Реферат Курсовая Конспект
ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ - раздел Психология, Міжрегіональна Академія Управління Персоналом ...
|
МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
МАУП
С. Д. Максименко В. О. Соловієнко
ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ
Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
Київ 2000
ББК 88я73 М17
Рецензенти: Н. В. Чепелєва, д-р психол. наук, проф. Ю. М. Швалб, д-р психол. наук
Відповідальний редактор І. В. Хронюк
Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом
Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист№ 1/131 від 03.02.2000)
Максименко С. Д., Соловієнко В. О.
МІ7 Загальна психологія: Навч. посібник. — К.: МАУП, 2000. — 256 с. — Бібліогр. у кінці розд.
ІЗВМ 966-608-012-5
У пропонованому навчальному посібнику викладено основи нормативного курсу загальної психології, розкрито загальні питання психології; розглянуто закономірності психічних процесів, психічної діяльності, емоційно-вольову сферу та індивідуальні особливості особистості; висвітлено питання психології особистості, колективу та психології спілкування.
Подано блок процедур, які забезпечують активне та свідоме засвоєння навчальної інформації.
Для студентів вищих закладів освіти, де викладається курс загальної психології.
ББК88я73
© С. Д. Максименко, В. О. Соловієнко, 2000
© Я. С. Уласік (дизайн обкладинки), 2000
© Міжрегіональна Академіяуправління
І8ВМ 966-608-012-5 персоналом (МАУП), 2000
ЧАСТИНА І
ВСТУП ДО ПСИХОЛОГІЇ
Розділ 1
ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЇ
Предмет психології та її завдання
Психологія — одна з наук про людину. Об'єктом її вивчення є найскладніша сфера життєдіяльності людини — психіка.Складність психіки як явища зумовлена тим, що вона є вищим продуктом біологічного та суспільного розвитку живих істот. Складним є і функціональний бік психіки. Вона є засобом орієнтування організму в навколишньому світі й регулятором поведінки в динамічних умовах середовища. Психічна активність людини спрямовується на різні об'єкти. Задовольняючи свої матеріальні (органічні) та духовні потреби як необхідну умову життя, людина шукає й одержує з навколишнього природного та соціального середовища необхідні для цього джерела, здобуває знання, планує свої дії, визначає засоби й шляхи їх здійснення, напружує свої сили, щоб досягти поставленої мети, переживає успіхи та невдачі. Усе це становить психічну діяльністьлюдини, яку вивчає наука психологія.
Ключові поняття теми
Психологія, психіка, відображувальна діяльність, активне психічне відображення, рефлекс, безумовний рефлекс, умовний рефлекс, закономірності вищої нервової діяльності, свідомість, несвідоме.
Формалізована структура змісту теми
Функції психіки:
сигнальна, регулятивна. Механізм психіки:
відображувальна діяльність мозку. Зміст психічного відображення:
відображення організмом життєвого середовища. Рівні відображення:
рівень безумовно-рефлекторного відображення дійсності, рівень умовнорефлекторного відображення дійсності.
ПСИХІКА
Психічні стани
Психічні процеси
Психічні властивості:
темперамент
здібності
характер
Емоційно-вольові: Пізнавальні:
почуття
воля
відчуття
сприймання
мислення
уява
пам'ять
увага
Завдання та проблемні ситуації
Що дає дослідникові (практикові) керування в пізнанні психічних явищ
принципами детермінізму, єдності свідомості та діяльності, розвитку
психіки в діяльності?
Чим принципово різняться підходи до вивчення пояснення психічних
явищ представників біхевіоризму, психоаналізу, гештальт-психології та
матеріалістичного напряму?
Поясніть з погляду закономірностей вищої нервової діяльності явища,
що трапляються в житті:
людина, що оволодіває якимись уміннями, спочатку робить багато
зайвих рухів;
у відповідальний момент людина може забути те, що добре знала;
на зауваження, що постійно робляться підвищеним голосом, дитина перестає реагувати.
4. Що є спільного та відмінного в діяльності мозку та електронно-обчислю
вальної машини? Порівняйте та проаналізуйте.
Список використаної та рекомендованої літератури
Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. — М.:
Изд-во МГУ, 1988.
Ильясов Й. Й., Орехов Н. Н. О теории й практике в психологии // Вопр.
психологии. — 1989. — № 4. 19
Лурия А. Р. Зволюционное введение в психологию. — М.: Изд-во МГУ,
1975.
Немов Р. С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.
Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. — М.: Просвещение,
1977.
Психологія І За ред. Г. С. Костюка. — К.: Рад. шк., 1968.
Рубинштейн С. Л. Основи общей психологии. — М.: Педагогика, 1989.
Розділ 2
МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЇ
Ключові поняття теми
Метод, принцип об'єктивності, метод інтроспекції, метод спостереження, метод експерименту, метод бесіди, метод тестів, метод соціометрії, метод аналізу продуктів діяльності, метод анкетування, метод узагальнення незалежних характеристик, метод самооцінки, генетичний метод, кількісний аналіз результатів дослідження, якісний аналіз результатів дослідження.
Формалізована структура змісту теми Метод— шлях наукового пізнання явищ і процесів об'єктивної дійсності.
Завдання та проблемні ситуації
У чому полягає основна відмінність природного експерименту від спостереження? У чому виявляються позитивні аспекти першого та другого
методів?
Сформулюйте основні вимоги до проведення методів бесіди та анкетування, яких треба дотримуватися, щоб забезпечити об'єктивність і
надійність результатів дослідження.
