1. Відчуття, що виникають під впливом зовнішніх стимулів на рецептори, розташовані на поверхні тіла, називаються:
а) екстероцептивними;
б) інтероцептивними;
в) пропріоцептивними;
г) інтерактивними.
2. До екстероцептивних належать відчуття:
а) зорові;
б) органічні;
в) вібраційні;
г) температурні.
3. Помилкове сприймання реальних речей чи явищ називається:
а) агнозією;
б) галюцинацією;
в) ілюзією;
г) маренням.
4. Зосередженість свідомості на якомусь предметі, явищі чи переживанні забезпечує:
а) рефлексія;
б) сприймання;
в) увага;
г) пам’ять.
5. Зосередження уваги на об’єкті в силу якихось його особливостей називається увагою:
а) мимовільною;
б) довільною;
в) післядовільною;
г) зоровою.
6. Умовою виникнення мимовільної уваги не є:
а) новизна подразника;
б) несподіваність подразника;
в) інтерес людини;
г) утомленість людини.
7. Ступінь зосередження свідомості на об’єкті – це такий показник уваги, як:
а) обсяг;
б) концентрація;
в) розподіл;
г) переключення.
8. Числом об’єктів чи їх елементів, що сприймаються одночасно з однаковим ступенем ясності й чіткості, оцінюється такий показник уваги, як:
а) концентрація;
б) переключення;
в) розподіл;
г) обсяг.
9. Вид пам’яті, при якому перш за все зберігаються і відтворюються пережиті людиною почуття, відомий як пам’ять:
а) наочно-образна;
б) феноменальна;
в) емоційна;
г) словесно-логічна.
10. Пам’ять, основана на повторенні матеріалу без його усвідомлення, називається:
а) довготривалою;
б) емоційною;
в) довільною;
г) механічною.
11. Індивідуальні особливості пам’яті не виражаються у таких її якостях, як:
а) швидкість;
б) міцність;
в) точність;
г) інтенсивність.
12. Вид пам’яті, при якому особливо добре людина запам’ятовує наочні образи, колір, обличчя тощо, – це пам’ять:
а) ейдетична;
б) наочно-образна;
в) феноменальна;
г) емоційна.
13. Вид пам’яті, який уключає процеси запам’ятовування, збереження і відтворення інформації, яка переробляється у ході виконання дій та необхідна тільки для досягнення мети цієї дії, називається пам’яттю:
а) оперативною;
б) іконічною;
в) короткотривалою;
г) ехонічною.
14. Вид мислення, який спирається на безпосереднє сприймання предметів, реальне перетворення у процесі дій з предметами, називається мисленням:
а) наочно-дійовим;
б) наочно-образним;
в) словесно-логічним;
г) абстрактним.
15. Виділення якогось одного боку, якості із відволіканням від інших називається:
а) порівнянням;
б) аналізом;
в) синтезом;
г) абстрагуванням.
16. Групування предметів за схожістю основних ознак предметів, притаманних всім предметам цього виду, характеризується як:
а) узагальнення;
б) порівняння;
в) класифікація;
г) абстрагування.
17. У вмінні проникати в суть складних явищ, процесів виражається така якість мислення, як:
а) широта;
б) глибина;
в) самостійність;
г) гнучкість.
18. Форма мислення, яка відображає зв’язки між предметами чи явищами і стверджує чи заперечує щось, називається:
а) поняттям;
б) судженням;
в) умовиводом;
г) міркуванням.
19. Розумове об’єднання предметів і явищ за їх загальними та суттєвими ознаками відоме як:
а) аналіз;
б) синтез;
в) узагальнення;
г) класифікація.
20. Розчленування складного об’єкта на його складові частини чи характеристики – це:
а) аналіз;
б) порівняння;
в) класифікація;
г) абстракція.
21. Думка про предмет, у якому щось стверджується чи заперечується, – це:
а) поняття;
б) судження;
в) умовивід;
г) індукція.
22. Вольові якості можуть бути такими:
а) сонний;
б) рішучий;
в) ситуативний.
23. Здатність людини володіти собою, керувати власною поведінкою – це:
а) самовладання;
б) цілеспрямованість;
в) рішучість.
24. Здатність людини критично ставитися до власних вчинків, не піддаватися впливам інших характеризує її:
а) наполегливість;
б) самостійність;
в) принциповість;
г) рішучість.
25. Здатність глибоко усвідомлювати людиною свої завдання та необхідність їх здійснення характеризує:
а) цілеспрямованість;
б) рішучість;
в) самостійність;
г) принциповість.
26. Переживання втрати, неможливість задовольнити потреби у чомусь – це:
а) горе;
б) сором;
в) гнів;
г) страх.
27. Найбільш тривалий емоційний стан, що охоплює всю поведінку людини, називається:
а) власною емоцією;
б) афектом;
в) настроєм;
г) почуттям.
28. Сильне, стійке, тривале почуття, яке захоплює людину і володіє нею, називається:
а) афектом;
б) пристрастю;
в) настроєм;
г) почуттям.
29. Основою розподілу емоцій на стенічні та астенічні є:
а) мобілізація ресурсів організму;
б) потреби;
в) сила і тривалість проявів;
г) знак.
30. Переживання задоволення потреби у чомусь є:
а) інтересом;
б) радощами;
в) здивуванням;
г) нерозумінням.
31. Почуття, пов’язані з пізнавальною діяльністю, називаються почуттями:
а) моральними;
б) інтелектуальними;
в) естетичними;
г) практичними.
32. Сильний емоційний стан вибухового характеру, який впливає на всю особистість, характеризується бурхливим проходженням, зміною свідомості й порушенням вольового контролю, – це:
а) афект;
б) пристрасть;
в) фрустрація;
г) стрес.
33. Стан зростаючої емоційної напруги, який виникає в конфліктних ситуаціях, перешкоди, пов’язані із сильною мотивацією – загрозою для благополуччя особистості, – це:
а) афект;
б) фрустрація;
в) настрій;
г) стрес.
34.Вищими почуттями не є:
а) інтелектуальні;
б) праксичні;
в) естетичні;
г) іронії;
д) моральні.
35. Негативним емоційним станом є:
а) сором;
б) інтерес;
в) радість.