рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ - раздел Психология, Міжрегіональна Академія Управління Персоналом ...

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

МАУП

С. Д. Максименко В. О. Соловієнко

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ 2000


ББК 88я73 М17

Рецензенти: Н. В. Чепелєва, д-р психол. наук, проф. Ю. М. Швалб, д-р психол. наук

Відповідальний редактор І. В. Хронюк

Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом

Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист№ 1/131 від 03.02.2000)

Максименко С. Д., Соловієнко В. О.

МІ7 Загальна психологія: Навч. посібник. — К.: МАУП, 2000. — 256 с. — Бібліогр. у кінці розд.

ІЗВМ 966-608-012-5

У пропонованому навчальному посібнику викладено основи нормативного курсу загальної психології, розкрито загальні питання психології; розглянуто закономірності психічних процесів, психічної діяльності, емоційно-вольову сферу та індивідуальні особливості особистості; висвітлено питання психології особистості, колективу та психології спілкування.

Подано блок процедур, які забезпечують активне та свідоме засвоєння навчальної інформації.

Для студентів вищих закладів освіти, де викладається курс загальної психології.

ББК88я73

© С. Д. Максименко, В. О. Соловієнко, 2000

© Я. С. Уласік (дизайн обкладинки), 2000

© Міжрегіональна Академіяуправління

І8ВМ 966-608-012-5 персоналом (МАУП), 2000


ПЕРЕДМОВА

Фактичний зміст окремих завдань, що ввійшли до процедурного блоку, виходить за межі поданої у виданні інформації, що спонукатиме студента до… До кожного розділу подано список використаної та рекомендова­ної літератури… Навчальний посібник написаний колективом авторів: розділи 1-4, 6 (7 і 8 спільно з Т. В. Василишиною), 9, 10, 12, 15-19…

ЧАСТИНА І

ВСТУП ДО ПСИХОЛОГІЇ

Розділ 1

ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЇ

Предмет психології та її завдання

Психологія — одна з наук про людину. Об'єктом її вивчення є най­складніша сфера життєдіяльності людини — психіка.Складність психіки як явища зумовлена тим, що вона є вищим продуктом біологічного та суспільного розвитку живих істот. Складним є і функціональний бік психіки. Вона є засобом орієнтування організму в навколишньому світі й регулятором поведінки в динамічних умо­вах середовища. Психічна активність людини спрямовується на різні об'єкти. Задовольняючи свої матеріальні (органічні) та духовні потре­би як необхідну умову життя, людина шукає й одержує з навколиш­нього природного та соціального середовища необхідні для цього джерела, здобуває знання, планує свої дії, визначає засоби й шляхи їх здійснення, напружує свої сили, щоб досягти поставленої мети, пе­реживає успіхи та невдачі. Усе це становить психічну діяльністьлюди­ни, яку вивчає наука психологія.

Предметом психології є закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їх механізми.

Як форма відображення дійсності високоорганізованою мате­рією — нервовою системою, мозком — психіка характеризується низкою особливостей. По-перше,психічне відображення має активний характер, пов'яза­не з пошуком та… По-друге,психічне відображення має випереджальний характер, забезпечує функцію передбачення в діяльності та…

Рефлекторна природа психіки

Вчення І. Сєченова про рефлекторну природу психіки розвинув І. Павлов (1849-1936) у своєму вченні про вищу нервову діяльність.   Теорія рефлекторної діяльності спирається на три основні принципи наукового дослідження:

Психіка і свідомість

Психологія пояснює виникнення людської свідомості суспільним способом буття людей і трудовою діяльністю, що спричинила її розви­ток. З переходом до… Характерними особливостями і структурними компонентами свідо­мості є такі. Знання про навколишню дійсність, природу, суспільство. Рівень свідомості безпосередньо залежить від рівня засвоєння…

Основні галузі психологічних знань

Розрізняють психологію загальну, вікову, педагогічну, соціальну, генетичну, інженерну, військову, медичну, юридичну, спортивну, зоопсихологію,… Кожна із зазначених галузей психологічних знань має певні пред­мети і методи… умов праці в тій чи іншій сфері людського життя та діяльності й їхніх вимог до морально-психологічних якостей…

Зв'язок психології з іншими науками

Психологія в розробці питань спирається на дані біології, зокрема анатомії та фізіології, на вчення про вищу нервову діяльність. У свою чергу, дані… Педагогіка широко використовує психологічні закономірності на­вчання та…

Основні напрями в сучасній психології

Матеріалістична інтерпретація природи та сутності психічних явищ була зумовлена появою філософії діалектичного матеріалізму й розвитком учення про… Біхевіоризм заперечує свідомість як предмет психології. Предметом біхевіоризму… Структурна психологія основним принципом вважає цілісність психічної діяльності, що є не сумою окремих психічних…

Ключові поняття теми


Психологія, психіка, відображувальна діяльність, активне психічне відобра­ження, рефлекс, безумовний рефлекс, умовний рефлекс, закономірності вищої нервової діяльності, свідомість, несвідоме.

Формалізована структура змісту теми

Функції психіки:

сигнальна, регулятивна. Механізм психіки:

відображувальна діяльність мозку. Зміст психічного відображення:

відображення організмом життєвого середовища. Рівні відображення:

рівень безумовно-рефлекторного відображення дійсності, рівень умовно­рефлекторного відображення дійсності.

ПСИХІКА

Психічні стани


Психічні процеси


Психічні властивості:

темперамент

здібності

характер


Емоційно-вольові: Пізнавальні:


почуття

воля


 

відчуття

сприймання

мислення

уява

пам'ять

увага



Запитання для самостійної роботи

Які основні завдання стоять перед сучасною психологією? Назвіть основні принципи наукового вивчення психіки. Чим зумовлена поява психіки у живих істот?

Завдання та проблемні ситуації

Що дає дослідникові (практикові) керування в пізнанні психічних явищ
принципами детермінізму, єдності свідомості та діяльності, розвитку
психіки в діяльності?

Чим принципово різняться підходи до вивчення пояснення психічних
явищ представників біхевіоризму, психоаналізу, гештальт-психології та
матеріалістичного напряму?

Поясніть з погляду закономірностей вищої нервової діяльності явища,
що трапляються в житті:

 

людина, що оволодіває якимись уміннями, спочатку робить багато
зайвих рухів;

у відповідальний момент людина може забути те, що добре знала;

на зауваження, що постійно робляться підвищеним голосом, дитина перестає реагувати.

4. Що є спільного та відмінного в діяльності мозку та електронно-обчислю­
вальної машини? Порівняйте та проаналізуйте.

Список використаної та рекомендованої літератури

Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. — М.:
Изд-во МГУ, 1988.

Ильясов Й. Й., Орехов Н. Н. О теории й практике в психологии // Вопр.
психологии. — 1989. — № 4. 19


Лурия А. Р. Зволюционное введение в психологию. — М.: Изд-во МГУ,
1975.

Немов Р. С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.

Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. — М.: Просвещение,
1977.

Психологія І За ред. Г. С. Костюка. — К.: Рад. шк., 1968.

Рубинштейн С. Л. Основи общей психологии. — М.: Педагогика, 1989.

 

Розділ 2

МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЇ

Основні вимоги до методів психології

Психологія висуває до методів дослідження психічних явищ певні вимоги: психічні явища потрібно вивчати в їх розвитку, взаємозв'язку та… метод психологічного дослідження має бути адекватним предметові дослідження, розкривати істотні, а не випадкові,…

Основні методи психології. Спостереження, експеримент

Об'єктом спостереження є поведінка особистості в найрізно­манітніших її зовнішніх виявах, коли реалізуються усвідомлювані та неусвідомлювані… Спостереження може бути звичайним (бачення, слухання) та інстру­ментальним,… Психологічне наукове спостереження потрібно відрізняти від побу­тового. Наукове спостереження не обмежується описом…

Бланк для фіксації результатів спостереження

Спостереження використовується при застосуванні всіх інших методів вивчення психічних процесів та властивостей особистості. Найефективнішим і найпліднішим з наукового погляду є експери­ментальне… Експериментє одним з основних методів психології. Особливість його полягає в тому, що дослідник сам створює умови, за…

Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, самооцінка

Тест— це проба, іспит, один із способів психологічної діагности­ки рівня розвитку психічних процесів і властивостей людини. Психо­логічні тести… яких випробовується на певних вікових, професійних, соціальних гру­пах і… Розрізняють тести для вивчення інтелектуальних здібностей, рівня розумового розвитку особистості й тести успішності.…

Кількісний та якісний аналізи дослідження психічних явищ

полягає в обчисленні коефіцієнтів правильного розв'язання завдань, частоти повторення спостережуваного психічного явища. Для порівняння результатів… Якісний аналізвиконують на основі кількісного аналізу, але не зводяться тільки… Кількісний та якісний аналізи даних дослідження дають підстави для одержання психолого-педагогічної характеристики…

Ключові поняття теми


Метод, принцип об'єктивності, метод інтроспекції, метод спостереження, метод експерименту, метод бесіди, метод тестів, метод соціометрії, метод аналізу продуктів діяльності, метод анкетування, метод узагальнення неза­лежних характеристик, метод самооцінки, генетичний метод, кількісний аналіз результатів дослідження, якісний аналіз результатів дослідження.

Формалізована структура змісту теми Метод— шлях наукового пізнання явищ і процесів об'єктивної дійсності.

МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

спостереження експеримент Різновиди експерименту:

Завдання та проблемні ситуації

У чому полягає основна відмінність природного експерименту від спостереження? У чому виявляються позитивні аспекти першого та другого
методів?

Сформулюйте основні вимоги до проведення методів бесіди та анкетування, яких треба дотримуватися, щоб забезпечити об'єктивність і
надійність результатів дослідження.

У чому полягає коректність тлумачення результатів, отриманих внаслідок
застосування тестів?

Які величини потрібно визначати при кількісній обробці даних до­
слідження і що вони характеризують?

ЗО


Список використаної та рекомендованої літератури

Асеев В. Г. Возрастная психология: Учеб. пособие. — Иркутск, 1989. Блейхер В. М., БурлачукЛ. Ф. Психологическая диагностика интеллекта й… Гильбух Ю. 3. Метод психологических тестов: сущность й значение // Вопр. психологии. — 1986. — № 2.

