з визна­ченням психологічних, біологічних і соціальних чинників у їх форму­ванні, специфічна взаємодія їх спричиняє розвиток відповідних форм невротичних і психічних реакцій та станів, які супроводжуються дезор­ганізацією поведінки, стосунків і зниженням ефективності діяльності (Л.Ф.Бурлачук, 1979; М.С.Корольчук, 1985; Г.В.Морозов, А.М. Івани- цький, 1988; Ю.А.Александровський, 1993; С.Х.Уразов, І.В.Доровських, 1998; Ю.Л.Трофімов ,1999; Н.Ю.Максимова, Є.Л., Мілютіна, 2000).

Вивчення психологічних характеристик, які суттєво впливають на ймовірність виникнення МНПР, завжди цікавило вчених, і вони дослі­джували певні особливості реакцій організму на стресові ситуації (А.П.Страхов, 1976), міжособистісні та внутрішньоособистісні конфлік­ти (М.І.Пірен, 1996), визначали специфічні особистісні профілі (Ф.Александер, 1995), акцентуації особистості та дезадаптаційні розлади (А-Є.Лічко 1985; М.С.Корольчук, 1997), рівень агресивності й тривож­ності (В.М.Крайнюк, 1999).

Аналіз наукової літератури показав істотні розбіжності, суперечли­вість даних щодо сутності підходів вивчення індивідуально-психологіч- них властивостей і виявив, що вони відрізняються недостатньою цілісні­стю, розробленістю й обгрунтованістю методів ранньої психодіагности­ки та адекватної психокорекції осіб з МНПР.

Необхідність розв'язання майбутніми фахівцями (нині студентами) перспективно важливих життєвих завдань під час навчання змінює по­гляди і орієнтації в системі соціальних, фахових, економічних цінно­стей, а за відсутності впевненості в майбутньому, ясних перспектив з працевлаштуванням не може не впливати на внутрішній світ студентсь­кої молоді. Залежно від соціальних умов, індивідуальних психологічних особливостей у певної частини молоді з'являється зневіра в успіх у жит­ті, у свої сили, в існування істинних цінностей, втрачається здатність ре­гулювати свою активність, поведінку, відбувається знецінення потреби самоактуалізації. Це призводить до того, що особистість стає беззахи­сним об'єктом впливу зовнішніх обставин, зі заниженими самооцінкою, самоповагою, критеріями особистісного успіху, та з'являються трудно­щі в адаптації до умов життєдіяльності, що проявляється невротичними розладами. Останні в структурі загальносоматичних захворювань стано­влять 35-60%, а те, що вони спричиняють тимчасову або стійку втрату працездатності, соціально-психологічну дизадаптованість молодої лю­дини у відповідальний період її життя — закінчення вищого навчально­го закладу, зумовлює соціальну й економічну значущість проблеми пси­ходіагностики та психокорекції осіб з невротичними розладами, осо­бливо хворих на неврастенію (Л.Ф.Бурлачук, А.Є.Лічко, Б.Д.Алексан- дровський, А.М.Свядощ, Т.М.Титаренко, А.А.Крилов, А.В.Магльова- ний, В.М.Бєлов, А.Б.Котова, Б.Д.Карвасарський, С.Д.Максименко, М.С.Корольчук).

Розходження щодо особливостей самоактуалізації здорових і хворих осіб є закономірними, вони існують і потребують подальших наукових пошуків. Практичні й теоретичні дослідження в цій галузі спрямовані на уточнення концепції самоактуалізації, розширення меж її застосування, пошуків психодіагностичного інструменту, що робить самоактуалізацію більш доступною для вивчення, виявлення методів психодіагностики та психокорекції в осіб з невротичними розладами. Можливість одномір­ного опису рівня самоактуалізації, зведення її до одного показника ви­кликає серйозні сумніви, пов'язані з неоднозначністю і суперечністю цього конструкту, й вимагає комплексного підходу до психодіагностики та психокорекції.

Слід зазначити, що вже сьогодні в Україні стає загрозливою тенден­ція до погіршення основних демографічних показників, які свідчать про рівень здоров'я в тій чи іншій країні — зростає кількість пенсіонерів і не­працюючих, смертність серед працездатного населення, знижується се­редня тривалість життя (за різними даними, в Україні вона біля 60 років, а, наприклад, в Японії - понад 80 років).