У чому полягає коректність тлумачення результатів, отриманих внаслідок
застосування тестів?
Які величини потрібно визначати при кількісній обробці даних до
слідження і що вони характеризують?
ЗО
РОЗВИТОК ПСИХІКИ І СВІДОМОСТІ
Ключові поняття теми
Подразливість, чутливість, тропізм, інстинкт, інтелектуальна поведінка, свідома діяльність, дифузна нервова система, ганглієва нервова система, трубчаста нервова система.
Формалізована структура змісту теми
Інформаційний зміст теми:
еволюція психіки на всіх етапах розвитку живих істот.
РОЗВИТОК ПСИХІКИ ТА її МЕХАНІЗМІВ
Етапи розвитку нервової системи:
дифузна
ганглієва
трубчаста
Етапи розвитку психіки:
подразливість
чутливість
інстинкти
научення
інтелектуальна
діяльність
свідомість
Етапи розвитку централізації нервової системи:
ланцюжкова нервова
система
цереброспінальна
нервова система
центральна нервова
система з вищим
її відділом — головним мозком
Запитання для самостійної роботи
Чому здатність до відображення є атрибутом живої матерії?
У чому полягає суть сигнальної ролі психіки?
Назвіть етапи розвитку нервової системи.
Назвіть етапи розвитку психіки.
Як розвиток психіки пов'язаний із середовищем та умовами життя?
Роль праці у виникненні людської свідомості.
Роль мови у розвитку людської свідомості.
Що спільного та відмінного у психічній діяльності тварин і людини?
Назвіть ознаки людської свідомості.
10. Охарактеризуйте умови розвитку людської свідомості.
Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю
Чи є здатність до відображення необхідною властивістю живої матерії? Чи можна стверджувати, що розвиток здатності до відображення є результатом боротьби за виживання біологічних систем? Чи такою є послідовність етапів розвитку нервової системи: дифузна, ланцюжкова, вузлова, ганглієва, цереброспінальна?
Чи такою є послідовність етапів розвитку психіки: подразливість, чут
ливість, научення, інстинкти, інтелектуальна діяльність, свідомість?
Чи можна стверджувати, що сутність відмінностей психіки людини і тва
рини полягає в такому: що для першої — це інструмент перетворення
світу з метою максимального задоволення своїх потреб, а для другої — ме
ханізм пристосування до реальних умов життя?
Чи можливі вищі форми психіки без знакових систем, наприклад мови?
ЧАСТИНА II
ОСОБИСТІСТЬ, СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ
Розділ 4
Ключові поняття теми
Особистість, індивідуальність, біологічна підструктура, особливості соціального досвіду, спрямованість, активність, мотив, інтерес, переконання, ідеал, звичка, установка, мета, рівень домагань, самооцінка, фрустрація, рушійні сили розвитку особистості, біогенетичний закон розвитку, соціогенетичний закон розвитку.
ПСИХОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ
Спрямованість особистості:
домінують потреби
домінують цілі
Мотиви:
Інтереси
переконання
ідеали
звички
установки
Система саморегуляції
Індивідуально-типологічні особливості:
темперамент
характер
Можливості особистості:
здібності
знання, вміння, навички
Психічні процеси:
пізнавальні
емоційно-вольові
Завдання та проблемні ситуації
За якими зовнішніми проявами особистості можна зробити висновок
про рівень її розвитку та суспільну свідомість?
У чому виявляється істотна відмінність у поглядах на джерела актив
ності особистості представників різних психологічних теорій?
Як можна психологічно обгрунтувати твердження, що інтерес постає во
дночас і як важливий мотив навчання, і як засіб підвищення його ефектив
ності?
Як, аналізуючи потреби особистості, можна зробити висновок про рівень
її індивідуальної та суспільної свідомості?
Чи є стан фрустрації закономірним наслідком завищених домагань осо
бистості?
У чому може виявлятися негативна та позитивна роль установок у житті
людини? Чи є можливість формувати їх цілеспрямовано і як саме?
Розділ 5
СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ
ХАРАКТЕРИСТИКИ ГРУПИ
за кількісним складом:
велика
мала
за способом утворення:
реальна
умовна
офіційна
неофіційна
диференціація статусу членів групи в колективі:
"зірки"
"бажані"
"малобажані"
"ізольовані"
за значущістю для особистості:
еталонна
референтна
за рівнем організації:
дифузна
асоціація
корпорація
колектив
ЧАСТИНА III
ДІЯЛЬНІСТІ
Розділ 6
ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ
Отже, діяльність людини — це свідома активність, що виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Поняття про навички.Повторно виконуючи ту чи іншу дію, людина вправляється в її виконанні. Унаслідок цього вдосконалюється виконання нею цієї дії. Дія виконується дедалі швидше, легше, вільніше, потребує менше напруження, зусиль і вольового контролю, кількість помилкових рухів зменшується. Людина усвідомлює мету дії, шлях досягнення цієї мети; техніка ж її досягнення функціонує сама по собі, більш-менш автоматизовано. Отже, удосконалені шляхом багаторазових вправ компоненти вмінь, що виявляються в автоматизованому виконанні дій, називаються навичками.
