Роль темпераменту в діяльності людини

Діяльність — трудова, навчальна, ігрова — висуває вимоги не ли­ше до знань і рівня розумового та емоційно-вольового розвитку осо­бистості, а й до типологічних особливостей нервової системи, а от­же, до темпераменту людини.

Залежно від змісту та умов діяльності сила, врівноваженість і рух­ливість нервової системи (темпераменту) особистості виявляються по-різному, відіграють позитивну або негативну роль. Там, де потрібна значна працездатність, витривалість, краще виявляє себе сильний тип нервової системи, а де слід виявити співчутливість, лагідність, краще виявляє себе слабкий тип нервової системи.

Неврівноваженість холерика шкодить там, де потрібно виявити витриманість, терплячість. Надто повільний темп рухів, повільне, мо­нотонне мовлення флегматика не сприяє успішності діяльності, де потрібно виявити рухливість, швидкість впливу на інших. Слабкість збудливості та гальмівні дії, що властиві меланхоліку, спричинюють боязкість, нерішучість, перешкоджає встановленню контактів з інши-

ми. Схильність сангвініка до захоплення новим, до нудьги при одно­манітній, хоча й важливій діяльності знижує активність у діяльності, постійно викликає потяг до нового, модного.

Дослідженнями доведено, що на основі однакових властивостей ви­щої нервової діяльності можна сформувати істотно різні динамічні особливості особистості: у слабкого типу нервової діяльності — силу дій, у неврівноваженого — врівноваженість, у інертного — жвавість, рухливість. Такі зміни настають під впливом змістового боку діяль­ності. Шляхом вправляння можна досягти певного рівня гальмуван­ня, слабкості, інертності чи нестриманості рухів, але утворені в такий спосіб позитивні дії — сила, врівноваженість, рухливість — не усува­ють повністю природженої слабкості, неврівноваженості або інерт­ності нервової діяльності. В екстремальних умовах звичне здебільшо­го втрачає силу, у дію вступають природні особливості типу нервової системи, властивої людині: слабкість, гальмівність, збудливість, які виявляються в розгубленості, ступорному стані, безпорадності, над­мірній збудливості, втраті самовладання.

Стиль діяльності кожної людини значною мірою залежить від ти­пу вищої нервової діяльності, що входить до структури її темпера­менту. Отже, у професійній орієнтації та підготовці до праці молоді потрібно зважати на особливості темпераменту.