Висновок

Висновок. Роман «Майстер і Маргарита» сприймається, насамперед, як фантастична сатира, де давній Єршалаїм чудесним чином поєднується з Москвою 1929 року через світ нечистої сили, очолюваної Воландом.

Головний задум булгаковського роману зводиться до того, щоб від достойного сатиричного висміювання сучасного радянського світу через буфонаду, гумор та скептичну філософію потойбічного світу, де панують Воланд та його почет, привести читача до високого ідеалу давньої легенди, до вчення Ієшуа Га-Ноцрі, яке виникло в єршалаїмському світі і затверджує торжество морально прекрасної й доброї людини, якого ніякі муки та страждання не зможуть змусити відмовитися від віри у добро та справедливість. Пріоритет простих людських почуттів над будь-якими суспільними відносинами Булгаков стверджує самим романом, не даремно названим «Майстер і Маргарита». В світі, де роль та дії людини визначаються його суспільним становищем, все-таки існують добро, правда, любов, творчість, але вони примушені ховатися в світі потойбічному, шукати захисту в самого диявола – Воланда.

Автор роману вважав, що суспільство істини та справедливості можна створити, тільки спираючись на ці цінності гуманізму. В «Майстрі і Маргариті», як і в багатьох інших творах, Булгаков продемонстрував вміння просто, з мінімумом словесних засобів говорити про речі складні, буде це історія й моральна доктрина християнства чи останнє відкриття біології та фізики, сховані в підтексті «Собачого серця» чи «Майстра і Маргарити». Персонажі, як правило, позбавлені довгих чеховських монологів, а серйозні програмні декларації супроводжуються гумористичними репліками. В цьому, крім іншого, секрет широкої глядацької популярності булгаковської драматургії. Добре відомо, що «Майстер і Маргарита», як і інші булгаковські твори, за числом літературних ремінісценцій займають одне з перших місць в російській літературі. Але це зовсім не означає, що Булгаков був ремінісцентним письменником, а його творчість зводилася до переспівування традиційних мотивів світової культури.

Булгаковська творчість була одночасно гостро актуальною, зачипала найболючіші аспекти сучасного життя.

В цьому полягало неприйняття Булгакова офіційною радянською критикою та комуністичною владою. Вишневський, давній ворог Булгакова, цитував фразу Сталіна: «Наша сила в тому, що ми й Булгакова навчили на нас працювати »[5]. Вождь жорстоко помилявся: нічого більшовики Булгакова не навчили; ні в чому їхня сила не підтвердилася.

Як істинний Майстер, Булгаков та його роман належить вічності. Розуміння цього було так само недоступне багатьом сучасникам письменника, як і гонителям його Майстра.

Світу формалізму, бездушної бюрократії, користі протидіє в Булгакова світ вічних людських цінностей: історична правда, творчий пошук, совість. Насамперед – любов.

Роман Булгакова «Майстер і Маргарита», як усі величні, вічні книги людства, присвячений силі й непереможності любові. Але не потрібно забувати, що роман писався в часи, коли пануючою силою в суспільстві, країні і світі була ненависть. Ненависть класова й національна, революційна й релігійна, суспільна й особиста… Все, що народжене ненавистю – згоріло, розсипалося попелом, пішло з життя. Рукописи ж, натхнені любов’ю, незнищенні, вічні. Воістину, як сказав одного разу Воланд, звертаючись до Майстра: «рукописи не горять».Добро та зло чиниться, врешті, руками самої людини.

Воланд та його почет тільки дають можливість виявитися тим вадам і принадам, котрі закладені в людях. У Булгакова Воланд, як і герой Гете, бажаючи зла, повинен творити благо. Щоб отримати до себе Майстра з його романом, він карає літератора-кон’юнктурщика Берліоза, зрадника барона Майгеля і багатьох дрібних злодюжок, на кшталт злодія-буфетчика Сокова або хапуги-управдома Босого.

Однак прагнення віддати автора роману про Понтія Пілата під владу потойбічних сил – лише формальне зло, оскільки здійснюється з благословення і навідь за прямим дорученням Ієшуа Га-Ноцрі, що уособлює сили добра. Воланд, на відміну від Ієшуа, вважає всіх людей не добрими, а злими. Ціль його місії в Москві заключається у виявленні злого початку в людині. Воланд та його почет провокують москвичів на неблаговидні вчинки, запевняючи у цілковитій безкарності, а потім самі пародійно карають їх. Список літератури 1. Булгаков М. Мастер и Маргарита. –М.:Худ.лит 1988. 2. Булгакова Е.С. Дневник Елены Булгаковой/Предисл.

Л.М.Яновской. Сост подготовка текста и коммент. В.И.Лосева и Л.М.Яновской М.:Кн палата,1990. 3. Крепс М. Булгаков и Пастернак как романисты: анализ Романов «Мастер и Маргарита» и «Доктор Живаго» Энн Эрбор:Ардис, 1984. 4. Соколов Б. Расшифрованный Булгаков. Тайны «Мастера и Маргариты». – М.: Яуза,Эксмо, 2006. – 608с. 5.URL:http://bulgakov.ru.