Розумовi особливостi. У процесi керованої учбової дiяльностi вiдбувається розумовой розвиток молодших школярiв, виникають змiни в структурному складi розуму школярiв, у спiввiдношеннi його основних компонентв. Зростає роль одних структурних одиниць, або компонентiв, зменшується роль iнших, змiнюються їх спiввiдношення. У структypi розумової дiяльностi першокласникв спочатку провiдними є компоненти сприймання i пам'ятi. Трете місце посiдає мовлення, четверте - мислення i п'яте - фантазiя. Пiд влливом навчання в iнтелектi учнiв перших i других класiв пiдвищується питома вага мислительних i мовних компонентiв. Змiнюється i їх взаємозв'язок. У третьокласникiв також провiдними стають мислительнi i мовніi складовi. Трете i четверте місце посiдають компоненти пам'ятi й фантазii. Тенденцiя до змiцнення взаємозв'язкiв рiзних компонентiв розумової дiяльностi учнiв виявляється у формуваннi в них перших узагальнених розумових дiй, способiв i.x виконання, якi переносяться з однiєї навчальної ситуацii. в iншу, з одного навчального предмета на iнший. Вони є компонентами вмiння вчитися, що починае складатися в учнiв молодших класiв.
До ознак, за якими можна судити про розумовой розвиток учнiв, належать такi, як якiсть знань, вмiння застосовувати їх у навчальнiй роботi, орiентування у матерiалi, самостiйне набування знань, знаходження нових способiв навчальної роботи, темп i легкicть засвоєння нового матерiалу, а також містить запам'ятовування матерiалу, самостiйна постановка запитань, якi логiчно випливають з вiдомих у задачi спiввiдношень, знаходження можливих способiв розв'язування нових задач, видiлення серед них найрацiональнiших і т.д.
Цi ознаки доповнюються показниками розвитку окремих cторін iнтелекту. Такими є точнiсть зорового, слухового, дотикового сприймання, повнота i детальнiсть описування картини, яку учень бачить уперше, способи свiдомого запам'ятовування навчального матерiалу (групування його пiд час запам' ятовування, самоконтроль пiд час заучування тощо), здатнiсть помiчати помилки або неточностi в мiркуваннях ровесникiв, гнучкiсть мислення, що виявляється в доцiльному варiюваннi способiв дiй, легкiсть i швидкiсть переходу вiд мислення, що спирається на реальнi або зображенi предмети, до мислення з опорою на графiчнi схеми, числовi й буквеннi формули.
У розумовому розвитку в учнiв початкових класiв с iндивiдуальнi вiдмiнностi. Вони виявляються в загальних здібностях учитись i в спецiальних здiбностях (до математики, малювання, музики, технiчного конструювання та iн.) Iндивiдуальнi вiдмiнностi проявляються в швидкостi виконання навчальних завдань, в їх якостi, в успiшностi, хоч остання залежить не тiльки від здiбностей учнiв, зокрема вiд їх ставлення до навчання, уміння вчитися.
Для визначення piвнів розумового розвитку молодших школярiв шкiльнi психологи мають користуватися рiзними методами дiагностики, включаючи i тести, якi дiляться на три групп:1) Тести, якi є складовою частиною навчання, основаного на дiагнозi. 2) Критерiально-орiентовані тести, якi оцiнюють, на якому ступенi знаходиться дитина в оволодiннi конкретними дiями (умiннями i навичками), наскiльки у неї є зрушення у навчаннi, вiдповiдно конкретним цiлям. 3) Тести, opiєнтовані на статистичну норму, в яких оцiнка конкретної дитини оцiнюється з бiльшою групою iнших дiтей (IQ).
Як зазначалось, майже вci першокласники приходять до школи з бажанням учитися, у них бiльш-менш успiшно проходить адаптацiя до школи. Проте, з часом у частини молодших школярiв вiдбувається «шкiльна дезадаптацiя», яка виявляється у вiдхиленнях у навчальнiй дiяльностi - вiдставання у навчаннi, недисциплiнованiсть, конфлiкти з ровесниками тощо. Виявленi три основних причини „шкiльної дезадаптацiї” молодших школярiв: 1) Коли в учня процес формування навчальних умінь i навичок проходить важко, непродуктивно, учень починає вiдставати вiд навчальної програми, а вчитель i батьки не враховують iндивiдуальнi особливостi дитини. 2) Коли дитина не вміє довільно регулювати свою поведінку, увагу, адекватно сприймати вимоги, коли учень виконує навчальнi завдання не за власною iнiцiативою, а внаслiдок зовнiшньої стимуляцiї (коли її лають, змушують). Подiбне виявляється у емоцiйноi. дитини, яка вiдзначається високою чутливiстю, збудливiстю, неадекватнiстю переживань. Такий учень, як правило, неуважний, загальмований. 3) Коли дитина ослаблена, часто xвopiє, втомлюється, невитривала, пасує перед труднощами, недооцiнює свої можливостi (О.А. Головко).
