У західно-європейській і американській традиціях соціально-психологічних досліджень можна виділити їх системне ядро, або основну парадигму, що було виконане Шихірєвим.
Парадигма (з греч. – приклад, зразок) – сукупність теоретичних передумов, що визначають конкретне наукове дослідження і визнаних науковою громадськістю на даному етапі. Парадигма розглядається як підстава вибору проблем, а також модель, зразок для вирішення дослідницьких задач.
| Елементи парадигми | США (парадигма пояснення) | Західна Європа (парадигма розуміння) |
| 1. Вибір базової науки як методологічної основи досліджень | Загальна та експериментальна психологія | Соціологія, філософія, етика. |
| 2. Відношення теорії і методу. Основні методи | Пріоритет методу перед теорією; індуктивний хід дослідження – від експерименту до теорії; провідний метод – нозологічний лабораторний експеримент. | Визнання пріоритету теорії перед методом; дедуктивний хід дослідження – від теорії до методу; провідний метод – спостереження та опитування. |
| 3. Предмет соціальної психології | Особистість в групі | Соціальні групи |
| 4. Фокус досліджень | Міжособистісні відносини та взаємовплив | Соціальні типології |
| 5. Засновники | К.Левін, Л.Фестінгер, С.Аш, Г.Олпорт | Дж.Мід, Р.Бейлс, Г.Хайдер. |
Структура соціальної психології в кожний історичний період її розвитку є результатом взаємодії двох протилежних, але тісно пов'язаних процесів:
а) диференціації, тобто поділу, подрібнення соціальної психології на складові її частини, розділи;
б) інтеграції її з іншими, не тільки психологічними галузями науки, причому інтеграції соціальної психології як у цілому, так і окремими складовими її частинами.
Процеси поділу соціальної психології відбуваються за багатьма підставами:
1. За провідною орієнтацією на різні (теоретичний, емпіричний, зокрема, експериментальні й практичний) методи аналізу соціально-психологічних явищ, поділяється на:
· теоретична соціальна психологія;
· емпірична соціальна психологія (включаючи експериментальну)
· практична соціальна психологія.
2. За видами життєдіяльності людини і її спільнот:
· психологія праці;
· психологія спілкування;
· психологія соціального пізнання й творчості, гри.
У свою чергу, у соціальній психології праці сформувалися галузі, що вивчають окремі види трудової діяльності: керування, керівництво, підприємництво, інженерна праця тощо.
3. За використанням соціально-психологічних знань у різних сферах громадського життя:
· промислова психологія;
· психологія сільського господарства;
· психологія торгівлі,
· психологія освіти,
· політична психологія;
· психологія масових комунікацій;
· психологія спорту;
· психологія мистецтва;
· соціальна психологія економіки;
· психологія реклами;
· психологія дозвілля.
4. За об'єктами дослідження:
· соціальна психологія особистості;
· психологія міжособистісної взаємодії (спілкування й відносин);
· психологія малих груп;
· психологія міжгрупової взаємодії;
· психологія великих соціальних груп і масових явищ.