Для психологічного дослідження міжособистісних стосунків в групі можуть застосовуватись наступні методи:
· соціометричний;
· референтометричний;
· вивчення мотиваційного ядра міжособистісних виборів;
· вивчення згуртованості колективу.
Найбільш поширеною є соціометрична методика, яку ми розглянемо детальніше. Слово "соціометрія" буквально означає "соціальне вимірювання". Методика розроблена американським психологом Дж. Моренно і призначена для оцінювання міжособистісних відносин неформального типу: симпатій і антипатій, привабливості і переваги.
Членам групи, що вивчається, пропонують перерахувати у порядку переваги тих товаришів по групі, з якими вони хотіли б разом працювати, відпочивати тощо. Питання про бажання людини спільно з ким-небудь брати участь в певній діяльності називаються критеріями вибору. Розрізняють слабкі і сильні критерії вибору. Чим важливіша для людини намічена діяльність, чим триваліше і тісніше спілкування вона передбачає, тим сильніший критерій вибору. Звичайно в дослідженні поєднуються питання різних типів. Вони підбираються так, щоб виявити прагнення людини до спілкування з членами групи в різних видах діяльності (праці, навчанні, дозвіллі, довірчій дружбі тощо), наприклад:
1. Кого з членів вашої групи ви б запросили на день народження?
2. З ким з членів вашої групи ви б охоче стали виконувати сумісне завдання (учбове або виробниче)?
3. З ким з членів групи ви могли б поділитися своїми особистими переживаннями?
Результати, одержувані за допомогою соціометричної методики, можуть бути представлені у формі матриць, соціограм, спеціальних числових індексів.
Число виборів, одержаних кожною людиною, є мірилом положення її в системі особистісних відносин, вимірює її "соціометричний статус". Люди, які одержують найбільшу кількість виборів, користуються найбільшою популярністю, симпатією, іменуються "зірками". Звичайно до групи "зірок" по числу одержаних виборів відносяться ті, хто одержує 6 і більш виборів (якщо за умов досліду кожен член групи робив 3 вибори). Якщо людина одержує середнє число виборів, її відносять до категорії "відданих", якщо менше середнього числа виборів (1-2 вибори), то до категорії "знехтуваних", якщо не одержала жодного вибору, то до категорії "ізольованих", якщо одержала тільки відхилення – то до категорії "відвернених (знедолених)".
Для кожного члена групи має значення не стільки число виборів, скільки задоволеність своїм положенням в групі:
Кзад= число взаємних виборів / число виборів, зроблених даною людиною.
Так, якщо індивід хоче спілкуватися з трьома конкретними людьми, а з цих трьох ніхто не хоче спілкуватися з цією людиною, то Кзад = 0/3 = 0.
Коефіцієнт задоволеності може бути рівний 0, а статус (кількість одержаних виборів) рівний, наприклад, 3 у однієї і тієї ж людини – ця ситуація свідчить про те, що людина взаємодіє не з тими, з ким їй хотілося б.
В результаті соціометричного експерименту керівник одержує відомості не тільки про персональне положення кожного члена групи в системі міжособистісних взаємостосунків, але і узагальнену картину стану цієї системи. Характеризується вона особливим діагностичним показником – рівнем благополуччя взаємостосунків (РБВ). РБВ групи може бути високим, якщо "зірок" і "відданих" в сумі більше, ніж "знехтуваних" і "ізольованих" членів групи. Середній рівень благополуччя групи фіксується у разі зразкової рівності ("зірки" + "віддані") = ("знехтувані" + "ізольовані" + "знедолені"). Низький РБВ відмічається при переважанні в групі осіб з низьким статусом, а діагностичним показником вважається "індекс ізоляції" – відсоток людей, позбавлених виборів в групі.
Треба враховувати також обмеження застосування соціометрії. Наприклад, цей метод не може бути застосований в тих групах, де індивіди в силу вікових причин мають нерозвинену рефлексію, а отже не можуть об’єктивно дати відповідь на поставлені питання. Також як обмеження застосування може виступати низький рівень розвитку групи – первинні етапи становлення, короткий час знайомства членів групи між собою.