Наявність навичок полегшує людині виконання свідомих завдань. За свідомістю залишається можливість починати, регулювати й завершувати дію, а сам рух відбувається без будь-якого подальшого втручання волі як реальне повторення того, що вже робилося тисячі разів (І. Сєченов). Людина може усвідомлювати й автоматизовані компоненти, тобто рухи, з яких складається певна діяльність. У разі потреби вона може спрямовувати свою увагу на саму техніку написання літер з метою, наприклад, вивести їх каліграфічне, красиво. Можуть усвідомлюватися рухи артикуляційних органів при вимові звуків мови, звичні рухи пальців при грі на музичному інструменті з метою її проконтролювати, змінити дещо в них. Людина починає усвідомлювати рухи за появи ускладнень, перешкод у їх виконанні.
Процес формування вмінь і навичок.Уміння і навички формуються у людини у процесі її навчання. Виокремлюють три основні його фази. Перша розпочинається з усвідомлення завдання та способів його виконання. Так, досвідчений майстер з'ясовує і показує новачкові, як виконувати ті чи інші виробничі операції, а останній ознайомлюється з ними. Навчаючи учнів писати, їх теж ознайомлюють з тим, як треба виводити кожну літеру. Потім ті, хто навчається, пробують застосувати одержані пояснення на практиці, тобто виконувати відповідні дії.
На підставі пояснень, зорового сприймання, показу дії утворюється перше, ще загальне, схематичне зорове уявлення про просторові та часові особливості дії — про напрямок та амплітуду рухів, їх швидкість, погодження та послідовність. Вправляння супроводжується значним вольовим зусиллям і почуттям впевненості, віри у свої сили або сумнівом, нерішучістю, боязкістю. Ці переживання позначаються на ефективності вправляння, сприяючи йому або затримуючи його.
У результаті подальших тренувань, тобто багаторазового повторення певних дій з метою їх закріплення та вдосконалення, поступово послідовність рухів стає злагодженішою, а дії — чіткішими та погод-женішими. Вправність переходить у другу, вищу фазу своєї досконалості. Фізіологічним її підґрунтям є зміцнення в корі великих півкуль головного мозку тимчасових нервових зв'язків, їх спеціалізація, вироблення певної їх системи, тобто утворення певного динамічного стереотипу.
Унаслідок тренування виконання дії прискорюється і полегшується. Усуваються зайві рухи і зменшується напруження при їх виконанні. Це означає, що іррадіація збудження, яка відбувалася на початку і зумовлювала велику кількість зайвих рухів, змінюється його концентрацією. Зайві рухи, які не знаходять "ділового підкріплення", поступово гальмуються як неадекватні певній ситуації. Адекватні ж рухи стають економнішими, чіткішими, точнішими.
У процесі вдосконалення виконання дії змінюється співвідношення аналізаторів, що беруть участь у цьому процесі. Така зміна виявляється, зокрема, у тому, що зменшується роль зорових і підвищується роль рухових відчуттів у регуляції дії. Це можна спостерігати під час формування виробничих, спортивних умінь і навичок, умінь грати на музичному інструменті та багатьох інших.
Вирішальне значення у формуванні вмінь і навичок має регулювання рухів на основі самоконтролю. Самоконтроль сприяє виробленню тонких зорових, слухових і рухових диференціювань, а це, у свою чергу, сприяє точності дій. У процесі підвищення вправності зоровий контроль за ходом дії, що має провідне значення на початку вправляння, поступово зменшується, поступаючись контролю за рухами, тобто контролю за дією тих органів, якими вона здійснюється.
Залежно від того, як рухи автоматизуються, змінюється роль зорового сприймання у процесі виконання дії. На перших порах зорове сприймання і дія збігаються, наприклад сприймання літери поєдну-
ється з її вимовою. Таке поєднання неминуче й необхідне, але воно дуже вповільнює виконання завдання. Унаслідок вправляння сприймання починає дедалі випереджати дію. Так, при швидкому, виразному читанні вимова прочитаного випереджається сприйманням не лише окремих складів, а й цілих слів, що йдуть за тим словом, яке вимовляється. Сприймані наступні елементи тексту підготовлюють подальші рухи й тим забезпечують швидкий темп і вищу ефективність виконання дії.
Кожна дія складається з більшої чи меншої кількості рухів. Вміле виконання дії потребує об'єднання цих рухів у цілісний акт, а цих актів — у ще складнішу дію.
Наприклад, пілот, літаючи по замкненому колу, за 5-6 хвилин повинен виконати 200 окремих рухів. Успішно справитися з цим завданням можна, лише об'єднавши їх у складніші цілісні дії. Фізіологічним підґрунтям об'єднання рухів у цілісну дію є утворення "асоціацій асоціацій", тобто ланцюгів тимчасових нервових зв'язків, певних їх систем. Закріплюючись, останні стають стереотипними. Ця стереотипія і є підґрунтям автоматизованого виконання дії. У цьому зв'язку вольове зусилля набагато зменшується, повільне зосередження уваги на рухах переходить у стан післядовільної уваги, рухи стають упевненішими і точнішими, полегшується свідомий контроль за процесом виконуваної дії.
Такий рівень розвитку навички характерний для останньої, третьої фази вправності. На цій фазі дії стають завченими, що дає можливість удосконалювати їх, доводити до певного рівня майстерності.
Як уже зазначалося, формування вмінь і навичок починається звичайно зі словесних пояснень і засвоєння правил дії. Оцінка виконаних дій, усвідомлення їх результатів так само здійснюються здебільшого за допомогою слова. Слово, включаючись у процес формування вмінь і навичок, сприяє виробленню чіткої послідовності, темпу і ритму рухів, їх системи.
