Скульптура (від лат sculpo – висікати, вирізати, – вид мистецтва, пов’язаний зі створенням об’ємних художніх форм у реальному просторі.

Для відтворення об’ємності фігури чи предмета скульптор спирається на практику пластики та моделювання.

За жанрами скульптура розподіляється на портретну, жанрову (побутову – відтворення різних побутових сценок), анімалістичну (зображення тварин), історичну (портрети історичних осіб та історичні сцени).

Мистецтво скульптури обирає своїм об’єктом переважно людину, іноді тварину (тоді виникає анімалістичний жанр) і значно рідше – натюрморт чи пейзаж.

За формою виділяють два основних види скульптурного мистецтва:

Скульптура

Кругла скульптура

Рельєф

 

1. Кругла скульптура – це тривимірний об‘ємний витвір, що зумовлює необхідність дотримання реальних пропорцій зображуваного і містить такі різновиди: статую, групу статуй, (погруддя) бюст тощо. Кругла скульптура передбачає огляд з різних кутів зору. Кругла скульптура – це не видимість матеріальних тіл, як живопис, а справжні матеріальні тіла: мідний вершник, мармуровий лев, фарфорова балерина. Примітно, що у всі часи предметом скульптурного втілення були в основному живі істоти – люди і тварини; рослинний світ, неживі предмети мові скульптури піддаються через силу.

Ніка Самофракійська. ІІІ - ІІ ст. до н.е. Шубін Ф. Портрет графині Р.М.Паніної. Сер. 1770-х рр..

 

 

2. Рельєф – вид скульптурного мистецтва, що розташовує об’ємне зображення (групи людей, пейзаж) на лінії, перпендикулярній до площини. У свою чергу рельєф поділяють на барельєф – плескате зображення, що ледве виступає над площиною, та горельєф – скульптурне зображення, яке на половину свого об’єму знаходиться над поверхнею. Існує ще один варіант рельєфу, що зустрічається досить рідко – так званий заглиблений рельєф, коли зображення залишається на рівні площини, а вирубуються тільки його зовнішні контури (його ще називають контр-рельєфом). Рельєфні зображення використовують при художньому оформленні стін будівель і постаментів пам’ятників.

Ніка, що розв'язує сандалію.Барельєф. Частина інтер'єру гробниці фараона. Контр-рельєф. ІІ тис. до н.е.

V ст. до н.е.

Фідій та учні. Три богині. Горельєф фронтону Парфенону. Мармур. V ст. до н.е.

 

За своїм змістом та функціями скульптура поділяється намонументальну, станкову і декоративну.

 

Витвори скульптури існують не в умовному; а в реальному просторі, тому такою важливою і їхня взаємодія. Площі, набережні, парки, меморіальні комплекси, фасади будівель є сприятливим середовищем для скульптури великих форм – монументальної скульптури. Статуї охороняють місто, урочисто зустрічають гостей біля під’їздів, вінчають собою будівлі, танцюють біля фонтанів, скорботно схиляються над могилами. Ніби зростаючись з будівлею, вони перетворюють на колони (каріатиди, атланти).

Монументальнаскульптура призначена для встановлення у громадських місцях, доступних для великої кількості людей. Її відрізняють великі розміри, величність і узагальненість форм, довговічність матеріалу. Монументальна скульптура здібна вирішувати великі ідейно-образні завдання, з особливою повнотою розкривається у міських пам’ятниках, монументах, меморіальних спорудах. Існує також різновид цього виду – декоративно-монументальна скульптура.

 

Кінна статуя Марка Аврелія. Рим. 161-180 рр. Роден О. Поцілунок. 1886 р.

Станкова скульптура напряму не пов’язана з архітектурою і не розрахована на встановлення у певному місці, не залежить від оточення. Вона носить камерний характер і зазвичай розміщується в інтер’єрах: залах виставок, музеях, житлових приміщеннях. Це визначає її відносно невеликі розміри, а також улюблені жанри: портрет, побутовий та анімалістичний жанри, ню. Станкова скульптура розкриває внутрішній світ зображуваної моделі, її тонкий психологізм, розповідність.

 

Станкова скульптура не і найчастіше знаходиться в музейних залах. Вона яка має камерний характер і представлена жанром портрета. Її різновид – дрібна (або мілка, мала) пластика: статуетки з порцеляни, теракоти, майоліки. До іграшки скульптура малих форм, особливо виконана з фарфору або фаянсу, подібна тим, що використовує колір. Скульптура малих форм, або мала пластика, призначена переважно для житлового інтер’єру. Це бронзові статуетки, погруддя, маленькі фігурки з глини і фарфору.

Сучасна станкова скульптура зазвичай зберігає природний колір матеріалу – каменю, бронзи, дерева, а невеличкі статуетки, як правило, розписуються: колір активно використовується для підвищення художньої виразності. Цій формі скульптури доступні і світ високих почуттів, і м’який гумор, і гротеск, і карикатура.

 

Димківська іграшка. Бариня й олень. 1960. Окімоно -- японська мініатюрна скульптура

для прикрашання інтер’єру. ХІХ ст.

 

Декоративна скульптура виконує функцію художнього оформлення будівель, парків, вулиць, майданів міст. Провести межу між декоративною і монументально скульптурою часом важко.

 

 

Капітель колони з базиліки Геркулеса. Капітель колони у церкві Сан-Вітале.

Італія. Равенна. VI ст.

Ж.Ардуен-Мансар, Л.Лево. Версальський палац. Парковий фасад. Кін. ХVІІ ст.

2) Матеріали і техніка виконання.

Матеріали скульптури багаті і різноманітні.

Глина, віск, пластилін слугують для ліплення. Цей засіб обробки матеріалу отримав назву пластика.

Різні породи каменю і дерева обробляють шляхом рубки (висікання), поступового видалення зайвого. Цей засіб, пов’язаний з обробкою твердих матеріалів, називають різьбленням.

Скульптурні твори, виконані в металі, виконуються засобом лиття.

Развернуть

Открыть в широком формате