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) протягом останніх десятиріч розробляє певні програми, стратегії, які спрямовані на поліп­шення психічного та фізичного здоров'я, такі як: здоров'я для всіх в но­вому тисячолітті, втілення в життя потребує фундаментальний підхід, який пропонується ВООЗ, для опрацювання в усіх країнах щодо усвідо­млення на державному рівні необхідності формування, збереження, під­тримки та відновлення психічного та фізичного здоров'я на трьох рівнях — соціальному, психічному та фізичному при відповідному економічному, матеріально-технічному, психологічному та медичному забезпеченні. Соціальний і психологічний компонент цього потребує переоцінки й ус­відомлення особистішої відповідальності за свій рівень психічного та фізичного здоров'я.

Одним із головних напрямів цієї діяльності, на нашу думку, може стати реалізація принципів здорового способу життя, що втілюються че­рез самоорганізацію, самосвідомість, самоактуалізацію й формування відповідних поведінкових реалій особистості на відповідній соціально- економічній основі.

Слід зазначити, що ще понад 20 років тому ВООЗ визначили «фак­тори ризику», які лежать в основі етіопатогенезу багатьох захворювань. До переліку факторів ризику ввійшли такі чинники, як: 1) стрес; 2) не­раціональне харчування; 3) гіподинамія та гіпокінезія; 4) куріння; 5) зловживання алкоголем. Декларація названих факторів суттєво не змі­нює ситуацію, оскільки потребує реалізації профілактичного напряму сучасної системи охорони здоров'я через формування здорового спосо­бу життя. Остання категорія має суб'єктивну й об'єктивну сторону.

Об'єктивно вона потребує сучасних наукових розробок від медико- психологічного до економічного та правового його забезпечення, а суб'єктивно є необхідність соціально-психологічного забезпечення го­товності кожної особистості задовольнити одну з найважливіших потреб - формування, збереження, підтримки та відновлення психічного та фі­зичного здоров'я.

У роботах сучасної української школи валеології під керівництвом доктора медичних наук професора Г.Л.Апанасенка та його учнів-співро- бітників Р.Г.Науменко, А.Н.Волгіної, М.В.Морозова, Г.М.Соколов- ської, В.М.Ширяєвої та інших отримані наукові дані, які дозволили сформувати енергетичну концепцію профілактики хронічних неінфек- ційних соматичних захворювань (Г.Л.Апанасенко, 1992). На жаль, по­дібних робіт, що торкалися б у такому ж аспекті психічного здоров'я, надзвичайно мало.

Авторський колектив цього видання має на меті заповнити певною мірою брак інформації про психічне та фізичне здоров'я особистості че­рез висвітлення цих проблем у відповідних розділах: 1. Основні поняття та критерії психічного здоров'я. 2. Головні симптоми психічних захво­рювань. 3. Психодіагностика та психопрофілактика невротичних розла­дів. 4. Практикум зміцнення психічного та фізичного здоров'я.

Рівні психічного здоров'я особистості

Проблема психічного здоров'я завжди привертала й привертає увагу багатьох дослідників. Існує багато підходів до розуміння і розв'язання цієї проблематики. Сам термін «психічне здоров'я» неоднозначний, він пере­дусім поєднує дві науки й дві галузі практики — медичну та психологічну.

Проблема психічного здоров'я, норми та патології є міждисциплі­нарною проблемою — філософською, соціальною, психологічною, ево­люційною та ін.

Недостатня вивченість принципів організації психіки і самої її суті обумовлюють наявність великого різноманіття теоретичних і методоло­гічних підходів до визначення психічного здоров'я, психічної норми, меж цієї норми та патології. У філософсько-гносеологічному плані різ­номанітність цих підходів простягається від концепцій жорсткого мате­ріалістичного детермінізму щодо всіх і всяких форм психічної діяльності (в рамках теорії відображення) до визнання безсмертя душі (нашого «я», «самості» та ін.), особливих форм психічної енергії тощо.

Для вирішення проблеми психічного здоров'я потрібне кардиналь­не вирішення соціальних умов. Необхідною умовою для розвитку здоро­вої людини є економічна база, психологічне відчуття стабільності в сус­пільстві, засноване на цілеспрямованій позитивній програмі дій. Здоро­ва людина може розвиватися лише в здоровому суспільстві.

У Статуті Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) записа­но: «Здоров'я — це не лише відсутність хвороб або фізичних дефектів, а й повне фізичне, душевне та соціальне благополуччя».

