У визначенні мовлення завжди вказується на функцію спілкування. А як це узгоджується з тим, що мовлення може бути і внутрішнім (подумки)? Що являє собою мова як суспільно-історичне явище? Які науки крім психології досліджують проблеми мови і як вони співвідносяться з психологічними дослідженнями? У чому полягає специфічність гносеологічного, семантичного, лінгвістичного та психологічного аспектів цієї проблеми?
Список використаної та рекомендованої літератури ^=^=
Баєв Б. Ф. Психологія внутрішнього мовлення. — К.: Вища шк., 1966.
Богин Г. Й. Уровни й компоненти речевой способности человека: Учеб.
пособие. — Калинин, 1975.
Жинкин Н. Й. Речь как проводник информации. — М., 1982.
Кучинский Г. М. Психология внутреннего монолога. — Минск, 1988.
Леонтьев А. А. Язьік, речь, речевая деятельность. — М.: Наука, 1974.
Лурия А. Р. Язьік й сознание. — М., 1979.
Немов Р. С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.
Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. — М.: Просвещение,
1977.
Психологія І За ред. Г. С. Костюка. — К.: Рад. шк., 1968.
Розов А. Й. Речевая деятельность как преодоление конфликтной ситуа-
ции // Вопр. психологии. — 1987. — № 6.
Ушакова Т. Н. Проблема внутренней речи // Вопр. психологии. — 1985. —
№2.
Ушакова Т. Н. Речь человека в общении. — М., 1989.
Хомский Н. Язьік й мьшіление. — М.: Прогресе, 1972.