Проте хоч би якою звичною, автоматизованою не була дія, свідомий контроль над нею ніколи не припиняється. Ми одразу усвідомлюємо відхилення від необхідного правила чи способу виконання дії. Ми помічаємо, наприклад, неправильний рух руки при письмі, неправильну вимову слова, помилку у виробничій операції, у рухах при керуванні автомашиною тощо і вносимо корективи в наші дії. Отже, хоча дія в цьому разі й відбувається автоматизовано, проте вона залишається свідомо контрольованою.
Умови формування вмінь і навичок.Основними умовами успішного формування вмінь і навичок є усвідомлення мети завдання і розуміння його змісту та способів виконання. Цього досягають поясненнями завдання, демонструванням кращих зразків виконуваного завдання та самої дії виконання.
Успіх формування вмінь і навичок найбільшою мірою залежить від свідомого ставлення, готовності особистості до вироблення в собі вмінь і навичок, інтересу до кращого виконання дій, пов'язаних з виконанням завдання.
У формуванні вмінь і навичок важливо враховувати індивідуальні особливості людини: тип нервової системи, попередній досвід, теоретичні знання, нахили та здібності.
Не менш важливу роль у засвоєнні вмінь і навичок відіграють умови навчання, правильна організація процесу вправляння: послідовність засвоєння дій, поступовий перехід від простішого до складніших завдань, від повільного до швидкого темпу їх виконання.
При вправлянні потрібно враховувати й те, що тривале безперервне вправляння, як і тривалі перерви в ньому (наприклад, заняття з музики, спортивні тренування, трудові операції проводяться один раз на тиждень), не сприяють успішному формуванню вмінь і навичок. Тривалі інтервали між вправами ведуть до ослаблення сформованих умінь і навичок.
Ключові поняття теми
Активність, поведінка, діяльність, мотив, мета, інтеріоризація, екстеріоризація, зворотна аферентація, дія, рух, уміння, навички, вправляння, автоматизація навички, перенесення навички, інтерференція, гра, навчання, праця.
Формалізована структура змісту теми
Психологічна функція діяльності:
специфічно людська форма активності, спрямована на задоволення різнобічних потреб людини. Психологічні характеристики діяльності:
регульованість свідомою метою, суспільна природа, спрямованість на перетворення життєвого середовища.
СТРУКТУРА ДІЯЛЬНОСТІ
Цілі Засоби діяльності
зовнішні внутрішні
(предметні) (розумові) уміння
МОВА І МОВЛЕННЯ
Формалізована структура змісту теми
Соціально-психологічна функція мови:
нагромадження та передавання суспільного досвіду засобами знакових систем. Фізіологічна природа слова:
умовно-рефлекторний зв'язок першосигнального змісту об'єкта та мовного знака.
МОВА
Елементи
Функції
словниковий склад
граматична будова
сигніфікативна
вираження змісту предмета інформації
МОВЛЕННЯ
Функції:
експресивність (виразність)
об'єктивація внутрішнього
змісту психічного життя
у вербальних засобах
усне
Різновиди
внутрішнє
діалогічне
монологічне
Розділ 8
СПІЛКУВАННЯ
Ключові поняття теми
Спілкування, комунікація, інформація, вербальне спілкування, невербальне спілкування, комунікативна функція спілкування, інтерактивна функція спілкування, рефлексія, перцептивна функція спілкування, інтерпретація, стереотипізація, міжособистісне спілкування, особистісно-групове спілкування, міжгрупове спілкування, опосередковане спілкування, безпосереднє спілкування, довготривале спілкування, короткочасне спілкування, завершене спілкування, незавершене спілкування.
Формалізована структура змісту теми
Соціальна функція спілкування:
забезпечення міжособистісної взаємодії. Механізм спілкування:
обмін інформацією.
СПІЛКУВАННЯ
Засоби:
вербальні
невербальні
Різновиди
Функції:
комунікативна
інтерактивна
перцептивна
залежно від контингенту за тривалістю: за включеністю: за завершеністю:
учасників:—короткочасне —опосередковане —завершене
міжособистісне —довготривале —безпосереднє —незавершене
особистісно-групове
міжгрупове
Розділ 9
УВАГА
Ключові поняття теми
Увага, уважність, осередок оптимального збудження, домінанта, орієнтувальний рефлекс, взаємна індукція, мимовільна увага, довільна увага, після-довільна увага, зовнішня увага, внутрішня увага, обсяг уваги, стійкість уваги, розподіл уваги, переключення уваги, коливання уваги, розсіяність уваги.
Формалізована структура змісту теми
Психічна функція уваги:
зосередження свідомості на об'єкті діяльності. Фізіологічний механізм уваги:
взаємна індукція процесів збудження та гальмування, виникнення в корі півкуль головного мозку осередку оптимального збудження (І. Павлов), домінанти (О. Ухтомський).
УВАГА
За наявністю вольової регуляції:
мимовільна
довільна
післядовільна
За спрямованістю на об'єкти:
зовнішня
внутрішня
Структура:
стійкість
концентрація
обсяг
переключення
розподіл
коливання
ЧАСТИНА IV
ПІЗНАВАЛЬНІ ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ
Розділ 10
ВІДЧУТТЯ
Відчуття — пізнавальний психічний процес відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ при їх безпосередній дії на органи чуття людини.
