До проблеми груп соціальна психологія звернулась не одразу, лише у 30-х роках ХХ ст. До цього вся увага приділялась психології мас. Багато вчених вважало, що група, як носій особливої психології, взагалі відсутня, група – це фікція. Г.Олпорт говорив, що група – це сукупність людей з різними цінностями, мисленням, тому необхідно приділяти увагу особистості – персонології, як окремій галузі психологічної науки. Але паралельно в соціальній психології склалась і соціологічна традиція, яка говорила про те, що вся соціальна поведінка не може бути адекватно зрозуміла, лише на рівні поведінки індивідів. Активне дослідження почалось у 30-х р. ХХ ст.. з К.Левіна і його лабораторії з дослідження групової динаміки.
По мірі становлення соціальної психології заперечення груп було переборено, але залишилось багато проблем пов’язаних з визначенням поняття „група”.
За Р.Мертоном, група – це сукупність осіб, які певним чином взаємодіють один з одним, усвідомлюють свою приналежність один одному і розглядаються як група іншими особами.
Безумовно, що група – це сукупність осіб, об’єднаних чимось спільним, але не кожну сукупність можна назвати групою.
Проміжним феноменом між окремими людьми і справжньою групою є скупчення або групування.
Мінімальними критеріями для виокремлення справжньої групи від групування є:
· наявність взаємодії і взаємовпливу між членами групи;
· наявність групової ідентичності;
· структурованість відносин у групі
Групування має 1 або 2 критерії, але не може мати усі 3 одночасно.