Емоцiйнi особливості. Основним джерелом емоцiй у молодших школярiв є учбова та irpoвa дiяльнiсть. Формуванню почуттiв сприяють успiхи i невдачi в учiннi, взаємини з ровесниками i батьками, читання художньої лiтератури, сприймання телепередач, кiнофiльмiв, iнтелектуальнi iгри i т.п. Л.С. Виготський вiдмiчав, що вже 6-7-лiтнi дiти досить добре усвiдомлюють свої переживання, якi зумовленi оцiнкою дорослих.
До емоцiйної сфери особистостi молодших школярiв належать переживання нового, здивування, сумніву, радощiв пiзнання, якi стають основою формування пiзнавальних iнтересів, допитливоcтi учнiв. Груповi заняття та iгри сприяють розвитку в учнiв моральних почуттiв i формуванню таких рис характеру, як вiдповiдальнiсть, товариськiсть.
Розвивається в учнiв усвiдомлення своїх почуттiв i розумiння їх виявлення в iнших людей. Проте, першокласники не завжди правильно сприймають зовнiшнi вияви страху й гніву, а також доброзичливого й недоброзичливого ставлення дорослих один до одного. У ІІ i, звичайно, у ІІІ класi учнi здебiльшого адекватно наслiдyють виявлення почуттiв дорослих i переносять їx у взаємини з однолiтками. Iнодi вони переймають негативнi способи виявлення почуттiв, наприклад, поганi манери.
Для молодших школярiв загалом характерним є життєрадiсний, бадьорий настрiй. Причиною афективних cтанів, якi iнодi бувають у них, є розходження мiж домаганнями i можливостями задовольнити їx прагнення домогтися високих оцiнок своїх якостей i дiйсним ставленням ровесникiв до нього. Молодшi школярi емоцiйно вразливi. У них вiдбувається подальша диференцiацiя соромливостi. Розвивається почуття самолюбства.
У першому класi спiлкування з ровесниками та старшими дiтьми, роль учителя у вихованнi моральних почуттiв особливо важлива. У молодшому шкiльному вiцi розвивається почуття симпатiї. Воно вiдiграє важливу роль в утворенні малих груп та позакласних об'єднань. У дiвчаток 10-12 poків бiльше проявляється турбота i спiвчуття, нiж у хлопчикiв цього віку. На емоцiйний стан молодших школярiв впливають взаємини у сім”ї та жорстоке ставлення батькiв до дитини.
Вольовi якостi. Помiтних успiхiв досягають молодшi школярi в набуваннi здатностi здiйснювати цiлеспрямованi дiї, долати при цьому зовнiшнi та внутрiшнi труднощi. Формуванню їх вольових якостей сприяє передусiм шкiльне навчання, яке вимагає вiд учнiв усвiдомлення й виконання обов'язкових завдань, пiдпорядкування їм своєї активностi, довiльного регулювання поведiнки, вмiння активно керувати своею увагою, слухати, думати, запам'ятовувати, узгоджувати свої потреби з вимогами вчителя.
Пiдвищена емоцiйна збудливiсть негативно впливає на волю i особливо на самоволодiння.Для деяких молодших школярiв характерна нестримнiсть бажань, мiнливiсть настрою, яким вони не можуть керувати.
Виховувати волю дитини означає: 1) органiзовувати її дiяльнiсть, навчати розумної поведiнки, тренувати в хороших вчинках; 2) формувати здатнiсть до iнтенсивної й систематичної роботи, до переборення труднощiв у життi i працi; 3) виробляти звичку завжди i в усьому бути енергiйною, рiшучою, наполегливою людиною; 4) прищеплювати вміння пiдпорядковувати свою дiяльнiсть свiдомо поставленим цiлям, переборюючи стороннi бажання, страх, лiнощi тощо. Молодшi школярi пiддаються навiюванню. Учнi І-ІІ класiв легко наслiдують не тiльки хорошi, а й поганi вчинки.
Лекція 6. Психологічні особливості розвитку та формування особистості в підлітковому віці