Перше враження: клієнтка, молода дівчина, спортивної статури, з коротко підстриженим волоссям, одягнена у джинси та футболку, особливих прикрас не має. Поводиться спокійно, приязно. Зайшла попередньо постукавши у двері, запитала дозволу сісти та почати розмову. Розмовляє інтелігентно, без ознак молодіжного сленгу, використовує складні мовні конструкції, демонструє значний мовний запас.
Інформація попереднього телефонного запису: 21 рік, студентка, майбутній бухгалтер, живе з батьками. Причина консультативного звернення – планування майбутнього, не впевнена, що правильно обрала професію.
Консультативне звернення: “Можливо Ви вирішите, що це не серйозно, але я не знаю як жити далі. Батьки наполягли, щоб я вступала на економічний. На їх думку, бухгалтер – це справжня професія, гроші, добробут, самостійність і всяке таке. Я вчуся непогано, але мене аж нудить від цих цифр, дебетів, кредитів. Я відчуваю, що це не моє. Розумієте? Таке враження, що я взагалі живу не власним життям, а якимось запрограмованим. Що робити? Говорити з батьками неможливо. Якщо я зараз зміню спеціальність, або влаштуюсь працювати кудись не бухгалтером – в мами буде інфаркт, у батька нервовий зрив. Я ніби заручниця. Це неможливо. Чесно кажучи навіть і виходу не маю. Це якось по дитячому. Я розумію, але зробити нічого не можу.”