Ефективність будь-якого способу психологічного впливу керівника

на підлеглих залежить від таких чин­ників:

- знання особливостей партнера по спілкуванню (культурно-освітніх, національних, вікових, психологічних та професійних рис);

- досконалого знання змісту, предмета обговорення;

- уміння об'єктивно оцінювати свої особистісно-ділові риси, компетентність щодо винесених для з'ясування проблем. Завищеність (як і заниженість) самооцінки створюють додаткові труднощі керів­нику в досягненні мети;

- володіння технологічним інструментарієм риторики.

Поведінка керівника у взаємодії з підлеглими, коле­гами визначається його функціями, становищем у структурі управлінського процесу, правами та обов'язка­ми щодо інших людей. Місце керівника, способи його впливу на об'єкти управління, ознаки, що характеризу­ють його сутність як певний соціально-психологічний тип, фіксуються в понятті „статус”, головними складо­вими компонентами якого є авторитет і престиж. Керівник із високим соціально-психологічним статусом має велику мораль­ну владу, неформальний авторитет, що є запорукою впливу на персонал. Його статус завжди пов'язаний зі ставленням до нього колег по роботі, підлеглих, які виз­нають права керівника і очікують від нього виконання обов'язків у процесі реалізації управлінських функцій.