Персонологія

 

4.3.1. Структура особистості Зигмунда Фройда

За Зигмундом Фройдом, особистість має три структурні ком­поненти: ід, его і суперего, які слід розглядати скоріше як процеси, ніж стани.

Ід (від лат. id — воно) — найстаріша базова структура особис­тості, яка функціонує у несвідомій сфері і надає нашій поведінці енергію. Це вроджений і винятково примітивний аспект особис­тості, який діє за принципом біологічного потягу і задоволення, тобто напруження розряджається негайно. Цього досягають або через рефлекторні дії, або через фантазії. Оскільки ід не знає стра­ху і тривоги, воно може бути необережним і через це стати не­безпечним для індивідуума і суспільства. Упродовж усього життя ід має центральне значення для індивідуума.

З появою в дитини уявлення про те, що крім неї самої існує ще й зовнішній світ, виникає другий структурний компонент особис­тості его(від лат. ego — я). Его діє на рівні несвідомої, передсвідо-мої і свідомої сфер психіки і відповідає за прийняття рішень. Його функція — задовольнити бажання ід, перед тим узгодивши їх із вимогами соціального довкілля. Отже, его підкоряється принципу реальності, мета якого — привнести в нашу поведінку розумність. Залежно від набутого досвіду его може змінюватися.

Суперего(від лат. super — зверх; ego — я) так само, як і его, діє на рівні несвідомої, передсвідомої і свідомої сфер психіки. Супере­го формується у процесі соціалізації і інтерналізації¹. Це — набір моральних норм особистості. Він починає формуватися в 3-5 років і завершується, коли батьківський контроль замінюється самокон­тролем. Цей самоконтроль спрямовується ідеалістичними цілями і морально-етичними принципами людини.