Таке уявлення про здоров'я свідчить про тісний психосоматичний зв'язок стану людини з безліччю як внутрішніх, так і зовнішніх факто­рів. Життєдіяльність людини як складної живої системи забезпечується на різних, але взаємопов'язаних рівнях функціонування. Досить умовно можна виділити три доволі специфічних рівня розгляду: біологічний, психологічний і соціальний, на кожному з яких здоров'я людини має особливості свого прояву.

1. Здоров'я на біологічному рівні припускає динамічну рівновагу функцій усіх внутрішніх органів та їх адекватне реагування на вплив зов­нішнього середовища. Питання профілактики здоров'я на цьому рівні та лікування хвороб з давніх давен перебувають в полі зору традиційної ме­дицини.

2. Наші уявлення про значення і шляхи забезпечення здоров'я, пов'язаного з психологічним рівнем, поки ще не можуть бути визнані задовільними. Здоров'я на психологічному рівні так чи інакше пов'язане з особистим контекстом розгляду (здоров'ям особистості), в межах якого людина постає як психічне ціле.

Чим більш гармонійно поєднані всі суттєві властивості, що склада­ють особистість, тим вона більш стійка, врівноважена та здатна проти­діяти впливам, що намагаються порушити її цілісність (С.С. Корсаков). Благополуччя в психічному здоров'ї може бути порушене:

— домінуванням певних негативних за своєю суттю властивостей характеру;

— дефектами в морально-естетичній сфері;

— неправильним вибором ціннісних орієнтацій.

3. Перехід від психічного до соціального рівня досить умовний. Психологічні властивості особистості просто не існують поза системою суспільних стосунків, до якої вона включена. Людина постає на цьому рівні передусім як істота суспільна. І, відповідно, тут на передній план виходять питання впливу соціуму на здоров'я особистості. Психічне здоров'я зазнає впливу (як позитивного, так і негативного) з боку різних соціальних зв'язків — сім'ї, друзів, роботи, дозвілля, належності до релі­гійних та інших організацій тощо. Лише люди зі здоровою психікою зви­чайно почуваються активними учасниками в соціальній системі.

Занедбаність виховання та несприятливі умови оточення стають причиною різних форм неадекватної поведінки людини в суспільстві та кримінального розвитку особистості. Особистість може деградувати або змінитися, якщо зміниться її ставлення до людей, до праці чи колекти­ву. Стійкість і постійність активних взаємин дозволяють особистості підтримувати особисту надійність, долати перешкоди та досягати намі­чених цілей, здійснюючи реалізацію своїх намірів.

За нашими спостереженнями, понад 40% юнаків характеризуються слабким психічним і фізичним здоров'ям, близько 30% з них мають різ­ні граничні психічні відхилення.

Різні аспекти психічного здоров'я військовослужбовців вивчають М.С.Корольчук, 1985, 1997; П.П.Криворучко, 1998; Д.А.Байнов, 1999; В.М.Крайнюк, 1999; В.В.Стасюк, 1999; В.І. Осьодло, 2001.

Реалізація ідеї психічного здоров'я на соціальному рівні вимагає від суспільства перегляду невиправданих традицій і пріоритетів у сфері ви­ховання та навчання, професійній зайнятості, організації дозвілля та відпочинку, індустрії харчування тощо.

Критерії оцінки психічного здоров'я

У проблемі психічного здоров'я питання про критерії оцінки остан­нього є ключовими. Низка авторів для характеристики психічного здо­ров'я пропонують якісь окремі ознаки. Особливої уваги серед цих ознак заслуговує критерій психічної рівноваги. За його допомогою можна суди­ти про характер функціонування психічної сфери людини з різних боків (пізнавального, емоційного, вольового).

Від ступеня виваженості психічної рівноваги залежить врівноваже­ність людини з об'єктивними умовами, її пристосованість до них (В.Н. Мясищев). Врівноваженість людини та адекватність її реакції на зовніш­ній вплив мають велике значення в плані розмежування норми та пато­логії - тільки у психічно здорової, тобто врівноваженої людини ми спо­стерігаємо прояви:

— відносної стійкості поведінки та адекватності її зовнішнім умовам;

— високу індивідуальну пристосованість організму до звичних коли­вань зовнішнього середовища;

— здатність підтримувати звичне комфортне самовідчуття, морфо- функціональне збереження органів і систем.

Аномалія в психіці особистості найбільш яскраво заявляє про себе в проявах її дисгармонії, втраті рівноваги з соціальним оточенням (тобто з соціумом), в порушенні процесів соціальної адаптації.

Цей критерій органічно пов'язаний з двома іншими: органічністю організацій психіки та її адаптивними можливостями.

