Умiння вчитись виробляється в практицi навчальної дiяльностi учнiв, умiло керованої вчителем.

Активнiсть i самостiйнiсть у навчаннi пов’язані мiж собою, але не тотожнi. Молодший школяр може активно повторювати певнi дiї визначеним йому способом (списування тексту, заучування вiрша тощо) i пасувати перед труднощами, якi в нього виникають, коли змінюється характер завдань, виникає потреба знайти спосiб розв'язування задачi, дещо вiдмiнної від ранiше розв'язуваних.

Формуванню самостiйностi сприяє поступове збільшення обсягу самостiйних робiт на уроках, урiзноманiтнення завдань, запровадження творчих робiт, поєднання їх з роботами тренувального характеру.

Самостiйна робота активізує дiяльнiсть вихованцiв, посилює у них iнтepec до певного матерiалу, розвиває iнiцiативу i привчає застосовувати набутi знания в пiзнаннi нових фактiв та в практичнiй дiяльностi.

Вплив батьків на успіхи у навчанні дітей. Американський психолог Г.Крайг, узагальнюючи дослiдження своїх колег, видiлив три ознаки у поведiнцi тих батькiв, у як их дiти мають хорошi результати у навчаннi. 1. Батьки мають реальне уявлення про поточнi досягнення своїх дiтей. Taкi батьки допомагають дiтям розвивати упевненiсть у собi, заохочують до виконання вiдповiдних віку завдань у школi i вдома. 2. Ставлення батькiв до дiтей вiдрiзняється теплотою i любов'ю. Вони використовують методи контролю i пiдтримки дисциплiни, xapaктернi скорiше для авторитарного, нiж демократичного стилю. Дiти знають межi дозволеного, але при цьому почувають себе у безпецi i знають, що вони бажанi i любимi. 3. Батьки постiйно спiлкуються з дiтьми, читають їм книги, уважно вислуховують дiтей, розмовляють з ними, пiдтримують iнтepec до пiзнання (Г. Крайг).

Разлучения батькiв, насилля в родинi створюють сильнi стреси у дiтей i суттєво впливають на їх шкiльне навчання. Неповна родина по-рiзному впливає на навчальнi успiхи молодших школярiв.