Відчуття — це найпростіший психічний процес, первинна форма орієнтування живого організму в навколишньому середовищі. З відчуттів починається пізнавальна діяльність людини. За допомогою різних аналізаторів вона відбирає, нагромаджує інформацію про об'єктивну реальність, про власні суб'єктивні стани й на підставі одержуваних вражень виробляє адекватні умовам способи реагування на зовнішні та внутрішні впливи. Органи чуття— це єдині канали, по яких зовнішній світ проникає у свідомість людини. Відображуючи об'єктивні характеристики предметів і явищ, відчуття існують у свідомості як суб'єктивні образи об'єктивного світу. Ця особливість відчуттів зумовлена, з одного боку, природою самих відчуттів як продукту відображувальної діяльності мозку, а з іншого — психічним складом особистості, що відчуває.
Для відчуттів характерне їх позитивне або негативне емоційне забарвлення. Приємні або неприємні відчуття сигналізують про позитивну чи негативну дію подразника й викликають відповідну дію на нього. Життєва і гностична роль відчуттів дуже важлива, оскільки вони є єдиним джерелом наших знань про зовнішній світ і про нас самих.
Ключові поняття теми
Чуттєве пізнання, відчуття, аналізатор, контактні відчуття, дистантні відчуття, екстерорецептори, інтерорецептори, пропріорецептори, чутливість, поріг чутливості, адаптація, адекватний подразник, сенсибілізація, синестезія.
Формалізована структура змісту теми
Пізнавальна функція відчуттів:
відображення окремих якостей та властивостей об'єктів. Фізіологічний механізм відчуттів:
безпосередня дія подразника на аналізатор.
ВІДЧУТТЯ
Загальні властивості: Властивості, що виявляються
Якість за конкретних умов перебігу
інтенсивність процесу:
тривалість —адаптація
сенсибілізація
синестезія
Розділ 11
СПРИЙМАННЯ
Поняття про сприймання
Безпосередньо контактуючи з навколишнім світом, людина одержує інформацію не лише про певні властивості та якості, що притаманні тим або іншим об'єктам чи явищам, відчуваючи їх, а й відомості про самі об'єкти як цілісні утворення. Таке цілісне їх відображення в мозку людини характеризує другу ланку єдиного процесу чуттєвого пізнання — сприймання.
Сприймання — це психічний процес відображення в мозку людини предметів та явищ у цілому, у сукупності всіх їх якостей та властивостей при безпосередній дії на органи чуття.
У сприйманні предмета як своєрідного синтезу його властивостей відбувається реакція на комплексний подразник, рефлекс на відношення між його якостями. У результаті сприймання виникають суб'єктивні образи сприйманих об'єктів — уявлення. Процес сприймання відбувається у взаємозв'язку з іншими психічними процесами особистості: мисленням (ми усвідомлюємо об'єкт сприймання), мовою (називаємо його словом), почуттями (виявляємо своє ставлення до нього), волею (свідомим зусиллям організовуємо перцептивну діяльність). Важливу роль у сприйманні відіграють емоційний стан особистості, її прагнення, переживання змісту сприйнятого. Емоції постають як мотив, внутрішнє спонукання до пізнання предметів та явищ. У сприйманні предметів та явищ світу важливу роль відіграють активність, дійовість особистості. Вона виявляється в рухах органів чуття, спрямованих на об'єкти, які сприймаються, в їх обмацуванні, обстеженні зором їх контурів, окремих частин. У всіх різновидах сприймання моторний компонент сприяє виокремленню предмета серед інших об'єктів. На це звернув увагу І. Сєченов, вказуючи на те, що сенсорний і руховий апарати у набутті досвіду об'єднуються у відображувальну систему. Практичні дії — це одна з основних передумов адекватного сприймання предметів та явищ об'єктивної дійсності.
Сприймання, комплексний подразник, предметність, цілісність сприймання, структурність сприймання, осмисленість сприймання, константність сприймання, апперцепція, ілюзія, сприймання простору, сприймання руху, сприймання часу, спостереження, спостережливість, конвергенція, акомодація, диспаратні точки, синкретичне сприймання.
Формалізована структура змісту теми
Пізнавальна функція сприймання:відображення предметів і явищ дійсності загалом. Фізіологічний механізм сприймання:утворення систем умовно-ефлекторних зв'язків на безпосередню дію комплексного подразника на аналізатор.
СПРИЙМАННЯ
Властивості:
предметність
цілісність
структурність
Різновиди за участю аналізаторів:
зорові
смакові
слухові
нюхові
рухові
дотикові
больові
органічні
осмисленість
константність
Різновиди залежно від складності об'єктів, що відображуються:
сприймання простору
сприймання руху
сприймання часу
ЧУТТЄВЕ ПІЗНАННЯ
безпосереднє / \ сприймання — відображення
відображення / \ предметів загалом
дійсності
. . . відчуття — відображення
відображення зовнішніх ознак
окремих якостей, властивостей
предметів та явищ ,
об єктів
Розділ 12
МИСЛЕННЯ
Мислення — це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів та явищ об'єктивної дійсності в їх істотних зв'язках і відношеннях.
Мислення людини нерозривно пов'язане з мовою,яка є знаряддям формування і способом існування думки. У слові закріплюється нагромаджений пізнавальний досвід, який людина використовує в разі потреби. Узагальнюючи у слові свої знання про предмети та явища дійсності, людина виходить за межі того, що дано їй безпосередньо у відчуттях і сприйманнях, значно розширює свої пізнавальні можливості, удосконалює мислення.
