7.1. Поняття про здібності та їхню природу.
7.2. Види здібностей:
7.2.1. Загальні здібності;
7.2.2. Спеціальні здібності.
7.3. Особливості особистості обдарованої людини.
7.4. Організація навчання та виховання обдарованої молоді:
7.4.1. Принципи та стратегії навчання;
7.4.2. Концептуальні моделі навчання обдарованих;
7.4.3. Сучасні технології навчання обдарованих;
7.4.4. Педагог для обдарованих.
7.1. Поняття про здібності та їхню природу
Проблема здібностей виникла декілька століть тому. Незважаючи на зміну соціально-історичних умов, вона й досі залишається актуальною і з теоретичного, і з практичного погляду. Це зумовлено тим, що потенціал обдарованості є найміцнішим ресурсом духовного поступу й матеріального розвитку країни. Як і будь-який ресурс, його слід вчасно виявити і розумно використати.
У XX ст. у багатьох державах було сформовано політику щодо пошуку та виховання обдарованих дітей та молоді, а також створено умови, які б усіляко сприяли їхньому розвиткові. Одна з перших програм почала діяти в Японії ще на початку XX ст. З середини XX ст. такі програми були розроблені в США і Європі. З 1988 р. діє «Євроталант» — комітет європейських країн з освіти інтелектуально розвинених, обдарованих і талановитих дітей та підлітків. У 1991 р. в Україні було прийнято комплексну програму пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей «Творча обдарованість», однак внаслідок кризової ситуації у країні не було до кінця реалізовано. У 2001 р. вийшов Указ президента «Про програму роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 p.». Він передбачав науково-методичне забезпечення роботи; систему пошуку обдаро-ваной молоді; їхнє навчання, виховання та розвиток; забезпечення соціально-правових гарантій. Усі ці заходи вживають для підтримки і розвитку здібностей людини.