Зрозуміло, що якимось одним критерієм не вичерпати всієї суті пи­тання; ідея комплексного підходу до оцінки психічного здоров'я люди­ни є більш перспективною. Сукупність критеріїв основних проявів здо­рової психіки, що найчастіше наводиться в літературі, можна розподіли­ти відповідно до видів прояву психічного (психічні стани, процеси, вла­стивості, ступінь саморегуляції та ін.). Найчастіше перераховують такі критерії психічного здоров'я:

— властивості особистості: оптимізм, зосередженість (відсутність метушливості), врівноваженість, етичність (чесність, совістливість, так­товність та ін.), адекватний рівень вимог (претензій), почуття обов'язку; впевненість у собі, невразливість до образ (вміння позбавлятися образ), працелюбство (нелінність), незалежність, безпосередність (природ­ність), відповідальність, почуття гумору, доброзичливість, терпимість, самоповага, самоконтроль;

— психічні стани: емоційна стійкість (самовладання); зрілість почут­тів відповідно віку; володіння негативними емоціями (страх, гнів, жадо­ба, заздрість тощо); вільний природний прояв почуттів та емоцій; здат­ність радіти; збереження звичного оптимального самопочуття;

— психічні процеси: максимальне наближення суб'єктивних образів до об'єктів дійсності, що відображають (адекватність психічного відоб­раження); адекватне сприйняття самого себе; здатність до логічної об­робки інформації; критичність мислення; креативність (здатність до творчості, вміння використовувати інтелект); знання себе; дисципліна розуму (управління думками);

— особливе значення надається ступеню інтегрованості, її гармо­нійності, консолідованості, врівноваженості, а також таким складовим її спрямування, як духовність (пізнання, прагнення до істини), пріоритет гуманістичних цінностей (добра, справедливості, любові, краси та ін.), орієнтація на саморозвиток, збагачення своєї особистості;

— самоуправління — здорова особистість характеризується вираже­ною цілеспрямованістю (здобуттям сенсу життя), волею, енергійністю, активністю, самоконтролем, адекватною самооцінкою;

— соціальне здоров'я особистості знаходить відображення в таких ха­рактеристиках: адекватне сприйняття соціальної дійсності, інтерес до навколишнього світу, адаптація (рівновага) до фізичного та соціального середовища; спрямованість на суспільну справу, культура споживання, альтруїзм, емпатія, відповідальність перед іншими, безкорисливість, де­мократизм у поведінці.

З іншого боку, можна говорити про характерні ознаки психічного нездоров'я, неблагополуччя, з яких найбільш типовими є:

— властивості особистості, залежність від шкідливих звичок; відхід від відповідальності за себе; втрата віри в себе, свої можливості; пасив­ність («духовне нездоров'я»);

— психічні стани: тупість почуттів, безпричинна злість; ворожість; послаблення як вищих, так і нижчих інстинктивних почуттів; підвище­на тривожність;

— психічні процеси: неадекватне сприйняття самого себе, свого «я»; нелогічність, зниження когнітивної активності; хаотичність (неоргані­зованість) мислення; категоричність (стереотипність) мислення; підви­щена навіюваність; некритичність мислення;

— в цілому така особистість досить дезінтегрована; їй властиві втра­та інтересу, любові до близьких; пасивна життєва позиція;

— самоуправління: неадекватність самооцінки; послаблений (навіть до втрати) або, навпаки, невиправдано гіпертрофований самоконтроль; послаблення волі;

— соціальне неблагополуччя виявляється в неадекватному сприйнятті (відображенні) навколишнього світу; дезадаптивній поведінці; кон­фліктності; ворожості; егоцентризмі; прагненні до влади (як самоціль), прагненні до збагачення, володінні речами та ін.