Розумова діяльність органічно пов'язана з практикою.Практика є джерелом розумової діяльності. Мислення породжується потребами людської практики і розвивається у процесі пошуку шляхів їх задоволення. Навіть для наукових теоретичних проблем пізнання, які не пов'язані безпосередньо з потребами практики, вона є їх віддаленим джерелом. У свою чергу, практична діяльність неможлива без мислення, вона стимулює його постійний розвиток, сприяючи впровадженню досягнень людської думки в різні сфери життя суспільства.
Значення мислення в житті людини полягає в тому, що воно дає можливість наукового пізнання світу, передбачення і прогнозування розвитку подій, практичного оволодіння закономірностями об'єктивної дійсності, постановки їх на службу потребам та інтересам людини. Мислення є підвалиною свідомої діяльності особистості, формування її розумових та інших властивостей. Рівень розвитку мислення визначає, якою мірою людина здатна орієнтуватися в оточуючому світі, як вона панує над обставинами та над собою.
156Розумова діяльність людини, що спрямована на пізнання закономірностей об'єктивного світу, має суспільну природу. Суспільно-історична зумовленість мислення виявляється в тому, що в кожному акті пізнання дійсності людина спирається на досвід, нагромаджений попередніми генераціями, оперує тими засобами пізнання, які були створені ними. До таких засобів насамперед належать мова як знаряддя вираження, узагальнення та збереження результатів пізнавальної діяльності людей, а також наука і суспільна практика. Широта узагальнень і глибина розкриття сутності явищ значною мірою зумовлені також результатами пізнання дійсності, досягнутими на попередньому етапі історичного розвитку людського суспільства. Як за прибережною хвилею відчувається тиск цілого океану, слушно зауважував з цього приводу Д. Писарєв, так і за кожною думкою людини, якою б новою чи оригінальною вона не здавалася, стоїть досвід багатьох попередніх генерацій.
Отже, хоча мислення кожної людини розвивається й формується у процесі її власної активної пізнавальної діяльності, його зміст і характер завжди зумовлені загальним рівнем пізнання, якого досягло суспільство на певному етапі свого розвитку. Це дає підстави розглядати мислення як продукт суспільно-історичного розвитку. Суспільна природа мислення виявляється також у потребах суспільства, характері тих пізнавальних завдань, на розв'язання яких воно спрямоване.
Об'єктом розумової діяльності завжди є найактуальніші проблеми, породжені сучасністю. На нинішньому історичному етапі такими є екологічні проблеми, проблеми економічної інтеграції країн в умовах ринкових відносин та ін. Поглиблення соціальної сутності мислення зумовлене потребою постійно залучати для розв'язання кожного конкретного завдання досвід, нагромаджений фахівцями в суміжних галузях знання. Завдяки соціально-історичній природі мислення людство забезпечує наступність у передаванні від генерації до генерації інтелектуальних надбань, створюючи умови для соціального та науково-технічного прогресу.
Ключові поняття теми
Мислення, аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизація, класифікація, систематизація, судження, умовивід, поняття, проблемна ситуація, завдання, гіпотеза, наочно-дійове мислення, наочно-образне мислення,
Словесно-логічне мислення.
Формалізована структура змісту теми
Пізнавальна функція мислення:
розкриття внутрішньої, безпосередньо не даної у відчуттях та сприйманнях сутності об'єктів та явищ дійсності. Механізм пізнання мислення:
операції аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікації та систематизації.
МИСЛЕННЯ
Форми:
судження
міркування
умовивід
поняття
Індивідуальні особливості:
самостійність
критичність
гнучкість
глибина
послідовність
швидкість
Різновиди
за формою:
наочно-дійове
наочно-образне
словесно-логічне
(поняттєве)
за характером розв'язуваних завдань:
теоретичне
практичне
за мірою розгорнутості:
дискурсивне
інтуїтивне
за мірою новизни та оригінальності:
репродуктивне
(відтворювальне)
продуктивне
(творче)
УЯВА
Ключові поняття теми Уява, довільна уява, мимовільна у ява, випереджальне відображення, репродуктивна у ява, творча уява, мрія, дисоціація, аглютинація, наголошування, гіперболізація, схематизація, типізація.
Формалізована структура змісту теми
Пізнавальна функція уяви:
створення образів нових об'єктів;
випереджальне відображення реальності.
Психологічний механізм уяви:
дисоціація життєвих вражень та об'єднання виокремлених елементів у нові комбінації.
УЯВА
Різновиди:
репродуктивна (мимовільна, довільна)
творча (довільна)
мрія (довільна)
Прийоми створення образів:
аглютинація
схематизація
гіперболізація
наголошування
типізація
Запитання для самостійної роботи
1 . У чому полягає специфічність відображення дійсності у процесах уяви?
Чим зумовлена діяльність людської уяви?
Від чого залежить багатство створюваних людиною образів уяви?
У чому полягає принципова відмінність між образами репродуктивної
та продуктивної уяви?
У чому полягають особливості мрії як різновиду творчої уяви?
У чому виявляється зв'язок процесів чуттєвого пізнання і мислення з
уявою?
Охарактеризуйте механізм впливу образів уяви на фізіологічні процеси
людини.
Як уява пов'язана з емоційно-вольовою сферою особистості?
Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю
1 . Чи згодні ви з твердженням, що без уяви неможлива будь-яка практична
ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ?
Чи завжди уява міститься у процесі розумової діяльності?
Чи є уява у тварини?
Чи є принципова відмінність між образами творчої уяви та галюци
націями?
Чи може яскравість уяви негативно позначитися на психічному житті
людини?
