У складовому письмі знаки позначають окремі склади. Прикладом може бути санскрит (писемна мова давньої і середньовічної Індії), сучасне письмо Індії.
У літерно-звуковому письмі знаки алфавіту, або графеми, позначають окремі звуки або звукові зв'язки усного мовлення. Прикладом є сучасна українська, англійська, німецька, французька мови тощо.
Афективне мовлення (від лат. affectus — настрій, хвилювання, пристрасть) слугує для вираження емоційних станів людини. Воно дуже просте і обмежене у вербальних засобах (наприклад, «Ах!», «Ой!», «Bay! тощо). Афективне мовлення підсилюється інтонаціями та модуляціями голосу, а також жестами і мімікою.
14.3.2. Егоцентричне мовлення Егоцентричне мовлення(від лат. ego — я, centrum — центр круга) — це монологічне ні до кого не звернене мовлення вголос. Це мовлення для себе і про себе; воно не виконує комунікативної функції. Егоцентричне мовлення призначене для висловлення емоцій та почуттів, для пізнання навколишнього світу, для розвитку мовленнєвих навичок, для самоконтролю. Однак, першочергову роль воно відіграє у розвитку мислення. По суті це є першою, достатньо розгорнутою, зовнішньою за формою системою засобів, за допомогою якої дитина вчиться не лише планувати та керувати своїми діями, а й мислити.
Егоцентричне мовлення характерне дітям віком 2-7 років; максимуму досягає у 3 роки, коли складає 75 % усього спонтанного мовлення дитини. Частка егоцентричних висловлювань дітей зростає під час гри; у середовищі, де панує авторитет дорослого, спонтанні та випадкові зв'язки з дитиною або дитина надана сама собі; у разі зростання когнітивної складності завдання. Навпаки, відсоток егоцентричного мовлення знижується за умов сумісно організованої роботи з дитиною; у середовищі ровесників; там, де можливі суперечки і дискусії.
У 6-7 років егоцентричне мовлення суттєво скорочується: воно переходить у внутрішній план. Так виникає внутрішнє мовлення. Повністю егоцентричне мовлення не зникає; часом во-
1 Літерно-звукове письмо винайшли фінікійці 1,5 тис. р. до н. є.
но зустрічається і у дорослому віці. Тому його розглядають як проміжну ланку при переході від зовнішнього до внутрішнього мовлення.