Ефективність використання ТЗН значною мірою зумовлюється врахуванням вчителем закладених у них дидактичних особливостей. До останніх відноситься висока інформаційна насиченість цих засобів, можливість переборювати (суб'єктивно змінювати) реально існуючі часові та просторові співвідношення; можливість глибокого проникнення в сутність явищ та процесів, що вивчаються; демонстрування об'єктів і явищ, що розглядаються, в їх розвитку, динаміці; реалістичність відображення дійсності; виразність, багатство зображувальних прийомів, емоційна насиченість. Ці особливості визначають місце ТЗН у навчально-виховному процесі.
Можливість глибокого проникнення в сутність процесів і явищ, що вивчаються, достовірність, висока інформаційна насиченість ТЗН дозволяють використовувати їх на уроці як джерело нової інформації (у цьому випадку вони беруть на себе інформаційну функцію вчителя на уроці). Приміром, технічні засоби навчання дозволяють демонструвати або моделювати процеси, які неможливо відтворити в умовах школи.
ТЗН стають ефективним засобом образності і виразності ілюстрації, дозволяють використовувати їх для створення зорової, слухової чи слухозорової основи для наступної самостійної роботи учнів у різних видах їх навчальної діяльності.
Кінофільми, діафільми і телепередачі, зміст яких охоплює матеріал, що вивчається на декількох уроках, можуть виконувати функцію систематизації та узагальнення знань. Спеціальні навчаючі машини, тренажери, технічні пристрої дають можливість формувати навички учнів, здійснювати контроль за їх навчальною діяльністю.
Способи активізації пізнавальної діяльності в процесі використання ТЗН можуть бути досить різноманітними, але їх об'єднує психологічна установка особистості на сприймання. Ефективність використання ТЗН залежить від знайденого вчителем оптимального співвідношення між навчально-виховним змістом інформації, закладеної в технічних засобах, та можливостями її сприймання і засвоєння учнями.
Специфіка ТЗН зумовлює певні особливості роботи педагога з класом, а саме: урок ведуть немовби два викладачі, функції між якими на окремих етапах уроку перерозподіляються; аудіовізуальні ТЗН виступають у комплексі з підручником, схемою, дошкою, словом учителя; змінюється форма роботи вчителя й учнів на всіх етапах уроку. Тому використання цих засобів у навчальному процесі вимагає від учителя методичної і психологічної підготовки.
Особливо ретельної підготовки вимагає від вчителя використання навчальних телепередач у навчальному процесі. Ця підготовка включає ряд етапів, які повинні бути організовані — відповідно до психолого-педагогічних умов.
Насамперед слід підготовити клас до сприймання телепередачі. Головне тут сформувати установку, спримувати спостереження і увагу школярів, запрограмувати хід їхньої навчальної діяльності. На попередніх уроках важливо дати учням певний запас знань, уявлень, понять, необхідних для розуміння змісту перс дачі. В ході вступної бесіди вчителю слід ввести учнів в коло тих питань, про які буде йти мова в передачі використовуючи різноманітні ілюстративні матеріали (фотографії, малюнки, копії документів тощо) близькі до тих, які потім будуть демонструватись на екрані, тобто учні повинні наперед ознайомитись зі образною мовою, яка відповідає аудіовізуальній гелі передачі.
Доцільно визначити диференційовані завдання для окремих груп учнів з урахуванням їх інтересів і схильностей, наприклад, прослідкувати, які документальні джерела, фрагменти з кінофільмів, спектаклів включено в передачу, написати рецензію, дати письмові відповіді на запитання, поставлені в передачі тощо.
Більш підготовленим учням можна запропонувати і складніші завдання: вивчити додаткову літературу (книги, журнальні статті) і продумати, якими -епізодами, додатковими матеріалами можна було б доповнити передачу, які фрагменти замінити, вилучити показати інакше. Вертаються до цих завдань два-три дні після перегляду передачі.
Вчителю слід також враховувати, що стиль його мови до і після передачі повинен бути близьким до стилю ведучого телевізійної передачі, органічно включатися в структуру уроку.
У процесі самого перегляду передачі вчитель не повинен бути пасивним спостерігачем, який лише контролює учнівську поведінку. Його завдання — здійснювати педагогічне керівництво процесом сприймання учнями передачі. При цьому вчитель не повинен оцінювати телепередачу, висловлювати критичні зауваження на адресу творців і виконавців програми, бо це відволікає увагу учнів, руйнує їх враження.
Враховуючи, що зоровий ряд передачі є основним джерелом інформації, не слід відволікати учнів від екрану, пропонуючи їм конспектувати матеріал в процесі перегляду.
Основна робота здійснюється після перегляду телепередачі. Відразу ж доцільно провести обмін думками про її завдання і зміст, при необхідності уточнити його. Оскільки всі деталі передачі відтворюються в пам'яті глядачів через деякий час після її завершення, то аналіз матеріалу слід проводити через кілька днів після її перегляду. До матеріалу передачі доцільно звертатись і на наступних уроках, особливо при повторенні і закріпленні.
Позакласні телевізійні передачі (художні, політичні, публіцистичні, науково-популярні) можна ефективно використовувати як джерело творчих робіт учнів.
Для того щоб ТЗН сприяли розвитку й формуванню стійких пізнавальних інтересів учнів, учитель повинен володіти відповідними педагогічними і технічними вміннями, такими, як конструктивно-проектувальні, вміння добирати і компонувати зміст матеріалу; організаторські, пов'язані із здатністю організувати передачу інформації за допомогою ТЗН, а також діяльність самих учнів на уроках; гностичні уміння, пов’язані з використанням аудіовізуальних технічних засобів, і розробкою шляхів підвищення ефективності навчального процесу.