Чи погодитеся ви з думкою, що мрія — це створення образів уяви, у
здійсненні яких вона впевнена?
Чи може бути уява дитини багатшою, ніж уява дорослої людини?
Розділ 14
ПАМ'ЯТЬ
Ключові поняття теми
Пам'ять, асоціація, запам'ятовування, відтворення, впізнавання, згадування, пригадування, персеверація, ремінісценція, образна пам'ять, словесно-логічна пам'ять, емоційна пам'ять, рухова пам'ять, оперативна пам'ять, короткочасна пам'ять, довготривала пам'ять.
Формалізована структура змісту теми
Пізнавальна функція пам'яті:
нагромадження життєвого досвіду. Фізіологічний механізм пам'яті:
здатність нервової системи фіксувати і зберігати враження.
ЧАСТИНА V
ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВІ ПРОЦЕСИ
Розділ 15
ЕМОЦІЇ І ПОЧУТТЯ
Ключові поняття теми
Почуття, емоції, стенічні почуття, астенічні почуття, чуттєвий тон, настрої, афекти, пристрасті, стреси, фрустрація, моральні почуття, інтелектуальні почуття, естетичні почуття, праксичні почуття.
Формалізована структура змісту теми
Психологічна функція почуттів:
емоційне переживання ставлення суб'єкта до об'єктивної дійсності. Фізіологічний механізм почуттів:
взаємодія підкоркових центрів з корою великих півкуль головного мозку при їх провідній ролі.
ПОЧУТТЯ
Різновиди за характером Різновиди за їх суспільною
Різновиди за характером їх впливу на діяльність:
стенічні
астенічні
їх переживань:
настрої
афекти
пристрасті
стреси
фрустрації
сутністю (вищі почуття):
моральні
інтелектуальні
естетичні
праксичні
Розділ 16
ВОЛЯ
Поняття про волю
Ключові поняття теми
Воля, мимовільна дія, довільна дія, вольове зусилля, дія, затримка, бажання, потяг, воління, боротьба мотивів, прийняте рішення, сила волі, безвілля, абулія.
Формалізована структура змісту теми
Психологічна функція волі:
свідома регуляція психічної активності особистості. Фізіологічний механізм волі:
зумовлене свідомою метою рефлекторне збудження кінестетичних клітин кори великих півкуль головного мозку через активізацію слідів від подразників, що діяли раніше.
Воля
Види вольових дій:
мимовільні
довільні
Структура вольових дій:
прості
складні
Вольові якості людини:
цілеспрямованість
самостійність
ініціативність
витримка
самовладання
наполегливість
рішучість
Структура складної вольової дії:
потяг (неусвідомлене бажання)
бажання (усвідомлене прагнення
до об'єкта)
воління (активне прагнення до
об'єкта, що характеризується
усвідомленням мети і засобів
її досягнення)
боротьба мотивів (зіткнення
суперечливих спонукань,
бажань, прагнень при виборі
мети та способів дії)
прийняття рішення
дія виконання (реалізація
прийнятого рішення, подолання
реальних об'єктивних
і суб'єктивних перешкод)
ЧАСТИНА VI
ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ
Розділ 17
ТЕМПЕРАМЕНТ
Характеристика темпераментів
Зв'язок типів темпераменту та типів вищої нервової діяльності | |||
Холерик Сангвінік Флегматик Меланхолік | Сильний Сильний Сильний Слабкий | Неврівноважений Врівноважений Врівноважений Неврівноважений | Рухливий Рухливий Малорухливий Інертний |
Фізіологічне підґрунтя темпераменту
Вчення І. Павлова про типи нервової системи та вищої нервової діяльності внесло істотні зміни в наукове розуміння темпераменту. Поєднання різного ступеня сили, врівноваженості та рухливості процесів збудження та гальмування дало підставу виокремити чотири основні типи нервової системи.
Сильний, врівноважений, але рухливий — жвавий тип.
Сильний, врівноважений, але інертний — спокійний, але малорух
ливий тип.
Сильний, неврівноважений з переважанням збудження над галь
муванням — збудливий, нестриманий тип.
Ключові поняття теми
Темперамент, тип вищої нервової діяльності, сила нервових процесів, рухливість нервових процесів, врівноваженість нервових процесів, екстравертова-ність, інтровертованість, сензитивність, реактивність, пластичність, ригідність, резистентність.
Формалізована структура змісту теми
Основні компоненти темпераменту:
загальна психічна активність, моторика, емоційність. Фізіологічне підґрунтя темпераменту:
тип вищої нервової діяльності.
ТЕМПЕРАМЕНТ
Властивості вищої нервової діяльності:
сила процесів
збудження та
гальмування
врівноваженість
процесів збудження
та гальмування
рухливість процесів
збудження та
гальмування
Типи:
сангвінік (нервові процеси
сильні, врівноважені,
рухливі)
холерик (нервові процеси
сильні, неврівноважені)
флегматик (нервові процеси
сильні, врівноважені,
інертні)
меланхолік (нервові процеси
слабкі, малорухливі,
неврівноважені)
Основні властивості:
сензитивність
пластичність
резистентність
реактивність
ригідність
екстравертованість
та інтровертованість
Розділ 18
ЗДІБНОСТІ
Здібності — це індивідуально-психологічні особливості особистості, які є умовою успішного здійснення певної діяльності й визначають відмінності в оволодінні необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками.
Індивідуальні відмінності
У здібностях людей
Ключові поняття теми
Здібності, структура здібностей, загальні здібності, спеціальні здібності, задатки, обдарованість, талант, геніальність.