Психологічний комфорт як умова психічного здоров'я особистості

У доповіді Комітету експертів ВООЗ «Психічне здоров'я і психос- оціальний розвиток дітей» (1979) сказано, що порушення психічного здоров'я пов'язані як із соматичними захворюваннями або дефектами фізичного розвитку, так і з різноманітними несприятливими факторами і стресами, що впливають на психіку і пов'язані з соціальними умовами. Дуже значимою умовою для нормального психосоціального розвитку особистості є забезпечення її емоційних потреб. Здоров'я особистості залежить від багатьох факторів: правильного харчування, режиму дня, перебування на свіжому повітрі, рухової активності тощо. Втім особливе місце в цьому переліку належить психологічному комфорту. Саме з пси­хологічним комфортом і дискомфортом співвідноситься психічне здо­ров'я в низці психологічних робіт. Дуже часто психологічний диском­форт виникає в результаті фрустрацій потреб дитини. При авторитарно­му репресивному стані виховання з боку батьків, вихователів дитячого закладу або вчителів школи діти відчувають фрустрацію таких життєво важливих потреб, як потреба в безпеці, любові, спілкуванні, пізнанні се­ред дорослих навколишнього світу. Фрустрація цих потреб, що призво­дить до психологічного дискомфорту, серйозно відбивається на психіч­ному й фізичному здоров'ї дитини. Постійні очікування небезпеки з бо­ку оточуючих, безперервні стресові перевантаження викликають висна­ження ще не зовсім сформованої нервової системи дитини, що призво­дить до різноманітних соматичних і функціональних захворювань.

В основі шкільних неврозів, що часто проявляються у формі різно­манітних захворювань (бронхіальна астма, головний біль тощо), як пра­вило, лежить фрустрація однієї або кількох дитячих потреб.

Відома американська вчена-психолог К. Хорні великого значення надавала незадоволенню потреб як передумови для формування невро­зів (1993, 1997). Так, згідно з концепцією К. Хорні, для дитинства харак­терні дві потреби: потреба в задоволенні й потреба в безпеці. Задоволен­ня охоплює всі біологічні потреби в їжі, сні тощо. Основною в розвитку дитини є потреба в безпеці. В даному випадку основний мотив — бути прийнятим, бажаним, захищеним від небезпеки ворожого світу. Вчена вважає, що задоволення потреб у безпеці дитини повністю залежить від її батьків, якщо батьки проявляють справжню любов і тепло до дитини, то потреба в безпеці задовольняється. Завдяки цьому формується здоро­ва особистість. І навпаки, якщо поведінка батьків заважає задоволенню потреби в безпеці, можливий патологічний розвиток особистості. Бага­то моментів у поведінці батьків можуть призводити до фрустрації потре­би дитини в безпеці: нестійка, несприятлива поведінка, глумливість, не­виконання обіцянок, надмірна оцінка, а також перевага її братам або се­страм. Тому основним результатом неправильного ставлення з боку батьків є розвиток у дитини базальної ворожості, яка в результаті витіс­нення проявиться у зовнішній тривожності. З точки зору К. Хорні, ви­ражена базальна тривога у дитини веде до формування неврозу у доро­слого.

Наслідком психологічного дискомфорту можуть бути захворювання, що мають невротичний характер.

Отже, для збереження психічного здоров'я особистості дуже значи­мою і важливою умовою є забезпечення її психологічного комфорту.

Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття психічного здоров'я особистості.

2. Охарактеризуйте рівні психічного здоров'я особистості.

3. Визначте критерії оцінки психічного здоров'я.

4. Дайте ознаки психологічного комфорту.

5. Визначте умови психічного здоров'я особистості.

6. Опрацюйте основну літературу.

7. Зробіть опорний конспект за темою і опануйте матеріал підрозділу.

Використана і рекомендована література

1. Карвасарський Б.Д. Неврозы. - М.: Медицина, 1980. — 448 с.

2. Кемпински Д. Психология неврозов. — Варшава: Польская медицина, 1975. — 400 с.

3. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Основи соціально-психологічного забез­печення професійного довголіття // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конфе­ренції: «Проблема безпеки української нації на порозі XXI сторіччя». — К.: ЮВГУ, 1998. -С. 281-288.

4. Крайнюк В.М. Психологічні особливості проявів тривожності і агресивно­сті у юнаків призовного віку. Автореф. канд. дис. — К., 1999.

5. Кузнецов В.М., Черневський В.М. Психіатрія. — К.: Здоров'я, 1993. — 344 с.

6. Пірен М.І. Основи конфліктології. — К.: СВГІ, 1996. — 260 с.

7. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров'я / М.С.Король­чук, В.М.Крайнюк, А.Ф.Косенко, Т.І.Кочергіна; Заг. ред. М.С.Корольчука. — К.: Інкос, 2002.- 272 с.

8. Руководство практического психолога: психическое здоровье детей и по­дростков в контексте психологической службы / Под ред. И.В.Дубровиной — М.: Академия, 1995. - 170 с.

9. Хорни К. Наши внутренние конфликты. — СПб.: Лань, 1997. — 240 с.

10. Хорни К. Невротическая личность нашего времени: Самоанализ. — М.: Прогресс, 1993. - 480 с.