Чуттєве пізнання (відчуття та сприймання) | Логічне пізнання (мислення) |
1. Відображаються конкретні властивості предметів та явищ чи самі ці предмети та явища загалом | 1. Відображаються певні класи предметів та явищ, узагальнені за певною ознакою |
2. Ознака чи властивість доступні безпосередньому спостереженню | 2. Ознака чи властивість не завжди доступні безпосередньому спостереженню |
3. Відображаються поверхневі властивості предметів та явищ | 3. Відображаються суттєві властивості предметів та явищ |
4. Формується в результаті набування індивідуального досвіду | 4. Формується в результаті набування соціального досвіду |
Отже, мислення — складніша та вища за своєю організацією, порівняно з чуттєвим пізнанням, форма відображення дійсності. Воно має соціальну природу. Це виявляється в історичній наступності знань: кожне наступне покоління спирається на той багаж знань, який набули попередні покоління.
Водночас мислення як вища форма пізнання завжди ґрунтується на нижчій, бо для того, щоби відбулося узагальнення суттєвих властивостей предметів та явищ найперше необхідно отримати безпосередню інформацію про зовнішній світ. Ця інформація, як відомо, отримується за допомогою чуттєвого пізнання. Мислення починається там, де чуттєве пізнання виявляється недостатнім.
На мислення можуть впливати найрізноманітніші чинники. Воно залежить від того, яким способом людині пред'являють умови задачі (наприклад, письмово чи усно, наочно чи словесно), яку установку сформували на задачу (наприклад, наперед повідомили, що це дуже складна задача чи, навпаки, легка). Процес мислення залежитиме також від мотивації людини, її емоційного стану, різноманітних соціальних чинників. Найкраще, коли в людини є інтерес до задачі і при цьому оптимальне емоційне напруження. Замотивованість, надмірне емоційне збудження, підвищена тривожність та прагнення знайти відповідь якомога швидше негативно впливають на процес розв'язання задачі. Щодо впливу