Художнй стиль.
Уже одне те, що дйов особи трагед боги навть з геров тут одна о що ц боги подан в серйозному план, свдчить про монументальнсть, яка характерна для всх Есхлових трагедй. Що ж до другого основного моменту Есхлового стилю, а саме патетизму, то вн тут набагато ослаблений великими довготами дейно-теоретичного та флософського змсту довжелезними розмовами, часто досить спокйного характеру.
Патетика наявна насамперед у початковй монод Прометея, де титан скаржиться на несправедливсть Зевса, у сцен з о, де зображено безумство ц герон нарешт, в зображенн катастрофи в природ, коли Прометей провалються в пдземний свт. Проте ця патетика надто перевантажена рацональним змстом, а саме критикою Зевсового деспоту, в нй нема тих рис нагнтання, як ми знаходимо в нших Есхлових трагедях. Та монументально-патетичний стиль Прометея закутого безпечний.
Його специфка поляга в загальнй тональност трагед, яку можна назвати ви хвально-риторичною. Уся трагедя Прометей закутий не що нше, як ви хвально-риторична декламаця на адресу диного справжнього героя Прометея. Тльки таке розумння художнього стилю ц трагед допоможе осмислити вс довготи всю недраматичну установку. Справд, розповд розмови Прометея про минуле, зокрема про його благодяння людям, нскльки не посуваючи дю вперед, надають образов Прометея надзвичайно глибокого змсту, пдносять його насичують дейно. Без такого роду риторично декламац образ Прометея, безперечно, втратив би сво глибоке призначення.
Точнснько так само розмови Прометея з Океаном та Гермесом, нскльки не посуваючи дю вперед, досить виразно змальовують нам стйксть силу вол Прометея. Сцена з о увчню Прометея як мудреця провидця, що зна тамниц життя й буття, хоча й не може скористатися цими тамницями. Крм пророцтва про сво визволення, Прометей тут ще дуже багато говорить про мандри о з довгим перелком географчних пунктв, через як вона пройшла ще ма пройти.
Прометев тут написано широку географчну вченсть, яка, безперечно, була тод останнм досягненням науки. Ця розповдь не ма зовсм някого драматизму навть прямо протилежна йому, проте стилстично вона дуже важлива як прогресуюче змалювання Прометево мудрост. Хори в Промете закутому так само не драматичн. Якщо пдйти до них з точки зору декламацйно-риторично, то вдразу можна побачити, наскльки необхдн вони для поглиблення загального монументально-патетичного стилю трагед.
Парод говорить про жаль Океанд до Прометея. Перший стасим змальову нам, як за Прометем плачуть пвнч, пвдень, захд, схд, амазонки, вся Азя, Колхда, скфи, Перся, море, навть Ад. Другий стасим про необхднсть пдпорядкування слабких стот третй стасим про неприпустимсть нервних шлюбв знову-таки пдкреслюють велич Прометево справи, на яку здатний тльки вн, але не здатн слабк й затуркан стоти. Нарешт, геологчна катастрофа наприкнц трагед знов-таки демонстру нам могутню волю Прометея, здатного протистояти ршуче всьому, включаючи усю природу всх повелителв богв. Таким чином, те, що в Промете закутому розвитком д це поступове й неухильне нагнтання трагзму особи Прометея поступове декламацйно-риторичне наростання загального монументально-патетичного стилю ц трагед.