РОЗВИТОК ПСИХІКИ І СВІДОМОСТІ

Виникнення та розвиток психіки

Досягнення сучасної біології й біохімії свідчать, що коацерватиреагують на впливи, корисні й шкідливі для засвоєння речовин і тих умов, за яких вони… На стадії виникнення життя живі істоти починають реагувати не ли­ше на…

Розвиток механізмів психічної діяльності

Поведінка— це своєрідна активність, прояв життєдіяльності жи­вих істот, завдяки якій вони пристосовуються до свого оточення й задовольняють свої… Як зазначалося, психічні реакції пов'язані з появою у живих ор­ганізмів… Отже, вже у найпростіших є своєрідні механізми пристосування до оточення як засіб забезпечення життя. Ці механізми у…

Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу

Чутливість виникає на основі подразливості. Чутливість, вважає О. Леонтьєв [6], генетичне є не що інше, як подразливість на впливи, що орієнтують… Подразливість властива органічній природі взагалі. Завдяки їй у рослинному… Відповідно до видів енергії, що діють на організми в умовах їх існування, розрізняють фототропізми, хемотропізми,…

Виникнення та історичний розвиток людської свідомості

Найважливішою передумовою для виникнення людської свідо­мостібуло своєрідне ускладнення умов життя, в яких жили людино­подібні істоти — антропоїди.… У процесі біологічного етапу розвитку психіки утворилися перед­умови для появи… Протягом історичного розвитку в різних видах діяльності у людини поступово формувалися специфічно людська, свідомо…

Ключові поняття теми


Подразливість, чутливість, тропізм, інстинкт, інтелектуальна поведінка, свідома діяльність, дифузна нервова система, ганглієва нервова система, труб­часта нервова система.


Формалізована структура змісту теми

Інформаційний зміст теми:

еволюція психіки на всіх етапах розвитку живих істот.

РОЗВИТОК ПСИХІКИ ТА її МЕХАНІЗМІВ


Етапи розвитку нервової системи:

дифузна

ганглієва

трубчаста


Етапи розвитку психіки:

подразливість

чутливість

інстинкти

научення

інтелектуальна
діяльність

свідомість


Етапи розвитку централізації нервової системи:

ланцюжкова нервова
система

цереброспінальна
нервова система

центральна нервова
система з вищим

її відділом — головним мозком


Запитання для самостійної роботи

Чому здатність до відображення є атрибутом живої матерії?

У чому полягає суть сигнальної ролі психіки?

Назвіть етапи розвитку нервової системи.

Назвіть етапи розвитку психіки.

Як розвиток психіки пов'язаний із середовищем та умовами життя?

Роль праці у виникненні людської свідомості.

Роль мови у розвитку людської свідомості.

Що спільного та відмінного у психічній діяльності тварин і людини?

Назвіть ознаки людської свідомості.

10. Охарактеризуйте умови розвитку людської свідомості.

Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю

Чи є здатність до відображення необхідною властивістю живої матерії? Чи можна стверджувати, що розвиток здатності до відображення є резуль­татом боротьби за виживання біологічних систем? Чи такою є послідовність етапів розвитку нервової системи: дифузна, ланцюжкова, вузлова, ганглієва, цереброспінальна?

Чи такою є послідовність етапів розвитку психіки: подразливість, чут­
ливість, научення, інстинкти, інтелектуальна діяльність, свідомість?

Чи можна стверджувати, що сутність відмінностей психіки людини і тва­
рини полягає в такому: що для першої — це інструмент перетворення
світу з метою максимального задоволення своїх потреб, а для другої — ме­
ханізм пристосування до реальних умов життя?

Чи можливі вищі форми психіки без знакових систем, наприклад мови?

Завдання та проблемні ситуації

Чому павук, посаджений у банку разом з мухою, не "впізнає" її навіть коли він голодний, тоді як у звичайних умовах спеціально ловить мух у… Чому складну поведінку бджіл не можна назвати працею? У чому полягає якісна відмінність інтелектуальних форм поведінки вищих тварин і людини?

ЧАСТИНА II

ОСОБИСТІСТЬ, СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ


Розділ 4

ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

Особистість — це конкретний людський індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями.… Однією з найяскравіших характеристик особистості є її індивіду­альність, під… Особистість завжди конкретно-історична, вона є продуктом тієї доби і тих суспільно-економічних відносин, сучасницею та…

Активність особистості та її джерела

Активність людини і форми її виявлення розвинулись історично й мають соціальне спрямований характер. Щодо джерела активності особистості у психології існували різні погляди. Уперше питання про активність особистості було порушене австрійським психіатром 3. Фрейдом — фундатором теорії та…

Розвиток і виховання особистості

У психологічних теоріях можна виокремити два напрями, які по-різному розглядають джерела психічного розвитку дитини, — біо­логічний і…   Представники теорії, відомої під назвою "біогенетичний закон" (Ст. Холл, Дж. Болдуїн та ін.), вважають, що…

Ключові поняття теми


Особистість, індивідуальність, біологічна підструктура, особливості соціаль­ного досвіду, спрямованість, активність, мотив, інтерес, переконання, ідеал, звичка, установка, мета, рівень домагань, самооцінка, фрустрація, рушійні си­ли розвитку особистості, біогенетичний закон розвитку, соціогенетичний за­кон розвитку.

ПСИХОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ


Спрямованість особистості:

домінують потреби

домінують цілі

Мотиви:

Інтереси

переконання

ідеали

звички

установки

Система саморегуляції


Індивідуально-типологічні особливості:

темперамент

характер

Можливості особистості:

здібності

знання, вміння, навички

Психічні процеси:

пізнавальні

емоційно-вольові


Запитання для самостійної роботи

У чому виявляється суспільна сутність особистості? Що в особистості зумовлене її біологічною природою? Як виявляється біологічне в життєдіяльності особистості?

Завдання та проблемні ситуації

За якими зовнішніми проявами особистості можна зробити висновок
про рівень її розвитку та суспільну свідомість?

У чому виявляється істотна відмінність у поглядах на джерела актив­
ності особистості представників різних психологічних теорій?

Як можна психологічно обгрунтувати твердження, що інтерес постає во­
дночас і як важливий мотив навчання, і як засіб підвищення його ефектив­
ності?

Як, аналізуючи потреби особистості, можна зробити висновок про рівень

її індивідуальної та суспільної свідомості?

Чи є стан фрустрації закономірним наслідком завищених домагань осо­
бистості?

У чому може виявлятися негативна та позитивна роль установок у житті
людини? Чи є можливість формувати їх цілеспрямовано і як саме?

Список використаної та рекомендованої літератури

Андреева Г. М. Социальная психология. — М.: Изд-во МГУ, 1988. Асмолов А. Г. Историко-зволюционннй подход к пониманию личности: Проблеми й… Бодалев А. А. Психология о личности. — М., 1988.

Розділ 5

СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ

Поняття про групи

Великі та малі групи можуть бути реальними або умовними. Реальні групи — це об'єднання людей на грунті реальних сто­сунків — ділових чи… Умовна група об'єднує людей за якоюсь умовною ознакою — віком, статтю, національністю та ін. Члени умовної групи не…

Міжособистісні стосунки у групі

Основним методом дослідження взаємовідносин у колективі є спо­стереження.Воно дає можливість всебічно з'ясувати змістовний бік життя групи, її… Ефективним інструментом оперативного вивчення міжособистісних стосунків є…  

Психологічна сумісність і конфлікт у міжособистісних стосунках

Сумісність— це оптимальне поєднання якостей людей у процесі взаємодії, що сприяє успішному виконанню спільної діяльності. У психології виокремлюють такі чотири різновиди сумісності: фізичну,… Фізична сумісність виявляється в гармонійному поєднанні фізичних якостей двох або кількох людей, що разом виконують…

ХАРАКТЕРИСТИКИ ГРУПИ


 

за кількісним складом:

велика

мала


за способом утворення:

реальна

умовна

офіційна

неофіційна


диференціація статусу членів групи в колективі:

"зірки"

"бажані"

"малобажані"

"ізольовані"


 


за значущістю для особистості:

еталонна

референтна


за рівнем організації:

дифузна

асоціація

корпорація

колектив

 

 

Запитання для самостійної роботи

Яка група може стати для особистості референтною? Які ознаки мають групи різного ступеня організації? Назвіть істотні ознаки колективу.

Завдання та проблемні ситуації

Чи може особистість здобути в колективі статус, що не відповідає кри­ теріям її реальної цінності як члена групи? Чим зумовлена внутрішньогрупова диференціація групи? Які чинники на неї… Які психологічні чинники формують референтну групу особистості?

ЧАСТИНА III


ДІЯЛЬНІСТІ


Розділ 6

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ

Поняття про діяльність

Людська діяльність за сутністю є соціальною. Вона сформувалася історично, у процесі праці. Людина не лише пристосовується до умов життя, а й активно… Свідомий характер людської діяльності виявляється в її плану­ванні,…  

Отже, діяльність людини — це свідома активність, що виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Мета і мотиви діяльності

Цілі людської діяльності виникли й розвивались історично, у процесі праці. Вони породжуються суспільним життям, умовами, в яких живе людина, і… Суспільне важлива, змістовна мета стає джерелом активності осо­бистості.… Мотив— це внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до діяль­ності. Мотиви діяльності та поведінки людини генетичне…

Структура діяльності

У діяльності залежно від її мети та змісту, матеріалу та способів його обробки рухи об'єднуються в різноманітні комплекси і системи. Систему рухів,… Предметні, або зовнішні, дії спрямовані на оволодіння предмета­ми, контакти з… Інтеріоризоване зовнішнє опрацьовується в мисленні, набуває логічного оформлення, вплітається в систему знань і…

Засоби діяльності, процес їх засвоєння

Уміння інколи зводять до знання якоїсь справи, розуміння того, як вона робиться, ознайомлення з порядком її виконання. Проте це ще не є вміння, а… Вміння є там, де знання певної справи поєднується з вправністю у виконанні…  

Поняття про навички.Повторно виконуючи ту чи іншу дію, люди­на вправляється в її виконанні. Унаслідок цього вдосконалюється ви­конання нею цієї дії. Дія виконується дедалі швидше, легше, вільніше, потребує менше напруження, зусиль і вольового контролю, кількість помилкових рухів зменшується. Людина усвідомлює мету дії, шлях досягнення цієї мети; техніка ж її досягнення функціонує сама по собі, більш-менш автоматизовано. Отже, удосконалені шляхом багаторазо­вих вправ компоненти вмінь, що виявляються в автоматизованому виконанні дій, називаються навичками.

Наявність навичок полегшує людині виконання свідомих завдань. За свідомістю залишається можливість починати, регулювати й за­вершувати дію, а сам рух відбувається без будь-якого подальшого втручання волі як реальне повторення того, що вже робилося тисячі разів (І. Сєченов). Людина може усвідомлювати й автоматизовані компоненти, тобто рухи, з яких складається певна діяльність. У разі по­треби вона може спрямовувати свою увагу на саму техніку написання літер з метою, наприклад, вивести їх каліграфічне, красиво. Можуть усвідомлюватися рухи артикуляційних органів при вимові звуків мо­ви, звичні рухи пальців при грі на музичному інструменті з метою її проконтролювати, змінити дещо в них. Людина починає усвідомлю­вати рухи за появи ускладнень, перешкод у їх виконанні.

Процес формування вмінь і навичок.Уміння і навички формуються у людини у процесі її навчання. Виокремлюють три основні його фази. Перша розпочинається з усвідомлення завдання та способів його виконання. Так, досвідчений майстер з'ясовує і показує новачкові, як виконувати ті чи інші виробничі операції, а останній ознайомлюється з ними. Навчаючи учнів писати, їх теж ознайомлюють з тим, як треба виводити кожну літеру. Потім ті, хто навчається, пробують застосувати одержані пояснення на практиці, тобто виконувати відповідні дії.

 

На підставі пояснень, зорового сприймання, показу дії утворюється перше, ще загальне, схематичне зорове уявлення про просторові та часові особливості дії — про напрямок та амплітуду рухів, їх швид­кість, погодження та послідовність. Вправляння супроводжується значним вольовим зусиллям і почуттям впевненості, віри у свої сили або сумнівом, нерішучістю, боязкістю. Ці переживання позначають­ся на ефективності вправляння, сприяючи йому або затримуючи його.

У результаті подальших тренувань, тобто багаторазового повторен­ня певних дій з метою їх закріплення та вдосконалення, поступово послідовність рухів стає злагодженішою, а дії — чіткішими та погод-женішими. Вправність переходить у другу, вищу фазу своєї доскона­лості. Фізіологічним її підґрунтям є зміцнення в корі великих півкуль головного мозку тимчасових нервових зв'язків, їх спеціалізація, ви­роблення певної їх системи, тобто утворення певного динамічного стереотипу.

Унаслідок тренування виконання дії прискорюється і полегшується. Усуваються зайві рухи і зменшується напруження при їх виконанні. Це означає, що іррадіація збудження, яка відбувалася на початку і зу­мовлювала велику кількість зайвих рухів, змінюється його концент­рацією. Зайві рухи, які не знаходять "ділового підкріплення", поступо­во гальмуються як неадекватні певній ситуації. Адекватні ж рухи стають економнішими, чіткішими, точнішими.

У процесі вдосконалення виконання дії змінюється співвідношен­ня аналізаторів, що беруть участь у цьому процесі. Така зміна вияв­ляється, зокрема, у тому, що зменшується роль зорових і підвищується роль рухових відчуттів у регуляції дії. Це можна спостерігати під час формування виробничих, спортивних умінь і навичок, умінь грати на музичному інструменті та багатьох інших.

Вирішальне значення у формуванні вмінь і навичок має регулю­вання рухів на основі самоконтролю. Самоконтроль сприяє вироб­ленню тонких зорових, слухових і рухових диференціювань, а це, у свою чергу, сприяє точності дій. У процесі підвищення вправності зоровий контроль за ходом дії, що має провідне значення на почат­ку вправляння, поступово зменшується, поступаючись контролю за рухами, тобто контролю за дією тих органів, якими вона здійсню­ється.

Залежно від того, як рухи автоматизуються, змінюється роль зоро­вого сприймання у процесі виконання дії. На перших порах зорове сприймання і дія збігаються, наприклад сприймання літери поєдну-


ється з її вимовою. Таке поєднання неминуче й необхідне, але воно дуже вповільнює виконання завдання. Унаслідок вправляння сприй­мання починає дедалі випереджати дію. Так, при швидкому, вираз­ному читанні вимова прочитаного випереджається сприйманням не ли­ше окремих складів, а й цілих слів, що йдуть за тим словом, яке вимовляється. Сприймані наступні елементи тексту підготовлюють подальші рухи й тим забезпечують швидкий темп і вищу ефективність виконання дії.

Кожна дія складається з більшої чи меншої кількості рухів. Вміле виконання дії потребує об'єднання цих рухів у цілісний акт, а цих актів — у ще складнішу дію.

Наприклад, пілот, літаючи по замкненому колу, за 5-6 хвилин повинен виконати 200 окремих рухів. Успішно справитися з цим за­вданням можна, лише об'єднавши їх у складніші цілісні дії. Фізіоло­гічним підґрунтям об'єднання рухів у цілісну дію є утворення "асо­ціацій асоціацій", тобто ланцюгів тимчасових нервових зв'язків, певних їх систем. Закріплюючись, останні стають стереотипними. Ця стереотипія і є підґрунтям автоматизованого виконання дії. У цьому зв'язку вольове зусилля набагато зменшується, повільне зосереджен­ня уваги на рухах переходить у стан післядовільної уваги, рухи стають упевненішими і точнішими, полегшується свідомий контроль за процесом виконуваної дії.

Такий рівень розвитку навички характерний для останньої, третьої фази вправності. На цій фазі дії стають завченими, що дає можливість удосконалювати їх, доводити до певного рівня майстерності.

Як уже зазначалося, формування вмінь і навичок починається зви­чайно зі словесних пояснень і засвоєння правил дії. Оцінка виконаних дій, усвідомлення їх результатів так само здійснюються здебільшого за допомогою слова. Слово, включаючись у процес формування вмінь і навичок, сприяє виробленню чіткої послідовності, темпу і ритму рухів, їх системи.

Проте хоч би якою звичною, автоматизованою не була дія, свідо­мий контроль над нею ніколи не припиняється. Ми одразу усвідо­млюємо відхилення від необхідного правила чи способу виконання дії. Ми помічаємо, наприклад, неправильний рух руки при письмі, неправильну вимову слова, помилку у виробничій операції, у рухах при керуванні автомашиною тощо і вносимо корективи в наші дії. Отже, хоча дія в цьому разі й відбувається автоматизовано, проте вона зали­шається свідомо контрольованою.

Умови формування вмінь і навичок.Основними умовами успішно­го формування вмінь і навичок є усвідомлення мети завдання і ро­зуміння його змісту та способів виконання. Цього досягають пояс­неннями завдання, демонструванням кращих зразків виконуваного завдання та самої дії виконання.

Успіх формування вмінь і навичок найбільшою мірою залежить від свідомого ставлення, готовності особистості до вироблення в собі вмінь і навичок, інтересу до кращого виконання дій, пов'язаних з виконанням завдання.

У формуванні вмінь і навичок важливо враховувати індивідуальні особливості людини: тип нервової системи, попередній досвід, теоре­тичні знання, нахили та здібності.

Не менш важливу роль у засвоєнні вмінь і навичок відіграють умо­ви навчання, правильна організація процесу вправляння: послідовність засвоєння дій, поступовий перехід від простішого до складніших за­вдань, від повільного до швидкого темпу їх виконання.

При вправлянні потрібно враховувати й те, що тривале безпе­рервне вправляння, як і тривалі перерви в ньому (наприклад, заняття з музики, спортивні тренування, трудові операції проводяться один раз на тиждень), не сприяють успішному формуванню вмінь і навичок. Тривалі інтервали між вправами ведуть до ослаблення сформованих умінь і навичок.

Перенесення та інтерференція навичок

Найчастіше раніше сформовані навички сприяють засвоєнню но­вих, полегшуючи цей процес. Так, навички ліплення та малювання допомагають дитині…   Явище перенесення зумовлюється передусім наявністю схожих і тотожних рис у вже сформованій та новій навичках, спільних…

Основні різновиди діяльності

Гра та навчання властиві й людям, й тваринам. Проте у тварин підґрунтям цих різновидів діяльності є інстинкти, а у людини вони зумовлені соціальними… Праця за природою та змістом — суспільно-історична категорія. У процесі праці… Ігрова діяльність.Як основна форма вияву активності дитини дошкільного віку ігрова діяльність є водночас основним…

Творча діяльність

У різних видах праці творчість має певні особливості, що зумовлю­ються змістом і характером діяльності, її обставинами та індивіду­альними рисами… Творча діяльність зумовлюється потребами суспільства. Усві­домлення цих потреб… Розпочинається творча діяльність з виникнення певного задуму, а саме: змінити методи, прийоми роботи в тій чи іншій…

Ключові поняття теми


Активність, поведінка, діяльність, мотив, мета, інтеріоризація, екстеріоризація, зворотна аферентація, дія, рух, уміння, навички, вправляння, автоматизація навички, перенесення навички, інтерференція, гра, навчання, праця.

Формалізована структура змісту теми

Психологічна функція діяльності:

специфічно людська форма активності, спрямована на задоволення різнобічних потреб людини. Психологічні характеристики діяльності:

регульованість свідомою метою, суспільна природа, спрямованість на перетворення життєвого середовища.

СТРУКТУРА ДІЯЛЬНОСТІ


Цілі Засоби діяльності

зовнішні внутрішні

(предметні) (розумові) уміння



Запитання для самостійної роботи

Що характеризує поведінку тварин як специфічну форму активності? Що характеризує діяльність як специфічну форму людської активності? У чому полягає докорінна відмінність поведінки тварин від діяльності людини?

Завдання та проблемні ситуації

а) щоб зупинити машину, водій зменшує газ, вимикає зчеплення і натис­ кає на педаль гальма; б) щоб зменшити швидкість, водій зменшує газ і натискає на педаль зчеп­… 2. В яких прикладах ідеться про вміння, навички, звички:

МОВА І МОВЛЕННЯ

Поняття про мову та її функції

З одного боку, вони пронизують усе психічне життя людини і забез­печують можливість активного задоволення її пізнавальних і су­спільних потреб, а з… Моває специфічно людським засобом спілкування, що існує об'єк­тивно в… Вимовлювані комплекси звуків, якими позначалися певні об'єкти, набували певного значення, ставали спільними для людей…

Фізіологічні механізми мовної діяльності

Периферійний, або голосовий, апарат мовлення складається з трьох частин: легенів, бронхів, трахеї; гортані;

Різновиди мовлення

Усне мовлення.Це основний різновид мовлення, яке є звучним і сприймається іншими за допомогою слуху. Усне мовлення поділяється на діалогічне та… Діалогічним називається мовлення між двома або кількома співроз­мовниками, які… Поділ на "активного" та "пасивного" учасника розмови віднос­ний, оскільки і той, хто говорить, і…

Формалізована структура змісту теми

Соціально-психологічна функція мови:

нагромадження та передавання суспільного досвіду засобами знакових систем. Фізіологічна природа слова:

умовно-рефлекторний зв'язок першосигнального змісту об'єкта та мовного знака.

МОВА


Елементи


Функції


 


словниковий склад


граматична будова


сигніфікативна


вираження змісту предмета інформації


МОВЛЕННЯ


Функції:

експресивність (виразність)

об'єктивація внутрішнього
змісту психічного життя

у вербальних засобах


усне


Різновиди

внутрішнє


 


діалогічне


монологічне


 

Запитання для самостійної роботи

Перелічіть основні функції мови. У чому полягає особливість мовлення як процесу та які є його різновиди? Що є підставою поділу мовлення на різновиди?

Завдання та проблемні ситуації

Список використаної та рекомендованої літератури ^=^= Баєв Б. Ф. Психологія внутрішнього мовлення. — К.: Вища шк., 1966. Богин Г. Й. Уровни й компоненти речевой способности человека: Учеб. пособие. — Калинин, 1975.

Розділ 8

СПІЛКУВАННЯ

Поняття про спілкування

Спілкування — явище глибоко соціальне. Соціальна природа спілкування виражається в тому, що воно завжди відбувається в сере­довищі людей, де… Отже, спілкування — це різноманітні контакти між людьми, зу­мовлені потребами… Особливість спілкування — у його нерозривному зв'язку з діяль­ністю. Діяльність є основним середовищем і необхідною…

Засоби спілкування

Мова як засіб спілкуваннявиникла і сформувалась історично, у процесі розвитку людського суспільства, з його потреб. Природа мови є знаковою. Кожне слово — це знак, який у певний спосіб… Із розвитком соціального і технічного прогресу людства постійно розширювалося коло потреб людини, що спричинювало…

Функції спілкування

Комунікативна функція— це різні форми та засоби обміну і пере­давання інформації, завдяки яким стають можливими збагачення досвіду, нагромадження… Контакти між людьми не обмежуються лише потребами переда­вання інформації.… Спільна діяльність людей — явище суспільне й відбувається під соціальним контролем. Соціальний контроль — це оцінка…

Різновиди спілкування

Залежно від контингенту учасників виокремлюють спілкування міжособистісне, особистісно-групове та міжгрупове. Міжособистісне спілкуванняхарактерне для первинних груп, в яких усі члени… Особистісно-групове спілкуванняспостерігається тоді, коли одну із сторін спілкування репрезентує особистість, а іншу —…

Ключові поняття теми

Спілкування, комунікація, інформація, вербальне спілкування, невербальне спілку­вання, комунікативна функція спілкування, інтерактивна функція спілкуван­ня, рефлексія, перцептивна функція спілкування, інтерпретація, стереотипізація, міжособистісне спілкування, особистісно-групове спілкування, міжгрупове спілкування, опосередковане спілкування, безпосереднє спілкування, довготрива­ле спілкування, короткочасне спілкування, завершене спілкування, незавершене спілкування.

Формалізована структура змісту теми

Соціальна функція спілкування:

забезпечення міжособистісної взаємодії. Механізм спілкування:

обмін інформацією.

СПІЛКУВАННЯ


Засоби:

вербальні

невербальні


Різновиди


Функції:

комунікативна

інтерактивна

перцептивна


залежно від контингенту за тривалістю: за включеністю: за завершеністю:
учасників:
—короткочасне —опосередковане —завершене

міжособистісне —довготривале —безпосереднє —незавершене

особистісно-групове

міжгрупове

Запитання для самостійної роботи

Яку роль відіграє спілкування у суспільному житті? У чому полягає соціальна сутність спілкування? Яка роль у спілкуванні належить невербальній комунікації?

Завдання та проблемні ситуації

Спілкуючись, співрозмовники іноді не можуть дійти спільної думки що­ до предмета спілкування. Визначіть імовірні причини, які можуть ус­ кладнювати… Важливим психологічним чинником ефективності спілкування є дотри­ мання… Чи тотожні у психологічному та змістовому плані поняття "відсутність тактовності у спілкуванні" та…

Список використаної та рекомендованої літератури

Егидес А. П. Психологическая концепция конфликтного общения // Пси- хол. журн. — 1984. — Т. 5. — № 5. Ильин Г. Л. Некоторьіе проблеми психологии общения // Вопр. психоло­ гии. —… Коломинский Я. Л. Психология общения. — М.: Знание, 1974.

Розділ 9

УВАГА

Поняття про увагу

Отже, увага— це особлива форма психічної діяльності, яка вияв­ляється у спрямованості та зосередженості свідомості на значущих для особистості… Важливою закономірністю уваги є її вибірковість,яка виявляється в тому, що… Увага необхідна в усіх різновидах сенсорної, інтелектуальної та рухової діяльності. Побутує порівняння уваги з…

Фізіологічне підґрунтя уваги

Орієнтувальний рефлекс забезпечує живим істотам можливість при­стосуватися до різноманітних зовнішніх впливів на організм. Він вияв­ляється в…   прагнемо охопити або пізнати кожне нове явище або предмет відповід­ними сприймальними поверхнями, відповідними…

Різновиди і форми уваги

Мимовільна увагавиникає несподівано незалежно від свідомості, непередбачене за умов діяльності або відпочинку, на дозвіллі, під впливом… Мимовільна увага виникає тоді, коли сила сторонніх подразників перевищує силу… Мимовільна увага є короткочасною, але за певних умов залежно від сили сторонніх подразників, що діють на людину, вона…

Властивості уваги

Зосередження уваги— центральна її особливість. Вона виявляється в мірі інтенсивності зосередження на об'єктах, що є предметом розу­мової або…   Зосередженість, тобто концентрація уваги,залежить від змісту діяльності, міри інтересу до неї та насамперед від…

Ключові поняття теми


Увага, уважність, осередок оптимального збудження, домінанта, орієнту­вальний рефлекс, взаємна індукція, мимовільна увага, довільна увага, після-довільна увага, зовнішня увага, внутрішня увага, обсяг уваги, стійкість уваги, розподіл уваги, переключення уваги, коливання уваги, розсіяність уваги.

Формалізована структура змісту теми

Психічна функція уваги:

зосередження свідомості на об'єкті діяльності. Фізіологічний механізм уваги:

взаємна індукція процесів збудження та гальмування, виникнення в корі півкуль головного мозку осередку оптимального збудження (І. Павлов), домінанти (О. Ухтомський).

УВАГА


За наявністю вольової регуляції:

мимовільна

довільна

післядовільна


За спрямованістю на об'єкти:

зовнішня

внутрішня


Структура:

стійкість

концентрація

обсяг

переключення

розподіл

коливання



Запитання для самостійної роботи

Охарактеризуйте фізіологічний механізм уваги. Що таке осередок оптимального збудження? Що таке домінанта?

Завдання та проблемні ситуації

Які об'єктивні та суб'єктивні чинники можуть негативно впливати на прояви уваги особистості? Чому у світловій рекламі світло періодично вимикається? З якою метою це… І. Ньютон мав звичку варити яйце на спиртовці за робочим столом, щоб зайвий раз не відволікатися від роботи. Одного…

ЧАСТИНА IV

ПІЗНАВАЛЬНІ ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ

Розділ 10

ВІДЧУТТЯ

Загальна характеристика пізнавальних процесів. Поняття про відчуття

Відображення реальності в людській свідомості може відбувати­ся на рівні чуттєвого та абстрактногопізнання. Чуттєве пізнання характеризується тим, що предмети і явища об'єктивного світу… Вищою формою пізнання людиною дійсності є абстрактне пізнан­ня, що відбувається за участю процесів мислення та уяви.У…

Відчуття — пізнавальний психічний процес відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ при їх безпосередній дії на органи чуття людини.

Відчуття — це найпростіший психічний процес, первинна форма орієнтування живого організму в навколишньому середовищі. З відчуттів починається пізнавальна діяльність людини. За допомогою різних аналізаторів вона відбирає, нагромаджує інформацію про об'єктивну реальність, про власні суб'єктивні стани й на підставі одер­жуваних вражень виробляє адекватні умовам способи реагування на зовнішні та внутрішні впливи. Органи чуття— це єдині канали, по яких зовнішній світ проникає у свідомість людини. Відображуючи об'єктивні характеристики предметів і явищ, відчуття існують у свідо­мості як суб'єктивні образи об'єктивного світу. Ця особливість від­чуттів зумовлена, з одного боку, природою самих відчуттів як про­дукту відображувальної діяльності мозку, а з іншого — психічним складом особистості, що відчуває.

Для відчуттів характерне їх позитивне або негативне емоційне за­барвлення. Приємні або неприємні відчуття сигналізують про пози­тивну чи негативну дію подразника й викликають відповідну дію на нього. Життєва і гностична роль відчуттів дуже важлива, оскільки вони є єдиним джерелом наших знань про зовнішній світ і про нас самих.

Фізіологічне підґрунтя відчуттів

Органічні порушення будь-якої частини аналізатора — перифе­рійної, провідної або центральної — спричинюють або сліпоту, або глухоту, або втрату… Фізіологічним підґрунтям простіших відчуттів та чутливості на перших етапах…

Класифікація і різновиди відчуттів

Відповідно до системи аналізаторів розрізняють відчуття зорові, слухові, дотикові, больові, температурні, смакові, нюхові, голоду і спраги, статеві,… Органом зорових відчуттів є око, в якому розрізняють частини —… Розрізняють хроматичні та ахроматичні кольори. Хроматичні ха­рактеризуються кольоровим тоном, світлістю та…

Основні властивості відчуттів

Якістьвідчуттів — це особливість, якою одне відчуття відрізняється від інших, наприклад кольоровий тон, особливості слухових, нюхових, смакових… Інтенсивністьвідчуттів — це кількісна характеристика відчуттів, тобто більша… досить складна і має певні закономірності. Серед них насамперед виявляються чутливість аналізатора та пороги цієї…

Відчуття і діяльність

необхідність компенсації сенсорних дефектів (сліпота, глухота); специфічні вимоги професійної діяльності людини. Так, втрата чутливості зорового аналізатора компенсується підви­щенням чутливості тактильного аналізатора.…

Ключові поняття теми


Чуттєве пізнання, відчуття, аналізатор, контактні відчуття, дистантні відчуття, екстерорецептори, інтерорецептори, пропріорецептори, чутливість, поріг чутливості, адаптація, адекватний подразник, сенсибілізація, синестезія.

Формалізована структура змісту теми

Пізнавальна функція відчуттів:

відображення окремих якостей та властивостей об'єктів. Фізіологічний механізм відчуттів:

безпосередня дія подразника на аналізатор.

ВІДЧУТТЯ

Загальні властивості: Властивості, що виявляються

Якість за конкретних умов перебігу

інтенсивність процесу:

тривалість —адаптація

 

сенсибілізація

синестезія


Запитання для самостійної роботи

У чому полягає особливість відчуттів як чуттєвої форми відображення дійсності? За якими принципами відчуття поділяють на різновиди? Чи всі подразники, що об'єктивно діють на органи чуття, можуть відобра­ жатися за допомогою відчуттів?

Завдання та проблемні ситуації

У чому виявляється і чим зумовлюється суб'єктивний характер відчуттів? Чим можна пояснити в кожному конкретному випадку скарги на такі розлади… Чим пояснити той факт, що збільшення інтенсивності дії подразника в од­них випадках відчувається, а в інших — ні?

Розділ 11

СПРИЙМАННЯ

Поняття про сприймання

Безпосередньо контактуючи з навколишнім світом, людина одержує інформацію не лише про певні властивості та якості, що притаманні тим або іншим об'єктам чи явищам, відчуваючи їх, а й відомості про самі об'єкти як цілісні утворення. Таке цілісне їх відображення в мозку лю­дини характеризує другу ланку єдиного процесу чуттєвого пізнання — сприймання.

Сприймання — це психічний процес відображення в мозку людини предметів та явищ у цілому, у сукупності всіх їх якостей та властивос­тей при безпосередній дії на органи чуття.

У сприйманні предмета як своєрідного синтезу його властивос­тей відбувається реакція на комплексний подразник, рефлекс на відно­шення між його якостями. У результаті сприймання виникають суб'єктивні образи сприйманих об'єктів — уявлення. Процес сприй­мання відбувається у взаємозв'язку з іншими психічними процесами особистості: мисленням (ми усвідомлюємо об'єкт сприймання), мовою (називаємо його словом), почуттями (виявляємо своє ставлення до нього), волею (свідомим зусиллям організовуємо перцептивну діяль­ність). Важливу роль у сприйманні відіграють емоційний стан осо­бистості, її прагнення, переживання змісту сприйнятого. Емоції пос­тають як мотив, внутрішнє спонукання до пізнання предметів та явищ. У сприйманні предметів та явищ світу важливу роль відіграють активність, дійовість особистості. Вона виявляється в рухах органів чуття, спрямованих на об'єкти, які сприймаються, в їх обмацуванні, обстеженні зором їх контурів, окремих частин. У всіх різновидах сприймання моторний компонент сприяє виокремленню предмета серед інших об'єктів. На це звернув увагу І. Сєченов, вказуючи на те, що сенсорний і руховий апарати у набутті досвіду об'єднуються у відображувальну систему. Практичні дії — це одна з основних перед­умов адекватного сприймання предметів та явищ об'єктивної дійс­ності.

Різновиди сприймань

Сенсорний склад сприймання багато в чому збігається з відчуттям. На відміну від відчуття специфічне у сприйманні полягає в тому, що той чи інший бік… За відношенням до психічного життя особистості сприймання на­буває особливого… Сприймання просторувідбувається за участю зорового, кінесте­тичного та слухового аналізаторів. Об'єктом просторових…

Властивості сприймань

Основні властивості сприймання — предметність, цілісність, струк­турність, константність та осмисленість.Предметність сприймання виявляється у… Така об'єктивація одержуваних вражень у конкретних об'єктах реального світу… Предмети та явища сприймаються як єдине ціле, в якому його ок­ремі компоненти постають в єдності. Відсутність у…

Спостереження і спостережливість

У процесі спостереження увага може зосереджуватись або на явищі загалом, або на окремих його деталях. Це залежить від поставленої пізнавальної… Успішне спостереження потребує визначення його мети, складання плану (де, коли… Спостереження і спостережливість відіграють велику роль у на­вчанні та трудовій діяльності людини. Відомо, як високо…

Сприймання, комплексний подразник, предметність, цілісність сприймання, структурність сприймання, осмисленість сприймання, константність сприй­мання, апперцепція, ілюзія, сприймання простору, сприймання руху, сприйман­ня часу, спостереження, спостережливість, конвергенція, акомодація, диспа­ратні точки, синкретичне сприймання.

Формалізована структура змісту теми

Пізнавальна функція сприймання:відображення предметів і явищ дійсності загалом. Фізіологічний механізм сприймання:утворення систем умовно-ефлекторних зв'язків на безпосередню дію комплексного подразника на аналізатор.

СПРИЙМАННЯ


Властивості:

предметність

цілісність

структурність

Різновиди за участю аналізаторів:

зорові

смакові

слухові

нюхові

рухові

дотикові

больові

органічні

 

осмисленість

константність

 


 


Різновиди залежно від складності об'єктів, що відображуються:

сприймання простору

сприймання руху

сприймання часу



ЧУТТЄВЕ ПІЗНАННЯ


безпосереднє / \ сприймання — відображення

відображення / \ предметів загалом

дійсності

 


. . . відчуття — відображення

відображення зовнішніх ознак

окремих якостей, властивостей
предметів та явищ ,

об єктів

Запитання для самостійної роботи

У чому полягає спільне та відмінне між сприйманням і відчуттям? Охарактеризуйте загальні властивості сприймань. Що таке структурність сприймання та який її механізм?

Завдання та проблемні ситуації

Поясніть, яку роль відіграють рухи очей (саккадичні рухи) у складному зоровому сприйманні. Чому процес сприймання розглядають як перцеп- тивну… Хмари на небі іноді сприймаються як цілісні предмети, що нагадують тварин,… Поясніть такий факт: коли людина вперше йде незнайомою місцевістю, самостійно розшукуючи дорогу, то вдруге вона легко…

Розділ 12

МИСЛЕННЯ

Поняття про мислення. Соціальна природа мислення

Так, не можна безпосередньо побачити будову атомного ядра, хі­мічну реакцію, фізіологічні процеси, які відбуваються в живій клітині, ультрафіолетове… До опосередкованого пізнаннялюдина вдається тоді, коли безпо­середнє пізнання… Ще одна ознака мислення полягає в тому, що завдяки йому в об'єктах відображуються не будь-які, а істотні ознаки та…

Мислення — це процес опосередкованого й узагальненого відобра­ження людиною предметів та явищ об'єктивної дійсності в їх істотних зв'язках і відношеннях.

Мислення людини нерозривно пов'язане з мовою,яка є знаряддям формування і способом існування думки. У слові закріплюється нагро­маджений пізнавальний досвід, який людина використовує в разі пот­реби. Узагальнюючи у слові свої знання про предмети та явища дійсності, людина виходить за межі того, що дано їй безпосередньо у відчуттях і сприйманнях, значно розширює свої пізнавальні можли­вості, удосконалює мислення.

Розумова діяльність органічно пов'язана з практикою.Практика є джерелом розумової діяльності. Мислення породжується потребами людської практики і розвивається у процесі пошуку шляхів їх задо­волення. Навіть для наукових теоретичних проблем пізнання, які не пов'язані безпосередньо з потребами практики, вона є їх віддаленим джерелом. У свою чергу, практична діяльність неможлива без мис­лення, вона стимулює його постійний розвиток, сприяючи впроваджен­ню досягнень людської думки в різні сфери життя суспільства.

Значення мислення в житті людини полягає в тому, що воно дає можливість наукового пізнання світу, передбачення і прогнозування розвитку подій, практичного оволодіння закономірностями об'єктив­ної дійсності, постановки їх на службу потребам та інтересам людини. Мислення є підвалиною свідомої діяльності особистості, формування її розумових та інших властивостей. Рівень розвитку мислення виз­начає, якою мірою людина здатна орієнтуватися в оточуючому світі, як вона панує над обставинами та над собою.

156Розумова діяльність людини, що спрямована на пізнання зако­номірностей об'єктивного світу, має суспільну природу. Суспільно-історична зумовленість мислення виявляється в тому, що в кожному акті пізнання дійсності людина спирається на досвід, нагромаджений попередніми генераціями, оперує тими засобами пізнання, які були створені ними. До таких засобів насамперед належать мова як зна­ряддя вираження, узагальнення та збереження результатів пізнаваль­ної діяльності людей, а також наука і суспільна практика. Широта узагальнень і глибина розкриття сутності явищ значною мірою зу­мовлені також результатами пізнання дійсності, досягнутими на попе­редньому етапі історичного розвитку людського суспільства. Як за прибережною хвилею відчувається тиск цілого океану, слушно заува­жував з цього приводу Д. Писарєв, так і за кожною думкою людини, якою б новою чи оригінальною вона не здавалася, стоїть досвід бага­тьох попередніх генерацій.

Отже, хоча мислення кожної людини розвивається й формується у процесі її власної активної пізнавальної діяльності, його зміст і ха­рактер завжди зумовлені загальним рівнем пізнання, якого досягло суспільство на певному етапі свого розвитку. Це дає підстави розгля­дати мислення як продукт суспільно-історичного розвитку. Суспільна природа мислення виявляється також у потребах суспільства, харак­тері тих пізнавальних завдань, на розв'язання яких воно спрямоване.

Об'єктом розумової діяльності завжди є найактуальніші проблеми, породжені сучасністю. На нинішньому історичному етапі такими є екологічні проблеми, проблеми економічної інтеграції країн в умовах ринкових відносин та ін. Поглиблення соціальної сутності мислення зумовлене потребою постійно залучати для розв'язання кожного кон­кретного завдання досвід, нагромаджений фахівцями в суміжних галу­зях знання. Завдяки соціально-історичній природі мислення людство забезпечує наступність у передаванні від генерації до генерації інтелек­туальних надбань, створюючи умови для соціального та науково-технічного прогресу.

Розумові дії та операції мислення

Розумові дії— це дії з об'єктами, відображеними в образах, уявлен­нях і поняттях про них. Ці дії відбуваються подумки за допомогою мовлення. Перш… Розумові дії, як і практичні, різноманітні; вони пов'язані з кон­кретним… У розумових діях можна виокремити їх основні складові, або про­цеси — розумові операції:порівняння, аналіз, синтез,…

Форми мислення

Судження— це форма уявного відображення об'єктивної дійсності, яка полягає в тому, що людина стверджує наявність або відсутність оз­нак,… Характерна властивість судження полягає в тому, що воно існує, ви­являється й… Судження — це акт мислення, що відображує зв'язки, відносини речей, а речення — це граматичне сполучення слів, що…

Процес розуміння

Як зауважив І. Сєченов, думку може засвоїти чи зрозуміти лише та людина, в якої вона входить ланкою до складу власного досвіду. Ро­зуміння… Важливе значення для розуміння має поєднання слова з наочни­ми образами,… Критерієм розуміння є сформульована у слові думка, яка відобра­жує знання істотних ознак об'єкта чи явища. Вміння…

Процес розв'язання завдань

Процес розв'язання пізнавального завдання починається з фор­мулювання питання, яке треба визначити виходячи з конкретних умов проблемної ситуації.… Другий етап розв'язання розумового завдання починається з по­шуку шляхів… Розв'язання розумового завдання — завершальний етап процесу — може відбуватися по-різному. Іноді людина діє методом…

Різновиди мислення

предметно-дійових, перцептивно-образних та поняттєвих компонентів у їх розв'язуванні. Залежно від цього розрізняють три основні види мислення:… Наочно-дійове мисленняхарактеризується тим, що при цьому роз­в'язання завдання… Наочно-дійове мислення в розвиненому вигляді властиве й дорослій людині. Особливо необхідне воно тоді, коли…

Індивідуальні особливості мислення

Самостійність мисленняхарактеризується вмінням людини стави­ти нові завдання й розв'язувати їх, не вдаючись до допомоги інших лю­дей. Самостійність… Критичність мисленнявиявляється у здатності суб'єкта пізнаваль­ної діяльності… виявляючи тим самим самокритичне ставлення до власних дій. Критичність і самостійність мислення великою мірою залежать…

Ключові поняття теми


Мислення, аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкрети­зація, класифікація, систематизація, судження, умовивід, поняття, проблемна ситуація, завдання, гіпотеза, наочно-дійове мислення, наочно-образне мислення,

Словесно-логічне мислення.

Формалізована структура змісту теми

Пізнавальна функція мислення:

розкриття внутрішньої, безпосередньо не даної у відчуттях та сприйманнях сутності об'єктів та явищ дійсності. Механізм пізнання мислення:

операції аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікації та систематизації.

МИСЛЕННЯ


Форми:

судження

міркування

умовивід

поняття


Індивідуальні особливості:

самостійність

критичність

гнучкість

глибина

послідовність

швидкість


Різновиди


за формою:

наочно-дійове

наочно-образне

словесно-логічне
(поняттєве)


за характером розв'язуваних завдань:

теоретичне

практичне


за мірою розгорнутості:

дискурсивне

інтуїтивне


за мірою новизни та оригінальності:

репродуктивне
(відтворювальне)

продуктивне
(творче)



Запитання для самостійної роботи

У чому виявляється істотна відмінність абстрактного пізнання дійсності від чуттєвого? У чому полягає особливість опосередкованого способу пізнання дійсності? Що характеризує істотні ознаки предметів та явищ, які є об'єктом пізнан­ ня мислення?

Завдання та проблемні ситуації

У чому полягають відмінності мислення людини від мислення тварини? Що не дозволяє мисленню тварини піднестися до рівня людського мислення? 3. Про які якості розуму йдеться в наведеному описі: "Він мав ґрунтовні… Список використаної та рекомендованої літератури ^^^^=

УЯВА

Поняття про уяву

Уява— це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався у процесі праці. Будь-який акт праці неодмінно містить в собі уяву. Не уявивши… У житті людина створює образи таких об'єктів, яких у природі не було, немає й…

Уява — це процес створення людиною на основі попереднього досвіду образів об'єктів, яких вона ніколи не сприймала.

Створення образів уяви завжди пов'язане з певним відступом від ре­альності, виходом за її межі. Це значно розширює пізнавальні можли­вості людини,… рює психічну модель кінцевого та проміжних результатів праці й цим забезпечує… Цінність уяви полягає в тому, що вона допомагає людині орієнту­ватися у проблемних ситуаціях, приймати правильні…

Зв'язок уяви з об'єктивною дійсністю

За висловом І. Сєченова, "витвори уяви — це небачені у світі спо­лучення бачених вражень". Так, І. Котляревський в "Енеїді"… Чим різноманітніші сприймання людини, чим багатший її життєвий досвід, тим… Іншим важливим аспектом зв'язку уяви з об'єктивною дійсністю є те, що витвори уяви — це не довільна комбінація окремих…

Фізіологічне підґрунтя уяви. Уява і органічні процеси

розпалися (здисоціювали) й утворили нові сполучення відповідно до нових потреб, що актуалізувалися в діяльності людини. Багатство об­разів фантазії… Діяльність уяви тісно пов'язана з емоціями, невіддільними від тво­рення нового… Створюючи образи об'єктів, які виявляються безпосередньо по­в'язаними з емоційною сферою особистості, її почуттями,…

Процес створення образів уяви

Найелементарнішою формою синтезування нових образів є аглю­тинація(від лат. а§1шіпаге — склеювання). Це створення образу шля­хом поєднання якостей,… Прийомом створення нових образів є аналогія.Суть цього при­йому полягає в… технічних систем. Так було створено багато різних приладів — лока­тор, "електронне око" тощо.

Різновиди уяви

Залежно від участі волі в діяльності уяви її поділяють на мимовільну та довільну. Мимовільноює така уява,коли створення нових образів не спрямо­вується… Переживаючи страх, тривогу за близьких, людина подумки ма­лює образи небезпечних ситуацій, а готуючись до приємної…

Уява і особистість

У силі та яскравості образів уяви виявляються типологічні особли­вості вищої нервової діяльності. Уява — один з показників, за якими І. Павлов…

Ключові поняття теми Уява, довільна уява, мимовільна у ява, випереджальне відображення, репродук­тивна у ява, творча уява, мрія, дисоціація, аглютинація, наголошування, гіпер­болізація, схематизація, типізація.

Формалізована структура змісту теми

Пізнавальна функція уяви:

створення образів нових об'єктів;

випереджальне відображення реальності.

Психологічний механізм уяви:

дисоціація життєвих вражень та об'єднання виокремлених елементів у нові комбінації.

УЯВА


Різновиди:

репродуктивна (мимовільна, довільна)

творча (довільна)

мрія (довільна)


Прийоми створення образів:

аглютинація

схематизація

гіперболізація

наголошування

типізація


Запитання для самостійної роботи

1 . У чому полягає специфічність відображення дійсності у процесах уяви?

Чим зумовлена діяльність людської уяви?

Від чого залежить багатство створюваних людиною образів уяви?

У чому полягає принципова відмінність між образами репродуктивної
та продуктивної уяви?

У чому полягають особливості мрії як різновиду творчої уяви?

У чому виявляється зв'язок процесів чуттєвого пізнання і мислення з
уявою?

Охарактеризуйте механізм впливу образів уяви на фізіологічні процеси
людини.

Як уява пов'язана з емоційно-вольовою сферою особистості?

Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю

1 . Чи згодні ви з твердженням, що без уяви неможлива будь-яка практична

ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ?

Чи завжди уява міститься у процесі розумової діяльності?

Чи є уява у тварини?

Чи є принципова відмінність між образами творчої уяви та галюци­
націями?

Чи може яскравість уяви негативно позначитися на психічному житті
людини?

Чи погодитеся ви з думкою, що мрія — це створення образів уяви, у
здійсненні яких вона впевнена?

Чи може бути уява дитини багатшою, ніж уява дорослої людини?

Завдання та проблемні ситуації

Визначіть, які прийоми створення образів уяви використано: винахідни­ ком — при конструюванні ним дирижабля, гідролітака; письменни­ ком — при… Поясніть, чому деякі люди, неосвічені в медицині, прочитавши описан­ ня того… Список використаної та рекомендованої літератури ^^^^=

Розділ 14

ПАМ'ЯТЬ

Поняття про пам'ять

Закріплення, зберігання та наступне відтворення людиною її по­переднього досвіду називається пам'яттю. Пам'ять є підґрунтям психічного життя людини. Завдяки пам'яті людина може… У пам'яті розрізняють такі основні процеси: запам'ятовування, зберігання, відтворення та забування.

Теорії пам'яті

Асоціація за суміжністю— це відображення в мозку людини зв'язків між предметами та явищами, які йдуть один за одним у часі (суміжністьу часі)або… Асоціація за схожістюспостерігається тоді, коли в мозку відобра­жуються… Асоціація за контрастомутворюється при відображенні в мозку людини предметів та явищ об'єктивної дійсності, що…

Різновиди пам'яті

Образна пам'ятьвиявляється в запам'ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їх властивостей, наочно даних зв'язків і відносин між… Залежно від того, якими аналізаторами сприймаються об'єкти при їх… Фізіологічним підґрунтям образної пам'яті є тимчасові нервові зв'язки першосигнального характеру. Проте в ній бере…

Запам'ятовування та його різновиди

Запам'ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним. Мимовільне запам'ятовуванняздійснюється без спеціально пос­тавленої мети…  

Відтворення та його різновиди

Засадовою стосовно відтворення є активізація раніше утворених тимчасових нервових зв'язків у корі великих півкуль головного мозку. Найпростіша форма відтворення — впізнавання.Впізнавання є відтворенням, що… При повному впізнаванні повторно сприйнятий об'єкт одразу ото­тожнюється з раніше відомим, повністю відтворюються час,…

Забування та його причини

Забування — функція часу. Засадовим стосовно забування є згасан­ня тимчасових нервових зв'язків, що тривалий час не підкріплювали­ся. Якщо здобуті… Забування залежить також від змісту діяльності, її організації та умов, за… Негативний вплив раніше запам'ятованого матеріалу на оволодіння новим характеризується як проактивне(таке, що діє…

Індивідуальні особливості пам'яті

пам'яті,які виявляються в різних сферах її мнемічної діяльності. У процесах пам'яті індивідуальні відмінності виявляються у швид­кості,… Швидкість запам'ятовуваннявизначається кількістю повторень, необхідних людині для запам'ятовування нового матеріалу. …

Ключові поняття теми

Пам'ять, асоціація, запам'ятовування, відтворення, впізнавання, згадування, при­гадування, персеверація, ремінісценція, образна пам'ять, словесно-логічна пам'ять, емоційна пам'ять, рухова пам'ять, оперативна пам'ять, короткочас­на пам'ять, довготривала пам'ять.

Формалізована структура змісту теми

Пізнавальна функція пам'яті:

нагромадження життєвого досвіду. Фізіологічний механізм пам'яті:

здатність нервової системи фіксувати і зберігати враження.


ПАМ'ЯТЬ

впізнавання згадування пригадування

Запитання для самостійної роботи

Роль пам'яті у психічному житті людини. Природа асоціацій та їх значення у процесах пам'яті. За якими принципами пам'ять поділяють на різновиди?

Завдання та проблемні ситуації

Багато людей для кращого запам'ятовування вдаються до коротких за- нотувань. Чому такий прийом сприяє кращому запам'ятовуванню ма­ теріалу? В одному експерименті піддослідним запропонували розв'язати п'ять завдань. В… Іноді тривала робота щодо запам'ятовування навчального матеріалу виявляється неефективною. Чим пояснити, що, по-перше,…

ЧАСТИНА V

ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВІ ПРОЦЕСИ

Розділ 15

ЕМОЦІЇ І ПОЧУТТЯ

Поняття про емоції і почуття

Емоції та почуття здійснюють сигнальну та регулювальну функції, спонукають людину до знань, праці, вчинків або стримують її. Людські емоції та почуття найяскравіше виражають духовні запи­ти і прагнення… Емоції та почуття органічно взаємопов'язані, але за змістом і фор­мою переживання вони не тотожні.

Фізіологічне підґрунтя емоцій і почуттів

Між корою та підкорковими центрами нервової системи постійно відбувається взаємодія. Підкорка, вважав І. Павлов, позитивно впливає на кору великих… За І. Павловим, однією з фізіологічних підвалин почуттів є ди­намічні… "Тут виникають почуття важкості та легкості, бадьорості та стом­леності, задоволення і прикрості, радості,…

Вираження емоцій і почуттів

Зовнішнє, або експресивне, вираження емоцій і почуттів помітне навіть у немовлят. Але воно ще мало диференційоване. З досвідом, особливо із… що в цьому разі пригнічуються лише деякі периферійні компоненти емоцій — рухи,… З оволодінням експресивними способами вираження емоцій і по­чуттів формується здатність сприймати й розуміти різні…

Форми переживання емоцій і почуттів

Настрій— це загальний емоційний стан, який своєрідно забарвлює на певний час діяльність людини, характеризує її життєвий тонус. Розрізняють настрої… приємні звістки тощо. Особливе місце серед причин, що викликають настрої,… Афекти— це сильне, короткочасне збудження, що виникає рап­тово, оволодіває людиною так сильно, що вона втрачає…

Вищі почуття

Моральні почуття— це почуття, в яких виявляється стійке став­лення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе. Джерелом моральних… Естетичні почуття— це чуття краси в явищах природи, у праці, у гармонії барв,… Залежно від рівня загальної та мистецької культури люди по-різно­му відгукуються на красу. Одні глибоко переживають…

Ключові поняття теми


Почуття, емоції, стенічні почуття, астенічні почуття, чуттєвий тон, настрої, афекти, пристрасті, стреси, фрустрація, моральні почуття, інтелектуальні по­чуття, естетичні почуття, праксичні почуття.

Формалізована структура змісту теми

Психологічна функція почуттів:

емоційне переживання ставлення суб'єкта до об'єктивної дійсності. Фізіологічний механізм почуттів:

взаємодія підкоркових центрів з корою великих півкуль головного мозку при їх провідній ролі.


ПОЧУТТЯ


Різновиди за характером Різновиди за їх суспільною

Різновиди за характером їх впливу на діяльність:

стенічні

астенічні


їх переживань:

настрої

афекти

пристрасті

стреси

фрустрації


сутністю (вищі почуття):

моральні

інтелектуальні

естетичні

праксичні


Запитання для самостійної роботи

У чому полягає відмінність емоцій від почуттів? За якими ознаками можна констатувати, що людина перебуває у стані емоційного… Які об'єктивні та суб'єктивні чинники можуть впливати на настрій?

Завдання та проблемні ситуації

Чим можна пояснити, що іноді характер емоційних реакцій неадекватний об'єктивним впливам? Чому людина в горі почувається легше, коли виплачеться? Чи може регуляція емоцій на рівні підкорки не бути пов'язана зі сві­ домістю?

Розділ 16

ВОЛЯ

Поняття про волю

Воля — психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставле­них цілей.

Воля людини виробилась у процесі її суспільно-історичного розвит­ку, у трудовій діяльності. Живучи й працюючи, люди поступово навчи­лися ставити… Вольову діяльність не можна зводити до активності організму й ототожнювати з… Воля виявляється у своєрідному зусиллі, у внутрішньому напру­женні, яке переживає людина, переборюючи внутрішні та…

Довільні дії та їх особливості

Мимовільними діяминазиваються неусвідомлювані дії та рухи. Це насамперед безумовно-рефлекторні рухи, які викликаються без­умовними подразниками і… Довільні дії та рухизавжди свідомі. Вони характеризуються ціле­спрямованістю… очима, кашель, дихання та інші, можна довільно регулювати. У житті людина користується переважно не окремими довшьними…

Аналіз складної вольової дії

Кожна вольова дія чимось мотивується. Мотив— це рушійна си­ла, яка спонукає людину до дії, до боротьби за досягнення поставле­ної мети. Мотивами дій… Чіткість мети, розуміння справи, усвідомлення завдання, його важ­ливість… Вольові дії бувають прості та складні.

Основні якості волі

Люди без чіткої цілеспрямованості, твердих переконань, принципів, якими б вони керувалися у своїй діяльності, часто перебувають під впливом… Важлива вольова якість людини — ініціативність,тобто здатність самостійно… Ініціативність людини характеризується дієвою активністю.Ма­ло, виявши ініціативу, поставити перед собою завдання,…

Безвілля, його причини і переборення

Слабохарактерні люди не мають власної думки, легко підпадають під вплив інших, легко піддаються навіюванню та самонавіюванню, унаслідок чого… Безвілля властиве конформним особам, які схильні уникати са­мостійних рішень,… Безвілля зумовлюється багатьма причинами. Іноді його спричи­нюють органічні або функціональні розлади в діяльності…

Ключові поняття теми


Воля, мимовільна дія, довільна дія, вольове зусилля, дія, затримка, бажання, потяг, воління, боротьба мотивів, прийняте рішення, сила волі, безвілля, абулія.

Формалізована структура змісту теми

Психологічна функція волі:

свідома регуляція психічної активності особистості. Фізіологічний механізм волі:

зумовлене свідомою метою рефлекторне збудження кінестетичних клітин кори великих півкуль головного мозку через активізацію слідів від подразників, що діяли раніше.


Воля


Види вольових дій:

мимовільні

довільні

Структура вольових дій:

прості

складні

Вольові якості людини:

цілеспрямованість

самостійність

ініціативність

витримка

самовладання

наполегливість

рішучість


Структура складної вольової дії:

потяг (неусвідомлене бажання)

бажання (усвідомлене прагнення
до об'єкта)

воління (активне прагнення до
об'єкта, що характеризується
усвідомленням мети і засобів
її досягнення)

боротьба мотивів (зіткнення
суперечливих спонукань,
бажань, прагнень при виборі
мети та способів дії)

прийняття рішення

дія виконання (реалізація
прийнятого рішення, подолання
реальних об'єктивних

і суб'єктивних перешкод)


Уу^і> Запитання для самостійної роботи

У чому полягає істотна відмінність довільної дії від мимовільної? Що таке вольове зусилля і що його викликає? Що таке сила волі і чим вона зумовлюється?

Завдання та проблемні ситуації

Добре відомо, що коли тому, хто тільки навчається їздити на велосипеді, сказати, що зараз він упаде, то він справді падає. Які механізми волі ви­… Іноді дорослі, спілкуючись із дітьми, вживають такі висловлювання: "У… В яких випадках оцінка вчинків людини може стимулювати її волю?

ЧАСТИНА VI

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Розділ 17

ТЕМПЕРАМЕНТ

Поняття про темперамент

Фізичні індивідуальні особливості— це конституція організму, його фізіологічні процеси — гуморальні, ендокринні, нервові. У кож­ному окремому… Психічні індивідуальні особливостівиявляються в різній швидкості реакцій,… Індивідуально-психологічні особливості— неповторна своєрідність психіки кожної людини. Природною передумовою…

Типи темпераментів

Сангвінікувластиві досить висока нервово-психічна активність, багатство міміки та рухів, емоційність, вразливість, лабільність. Разом з тим емоційні… Холерикувластиві високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій,… Флегматикхарактеризується порівняно низьким рівнем активності поведінки, ускладненням переключення, повільністю і…

Характеристика темпераментів

 

Зв'язок типів темпераменту та типів вищої нервової діяльності
Холерик Сангвінік Флегматик Меланхолік Сильний Сильний Сильний Слабкий Неврівноважений Врівноважений Врівноважений Неврівноважений Рухливий Рухливий Малорухливий Інертний

Основні властивості темпераменту

Сензитивність— міра чутливості до явищ дійсності, що стосу­ються особистості. Незадоволення потреб, конфлікти, соціальні події в одних людей… Реактивність— це особливості реакції особистості на подразники, що виявляються… Пластичністьвиявляється у швидкому пристосуванні до обставин, що змінюються. Завдяки пластичності певні сторони…

Фізіологічне підґрунтя темпераменту

Вчення І. Павлова про типи нервової системи та вищої нервової діяльності внесло істотні зміни в наукове розуміння темпераменту. Поєднання різного ступеня сили, врівноваженості та рухливості про­цесів збудження та гальмування дало підставу виокремити чотири основні типи нервової системи.

Сильний, врівноважений, але рухливий — жвавий тип.

Сильний, врівноважений, але інертний — спокійний, але малорух­
ливий тип.

Сильний, неврівноважений з переважанням збудження над галь­
муванням — збудливий, нестриманий тип.

Слабкий тип.

гальмівним агентом, він недовірливий, в усьому бачить погане, не­безпечне. Холеричний і меланхолійний темпераменти І. Павлов розглядав як крайні, в яких… Однак пояснювати природу темпераменту з позицій типологічних особливостей нервової системи недостатньо. Центральна…

Роль темпераменту в діяльності людини

Залежно від змісту та умов діяльності сила, врівноваженість і рух­ливість нервової системи (темпераменту) особистості виявляються по-різному,… Неврівноваженість холерика шкодить там, де потрібно виявити витриманість,… ми. Схильність сангвініка до захоплення новим, до нудьги при одно­манітній, хоча й важливій діяльності знижує…

Ключові поняття теми


Темперамент, тип вищої нервової діяльності, сила нервових процесів, рухли­вість нервових процесів, врівноваженість нервових процесів, екстравертова-ність, інтровертованість, сензитивність, реактивність, пластичність, ригідність, резистентність.

Формалізована структура змісту теми

Основні компоненти темпераменту:

загальна психічна активність, моторика, емоційність. Фізіологічне підґрунтя темпераменту:

тип вищої нервової діяльності.


ТЕМПЕРАМЕНТ


Властивості вищої нервової діяльності:

сила процесів
збудження та
гальмування

врівноваженість
процесів збудження
та гальмування

рухливість процесів
збудження та
гальмування


Типи:

сангвінік (нервові процеси
сильні, врівноважені,
рухливі)

холерик (нервові процеси
сильні, неврівноважені)

флегматик (нервові процеси
сильні, врівноважені,
інертні)

меланхолік (нервові процеси
слабкі, малорухливі,
неврівноважені)


Основні властивості:

сензитивність

пластичність

резистентність

реактивність

ригідність

екстравертованість
та інтровертованість


Запитання для самостійної роботи

Які поєднання властивостей вищої нервової діяльності І. Павлов зро­ бив засадовими стосовно поділу темпераментів на типи? У чому виявляються особливості поведінки екстраверта? У чому виявляються особливості поведінки інтроверта?

Завдання та проблемні ситуації

Залежно від станів людини у неї можуть змінюватися темп мовлення, емоційна збудливість. Чи завжди ці особливості належать до темпера­ менту?… Чи завжди індивідуально-психологічні властивості людини, що виявля­ ються в… Які поєднання рис типів темпераменту зустрічаються найчастіше? Чим це можна пояснити психологічно?

Розділ 18

ЗДІБНОСТІ

Поняття про здібності

Із розвитком праці та суспільного життя людські здібності розви­валися, змінювалися за змістом і структурою, виникли й розвинулися загальні та… Здібності— це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що вияв­ляються в… Кожна людина здібна до певного виду діяльності. Поза діяльністю цю властивість людини не можна розпізнати, описати та…

Здібності — це індивідуально-психологічні особливості особистості, які є умовою успішного здійснення певної діяльності й визначають відмінності в оволодінні необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками.

І Структура здібностей

Структура синтетичної сукупності психічних якостей, що поста­ють як здібності, визначається конкретною діяльністю і різниться за видами діяльності.… Вивчаючи конкретно-психологічну характеристику здібностей, можна виокремити в… До загальних властивостейособистості, які за умов діяльності пос­тають як здібності, належать…

Різновиди здібностей

В усіх без винятку галузях діяльності здібності мають багато спіль­ного і разом з тим різняться. Залежно від цього розрізняють здібності загальні та… Загальниминазиваються здібності,які певною мірою виявляють­ся в усіх видах… до іншої. В учнів загальні здібності виявляються в успішному за­своєнні різних навчальних дисциплін.

Індивідуальні відмінності

У здібностях людей

Та їх природні передумови

Наявність індивідуальних відмінностей у здібностях людини є неза­перечним фактом. Вони виявляються в тому, до чого особливо здатна певна людина і якою мірою виявляються у неї здібності. Тут може ви­явитись… У межах однієї здібності люди можуть виявляти різний рівень здібностей — низький, посередній, високий. Чим…

Ключові поняття теми

Здібності, структура здібностей, загальні здібності, спеціальні здібності, задатки, обдарованість, талант, геніальність.

Формалізована структура змісту теми

Задатки— анатомо-фізіологічне підґрунтя здібностей. Умови реалізації задатків як здібностей:

діяльність, активна взаємодія з навколишньою дійсністю,

навчання та виховання.

Здібності— реалізовані в діяльності потенційні можливості

особистості.


ЗДІБНОСТІ


Структура: — задатки Рівні розвитку: — обдарованість Широта: — загальні
— знання — талант — спеціальні
— вміння — геніальність  
— навички    

Рівні виявлення:

репродуктивний

творчий


Запитання для самостійної роботи

Які основні компоненти здібностей? Як взаємопов'язані здібності та задатки? Які психічні властивості людини сприяють розвитку здібностей?

Завдання та проблемні ситуації

Чому не можна розглядати високий рівень розвитку знань, умінь і на­ вичок особистості як найважливіший показник її здібностей? Які психічні якості особистості є обов'язковою умовою успішного розвит­ ку… Чи можна фактичний успіх у певній діяльності розглядати як виявлення здібностей до неї? Чому?

Розділ 19

ХАРАКТЕР

Поняття про характер

Отже, характер — це сукупність стійких індивідуально-психо­логічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у… Термін "характер"(від грецьк. спагаїсіег — "риса",… Характер найбільше пов'язується з темпераментом, який, як відо­мо, визначає зовнішню, динамічну форму його…

Структура характеру

Визначити структуру характеруозначає виокремити в ньому про­відні компоненти, без яких цілісність характеру уявити не можна. У структурі характеру необхідно розрізняти зміст і форму. Зміст… У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти:

Основні риси типового характеру

Типове та індивідуальне в характері існують в єдності. Типове створює тло для індивідуальних проявів рис характеру, і прояв не властивих для… Особливості типового характеру виявляються при позитивному або негативному… Ставлення до праціє однією з найістотніших рис характеру люди­ни. Воно виявляється в повазі до праці, працелюбності…

Природа характеру

суспільних умов життя, виховання, які накладають відбиток на їх функціонування. У процесі життя у людини утворюються динамічні стереотипи,тоб­то система… Отже, характер особистості є складним синтезом типу нервової діяльності та життєвих вражень, умов життя, виховання.…

Формування характеру

Характер людини формується в процесі її індивідуального життя під провідним впливом суспільних умов. Особливо важливу роль у ви­хованні характеру… Реформування, що відбуваються в сучасному суспільстві, поява нових ідеалів і… Серед чинників, які мають для людини життєве значення і вплива­ють на формування її характеру, особлива роль належить…

Ключові поняття теми


Характер, структура характеру, тип характеру, акцентуація, акцентуація застрявання, акцентуація педантизму, акцентуація демонстрування, акценту­ація тривожності, риси характеру, моральні риси характеру, вольові риси характеру.


Формалізована структура змісту теми

Характер— індивідуально своєрідне сполучення постійних істотних властивостей особистості, що виявляються в її поведінці. Групи рис характеру, що виражають ставлення особистості до дійсності:

ставлення до трудової діяльності, ставлення до інших людей, ставлення до самої себе, ставлення до речей та природного середовища.

ХАРАКТЕР


Властивості характеру:

повнота

цілісність

визначеність

сила


Зміст і форма

Риси характеру:

інтелектуальні

емоційні

вольові


Стійкі риси, що виявляють ставлення особистості:

до самої себе

до інших людей

до праці

до речей та природного
середовища


Запитання для самостійної роботи

В яких проявах ставлення найповніше виявляється характер особистості? Які компоненти можна виокремити в структурі характеру? Які риси характеру особистості є типовими, а які — нетиповими?

Завдання та проблемні ситуації

Які риси поведінки людини свідчать про силу її характеру? Якими є пси­ хологічні умови формування сильного характеру? Чим пояснити, що найповніше характер людини виявляється в склад­ них,… Чи правомірне з погляду психології твердження: "Характер гартується у боротьбі"? Аргументуйте свою думку. …

Зміст

ПЕРЕДМОВА З

Частина І

ВСТУП ДО ПСИХОЛОГІЇ 4

Розділ 1. Предмет психології 4

Предмет психології та її завдання 4

Рефлекторна природа психіки 5

Психіка і свідомість 13

Основні галузі психологічних знань 14

Зв'язок психології з іншими науками 15

Основні напрями в сучасній психології 16

Розділ 2. Методи психології 21

Основні вимоги до методів психології 21

Основні методи психології.

Спостереження, експеримент 22

2.3. Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів
діяльності, узагальнення незалежних характеристик,

самооцінка 24

2.4. Кількісний та якісний аналізи дослідження психічних явищ 28

Розділ 3. Розвиток психіки і свідомості 32

Виникнення та розвиток психіки 32

Розвиток механізмів психічної діяльності 32

Розвиток психіки на різних етапах еволюції

тваринного світу 36

3.4. Виникнення та історичний розвиток

людської свідомості 41

Частина II

ОСОБИСТІСТЬ, СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ 45

Розділ 4. Психологія особистості 45

Поняття про особистість та її структуру 45

Активність особистості та її джерела 47

Розвиток і виховання особистості 50

Розділ 5. Соціальні групи 59

Поняття про групи 59

Міжособистісні стосунки у групі 61

Психологічна сумісність і конфлікт

у міжособистісних стосунках 63

Частина III

ДІЯЛЬНІСТЬ 69

Розділ 6. Психологічний аналіз діяльності 69

Поняття про діяльність 69

Мета і мотиви діяльності 70

Структура діяльності 71


Засоби діяльності, процес їх засвоєння 72

Перенесення та інтерференція навичок 76

Основні різновиди діяльності 80

Творча діяльність 85

Розділ 7. Мова і мовлення 90

Поняття про мову та її функції 90

Фізіологічні механізми мовної діяльності 92

Різновиди мовлення 95

Розділ 8. Спілкування 102

Поняття про спілкування 102

Засоби спілкування 103

Функції спілкування 106

Різновиди спілкування ПО

Розділ 9. Увага 115

Поняття про увагу 115

Фізіологічне підґрунтя уваги 117

Різновиди і форми уваги 120

Властивості уваги 123

Частина IV

ПІЗНАВАЛЬНІ ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ 130

10.1. Загальна характеристика пізнавальних процесів. Поняття про відчуття 130 Фізіологічне підґрунтя відчуттів 132

Частина V

ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВІ ПРОЦЕСИ 197

Розділ 15. Емоції і почуття 197

Поняття про емоції і почуття 197

Фізіологічне підґрунтя емоцій і почуттів 199

Вираження емоцій і почуттів 200

Форми переживання емоцій і почуттів 201

Вищі почуття 203

Розділ 16. Воля 208

Поняття про волю 208

Довільні дії та їх особливості 209

Аналіз складної вольової дії 211

Основні якості волі 213

Безвілля, його причини і переборення 215

Частина VI

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

ОСОБИСТОСТІ 219

Поняття про темперамент 219 Типи темпераментів 222 Основні властивості темпераменту 223

СПОІО§у І8 8ІШІІЄСІ.

Навчальне видання

МаксименкоСергій Дмитрович СоловієнкоВалентин Олександрович

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Навчальний посібник

Есіисайопаї есііііоп

МаЬзутепІіо,8ег§іу В. 8о1оуіеп1іо,Уаіепіуп О.

ОЕМЕКАЬ РЗУСНОЬООУ

ЕЛисаІіопаї тапиаі

Редактор М. В. Дроздецька

Коректори: 7. В. Точаненко. О. І. Гоменюк

Комп'ютерна верстка А. Б. Нефедов

Оформлення обкладинки Я. С. Уласік

Підп. до друку 31.01.2000. Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Друк офсетний. Ум. друк. арк. 15,0. Обл.-вид. арк. 15,4.

Тираж 6500 пр. Зам. № 0-37

Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП) 03039 Київ-39, вул. Фрометівська, 2, МАУП

Акціонерне товариство закритого типу "Книга" 254655 МСП Київ-53, вул. Артема, 25

 

– Конец работы –

Используемые теги: загальна, Психологія0.046

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ
ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ... ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ... Практичне заняття...

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ
Т Б ПАРТИКО... ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ... Підручник...

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ
С Д Максименко В О Соловiєнко... ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ Навчальний посібник Рекоменловано Міністерством освіти і науки України...

До практикуму з дисципліни Загальна психологія
імені Володимира Даля... МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до практикуму з дисципліни Загальна психологія...

Дисципліна Психологія управління Лекція по темі 3: ОСОБИСТІСТЬ В УПРАВЛІННІ. ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ КЕРІВНИКА ОРГАНІЗАЦІЇ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ... Кафедра юридичної психології та педагогіки... Факультету підготовки фахівців міліції громадської безпеки...

Загальна теорія держави і права
Загальна теорія держави і права... Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для вищих...

Загальна теорія держави і права
Національна юридична академія України... імені Ярослава Мудрого... Загальна теорія держави і права За редакцією проф М В Цвіка...

Загальна теорія держави і права
ББК УКР я З... Затверджено Міністерством освіти і науки України лист Г від... Рекомендовано до друку вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого протокол від...

Практичне заняття № 3 Загальна фізіологія. ФІЗІОЛОГІЯ ЯК НАУКА
На сайте allrefs.net читайте: "Практичне заняття № 3"

Загальне мовознавство
Мовознавство як наука Загальне мовознавство як навчальна дисципліна... Предмет мовознавства Зміст і основні завдання загального мовознавства...

0.03
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • По категориям
  • По работам