Формалізована структура змісту теми
Задатки— анатомо-фізіологічне підґрунтя здібностей. Умови реалізації задатків як здібностей:
діяльність, активна взаємодія з навколишньою дійсністю,
навчання та виховання.
Здібності— реалізовані в діяльності потенційні можливості
особистості.
ЗДІБНОСТІ
Структура: — задатки | Рівні розвитку: — обдарованість | Широта: — загальні |
— знання | — талант | — спеціальні |
— вміння | — геніальність | |
— навички |
Рівні виявлення:
репродуктивний
творчий
Розділ 19
ХАРАКТЕР
Ключові поняття теми
Характер, структура характеру, тип характеру, акцентуація, акцентуація застрявання, акцентуація педантизму, акцентуація демонстрування, акцентуація тривожності, риси характеру, моральні риси характеру, вольові риси характеру.
Формалізована структура змісту теми
Характер— індивідуально своєрідне сполучення постійних істотних властивостей особистості, що виявляються в її поведінці. Групи рис характеру, що виражають ставлення особистості до дійсності:
ставлення до трудової діяльності, ставлення до інших людей, ставлення до самої себе, ставлення до речей та природного середовища.
ХАРАКТЕР
Властивості характеру:
повнота
цілісність
визначеність
сила
Зміст і форма
Риси характеру:
інтелектуальні
емоційні
вольові
Стійкі риси, що виявляють ставлення особистості:
до самої себе
до інших людей
до праці
до речей та природного
середовища
Зміст
ПЕРЕДМОВА З
Частина І
ВСТУП ДО ПСИХОЛОГІЇ 4
Розділ 1. Предмет психології 4
Предмет психології та її завдання 4
Рефлекторна природа психіки 5
Психіка і свідомість 13
Основні галузі психологічних знань 14
Зв'язок психології з іншими науками 15
Основні напрями в сучасній психології 16
Розділ 2. Методи психології 21
Основні вимоги до методів психології 21
Основні методи психології.
Спостереження, експеримент 22
2.3. Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів
діяльності, узагальнення незалежних характеристик,
самооцінка 24
2.4. Кількісний та якісний аналізи дослідження психічних явищ 28
Розділ 3. Розвиток психіки і свідомості 32
Виникнення та розвиток психіки 32
Розвиток механізмів психічної діяльності 32
Розвиток психіки на різних етапах еволюції
тваринного світу 36
3.4. Виникнення та історичний розвиток
людської свідомості 41
Частина II
ОСОБИСТІСТЬ, СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ 45
Розділ 4. Психологія особистості 45
Поняття про особистість та її структуру 45
Активність особистості та її джерела 47
Розвиток і виховання особистості 50
Розділ 5. Соціальні групи 59
Поняття про групи 59
Міжособистісні стосунки у групі 61
Психологічна сумісність і конфлікт
у міжособистісних стосунках 63
Частина III
ДІЯЛЬНІСТЬ 69
Розділ 6. Психологічний аналіз діяльності 69
Поняття про діяльність 69
Мета і мотиви діяльності 70
Структура діяльності 71
Засоби діяльності, процес їх засвоєння 72
Перенесення та інтерференція навичок 76
Основні різновиди діяльності 80
Творча діяльність 85
Розділ 7. Мова і мовлення 90
Поняття про мову та її функції 90
Фізіологічні механізми мовної діяльності 92
Різновиди мовлення 95
Розділ 8. Спілкування 102
Поняття про спілкування 102
Засоби спілкування 103
Функції спілкування 106
Різновиди спілкування ПО
Розділ 9. Увага 115
Поняття про увагу 115
Фізіологічне підґрунтя уваги 117
Різновиди і форми уваги 120
Властивості уваги 123
Частина IV
Частина V
ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВІ ПРОЦЕСИ 197
Розділ 15. Емоції і почуття 197
Поняття про емоції і почуття 197
Фізіологічне підґрунтя емоцій і почуттів 199
Вираження емоцій і почуттів 200
Форми переживання емоцій і почуттів 201
Вищі почуття 203
Розділ 16. Воля 208
Поняття про волю 208
Довільні дії та їх особливості 209
Аналіз складної вольової дії 211
Основні якості волі 213
Безвілля, його причини і переборення 215
Частина VI
ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
СПОІО§у І8 8ІШІІЄСІ.
Навчальне видання
МаксименкоСергій Дмитрович СоловієнкоВалентин Олександрович
ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ
Навчальний посібник
Есіисайопаї есііііоп
МаЬзутепІіо,8ег§іу В. 8о1оуіеп1іо,Уаіепіуп О.
ОЕМЕКАЬ РЗУСНОЬООУ
ЕЛисаІіопаї тапиаі
Редактор М. В. Дроздецька
Коректори: 7. В. Точаненко. О. І. Гоменюк
Комп'ютерна верстка А. Б. Нефедов
Оформлення обкладинки Я. С. Уласік
Підп. до друку 31.01.2000. Формат 60х84/16. Папір офсетний.
Друк офсетний. Ум. друк. арк. 15,0. Обл.-вид. арк. 15,4.
Тираж 6500 пр. Зам. № 0-37
Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП) 03039 Київ-39, вул. Фрометівська, 2, МАУП
Акціонерне товариство закритого типу "Книга" 254655 МСП Київ-53, вул. Артема, 25
– Конец работы –
Используемые теги: загальна, Психологія0.046
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов